Ухвала суду № 135916689, 22.04.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/567/26

№ провадження 2-з/196/19/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 с-ще Царичанка

Суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області Костюков Д.Г., розглянувши у приміщенні суду в с-щі Царичанка в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання до суду позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту накласти та заборони вчиняти дії щодо відчуження майна та здійснення державними реєстраторами реєстраційних дій щодо об`єкт нерухомості №2355781712256, об`єкт нежитлової забудови - гараж, загальною площею (кв.м): 30.1, матеріали стін: цегла, Опис: А-1 Гараж, пб/А-1 погріб; за адресою: АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_1 гараж в селищі Царичанка Дніпровського району Дніпропетровської області; щодо об`єкта нерухомості №2473810112020 - земельна ділянка з кадастровим номером 1225655101:03:014:0012, площею (га): 0,0026, сформована 12.01.2021 року, до закінчення розгляду справи за майбутнім позовом.

В обґрунтування заяви вказує, що рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року, яке набрало законної сили 22 листопада 2025 року, ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано 22 вересня 1998 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №66.

05.05.2021 року на її ім`я було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на об`єкт нерухомості №2355781712256, а саме: гараж, загальною площею (кв.м): 30.1, матеріали стін: цегла, Опис: А-1 Гараж, пб/А-1 погріб; за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 27.09.2006 року Царичанською селищною радою Царичанського району Дніпропетровської області, рішення виконавчого комітету, серія та номер: 19, виданий 22.01.2021. Номер запису про право власності: 41890015. Таким чином, вказаний об`єкт нерухомості набутий під час подружнього життя в шлюбі на праві спільної сумісної власності подружжя.

Також, 01.10.2021 року на її ім`я було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на об`єкт нерухомості №2473810112020, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 1225655101:03:014:0012, площею (га): 0,0026, сформована 12.01.2021 року; Державна реєстрація вчинена на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 718-7/VIII, виданий 28.05.2021 року, виданий: Царичанська селищна рада Царичанського району Дніпропетровської області, та рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 934-9/УІІІ, виданий 17.08.2021, видавник: Царичанська селищна рада Царичанського району Дніпропетровської області.

Діючи самоправно, порушуючи правовий режим власності, визначений законами України, приватний виконавець Астаркіна Євгенія Павлівна здійснила незаконний арешт майна, що є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, та здійснила незаконне відчуження гаража та земельної ділянки, як єдиного цілого, через електронні публічні торги (електронний аукціон), організатором якого став ДП «СЕТАМ» - ЄДРПОУ 39958500. Однак, частина відчуженого відповідачами майна належить одному з колишнього подружжя, який не є боржником у виконавчому провадженні ВП №79047062, а саме ОСОБА_2 .

Таким чином, відчужуючи вказане майно, приватний виконавець діяв від імені боржника, однак не мав повноважень відчужувати без виявлення волі іншого співвласника - ОСОБА_2 , що стосується належної йому частки у спільному майні подружжя, набутого під час подружнього життя.

Приватний виконавець всю виручену суму (76954,75 грн.) перевів стягувану та задовольнив власний виконавчий інтерес. Має місце вихід за межі здійснення цивільних прав зі сторони державного виконавця як продавця, та перевищення повноважень уповноваженої особи на виконання функцій держави при здійсненні таких виконавчих дій.

Приватним виконавцем було продане майно, що перебувало під забороною відчуження, яке застосоване іншими приватними виконавцями. А власний арешт цього майна приватним виконавцем Астаркіною Є.П. був припинений перед оформленням свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) приватним нотаріусом та внесенням ним, як державним реєстратором, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке можливе лише тоді, коли відповідачі діяли узгодивши всі дії завчасно.

Приватний виконавець Астаркіна Є.П. продала, а ОСОБА_3 викупив майно, яке не могло бути предметом такого правочину через те, що боржник ОСОБА_1 є лише співвласником майна, що є спільною власністю колишнього подружжя. Таке є грубим порушенням публічного порядку (п.1 ч.1 ст. 92 Конституції України) та вчинений приватним виконавцем з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч.4 ст.41 Конституції України). Приватний виконавець діяв з порушснням приписів ч. 2 ст. 203 ЦК України, вчинивши правочин не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності; без волевиявлення іншого (не боржника) співвласника майна на таке відчуження, а отже було вільним і не відповідало його внутрішній волі; правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а навпаки призвів до незаконне втручання в майнові права особи, яка не є боржником за виконавчим провадженням.

Відповідачем ОСОБА_3 в порушення існуючого публічного порядку незаконно були знищені належні їй замки на воротах гаража та вхідної групи, облаштовані нові засоби замикання входу до вказаного приміщення гаража, чим незаконно забезпечив проникнення у приміщення будівлі та заволодіння чужим майном, що там перебуває на зберіганні та що йому не належать.

Відразу після реєстрації прав власності на своє ім`я ОСОБА_3 виставив на електронному майданчику маркет-плейсу ОLХ належний колишньому подружжю, як співвласникам, «гараж з підвалом та документами» за 206884,99 гри, для перепродажу. Загроза перепродажу незаконно придбаного майні зв сторони ОСОБА_3 є очевидною і реальною. Враховуючи існування між сторонами дійсного спору, який не може бути вирішений без суду, а також підтверджує існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, що викликає необхідність клопотатися про забезпечення майбутнього позову.

У зв`язку з цим, до пред`явлення ОСОБА_1 позову до ОСОБА_3 , приватного виконавця Астаркіної Євгенії Павлівни, треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Лимар Єгор Володимирович, про відновлення становища, що існувало до порушення права спільної сумісної власності подружжя на майно, у спосіб:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу чужого майна, що є сумісною власністю подружжя, вчиненого приватним виконавцем від імені позивача;

- скасування рішення приватного виконавця про продаж від імені боржника земельної ділянки та гаража, який є спільною власністю подружжя;

- скасування державної реєстрації права власності на гараж та земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_3 ;

- скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію пава власності на гараж та земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_3

- визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 416, виданий: 16.03.2026, звертається до суду із заявою про забезпечення позову.

Згідно із положеннями ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно до правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №924/981/22 якщо предметом позову є вимоги немайнового характеру, які не передбачають витребування або повернення майна, застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно не відповідає суті порушеного права і не є співмірним із заявленими вимогами. Такий захід не узгоджується з предметом і підставами позову, оскільки не спрямований на забезпечення реального виконання рішення у разі його задоволення.

Поміж тим, як вбачається з заяви про забезпечення позову предметом майбутнього позову у цій справі є вимоги про: визнання недійсним договору купівлі-продажу; визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); скасування рішення приватного виконавця про продаж; скасування державної реєстрації права власності; скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності.

Отже, предметом майбутнього позову є вимоги немайнового характеру, у зв`язку з чим арешт майна є неспівмірним з позовними вимогами, не узгоджується з предметом та підставою позову, оскільки не спрямований на забезпечення реального виконання рішення у разі його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання до суду позовної заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

? ? ? ? ? ? ? Суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков?