Рішення № 135915808, 22.04.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1285/2026

149/209/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання Раїсою Буга,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача звертається до суду з позовною заявою та просить стягнути з відповідача на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завданні збитки в порядку регресу у розмірі 72 459, 32 грн та судовий збір у розмірі 3328 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 10 березня 2025 року, приблизно о 16-45 год, в м. Жмеринка по вул. Нижній Базарній мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ-21013» державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «VOLKSWAGEN» державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «VOLKSWAGEN», державний номерний знак « НОМЕР_2 », було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку. Відповідно до постанови Жмеринського міськрайонного суду від 28 травня 2025 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача. На дату скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відтак, власник пошкодженого «VOLKSWAGEN», державний номерний знак « НОМЕР_3 » ОСОБА_2 повідомив Моторне (транспортне) страхове бюро України про дорожньо-транспортну пригоду та в подальшому звернулася до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди. На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі 69 209, 32 грн. Крім того, позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 3250 грн. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача виплаченого страхового відшкодування.

На підтвердження своєї позиції надав копію постанови суду, повідомлення про ДТП, заяву про відшкодування шкоди, наказ про виплату відшкодування та довідку про розмір відшкодування, копію звіту автотоварознавчого дослідження, документи потерпілого, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію відповіді від НПУ, копію вимоги про відшкодування збитків в порядку регресу, копію платіжного доручення про виплату відшкодування, копію платіжного доручення про оплату послуг експерта.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позов не надіслав, свою позицію не виклав.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

19 січня 2026 року справа надходить до Хмільницького районного суду Вінницької області (а.с. 1).

Ухвалою Хмільницького районного суду Вінницької області від 20 лютого 2026 року справу передано за підсудністю до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (а.с. 39).

Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 17 березня 2026 року (а.с. 43).

В порядку частини восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України 31 березня 2026 року отримано відповідь щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 1 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (а.с. 52).

Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с .51).

Однак, 17 квітня 2026 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 54).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно з положеннями частин сьомої та восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.

Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Цивільного процесуального кодексу України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до постанови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 травня 2025 року № 130/736/25 визнано ОСОБА_1 виннною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладене на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, за фактом того, що 10 березня 2025 року о 16-45 год в м. Жмеринка по вул. Нижній Базарній ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «ВАЗ 21013», державний номерний знак НОМЕР_4 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в присутності двох свідків, за допомогою приладу «Драгер», результат 0,68%, чим порушила вимоги пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також, відносно ОСОБА_1 10 березня 2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 136942 за фактом того, що цього дня ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21013», державний номерний знак НОМЕР_4 , не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керування та скоїла зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідальність за що передбачена статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 5-6).

Згідно з копією повідомлення про дорожньо-транспорту пригоду, водій ОСОБА_2 11 березня 2025 року повідомив МТСБУ проте, що 10 березня 2025 року він рухався в м. Жмеринка по вул. Н. Базарна, на зустріч йому виїхав автомобіль ВАЗ, він пригальмував, а водій іншого авто замість того щоб пригальмувати натиснула газ в пол і в`їхала в його авто. Водій автомобіля був в нетверезому стані і без полісу страхування (а.с. 7-8).

3 червня 2025 року власник пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак « НОМЕР_3 », ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди (а.с. 9).

Згідно з копією звіту № 25-89 автотоварознавчого дослідження від 9 квітня 2025 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номерний знак « НОМЕР_3 »,склала: 125 574, 12 грн (а.с. 11-13).

На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому ОСОБА_2 в розмірі: 69 209, 32 грн (а.с. 10), що підтверджується платіжним дорученням № 21940 від 3 липня 2025 року (а.с. 27). Крім того, позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 3 250 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 10591 від 15 квітня 2025 року (а.с. 28).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з статтею 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Згідно із статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходять право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок, який підтримав Верховний Суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 3 жовтня 2018 року, про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Будь-яких доказів відшкодування витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування, відповідачем суду надано не було.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

З огляду на викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши вищенаведені положення законодавства, дійшов висновку про те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України в силу вимог статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3 липня 2025 року здійснило регламентну виплату потерпілій стороні у ДТП. Таким чином, Моторне (транспортне) страхове бюро України має право зворотної вимоги у порядку частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України.

Висновки суду

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження виплати страхового відшкодування потерпілій стороні від ДТП, отож набув право подати регресний позов до відповідача, як водія незабезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а тому позов підлягає повному задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з відповідача, в силу частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати в сумі 3328 грн (а.с. 29).

Керуючись статтями 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 82, 988, 1166, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

у х в а л и в :

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завданні збитки в порядку регресу у розмірі 72 459 (сімдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 32 коп, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ