Ухвала суду № 13591546, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3701/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Ключкович В.Ю., Грибан І.О.

при секретарі Франчук О.П.

за участю представника відповідача Василенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2009 року № 0000062360/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представником позивача ТОВ «Н-М» подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

В судове засідання представник позивача не з»явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволені позовних вимог позивача, оскільки винесене податкове повідомлення-рішення від 01.01.2009 року № 0000062360/0 відповідає вимогам Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та скасуванню не підлягає.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено на підприємстві позивача позапланову виїзну перевірку з дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 17.03.2009 р. № 815/22/31172794.

01.04.2009 року на підставі вищезазначеного акту Податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва прийняте повідомлення-рішення №0000062360/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств створених за участі іноземних інвесторів у розмірі 423062 грн., у т.ч. за основним платежем - 282041 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141021 грн. Як вбачається із податкового повідомлення-рішення, згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону на підставі акта перевірки від 17.03.2009 р. № 815/22/31172794 встановлено порушення п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п. 5.10 ст. 5, п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Н-М»реалізовувало товари фізичним особам - підприємцям на суму 316850 грн., без врахування податку на додану вартість на суму 63370,76. Разом з цим, при формуванні скоригованого валового доходу від сум реалізованих товарів позивачем безпідставно відмінусовано ПДВ у загальній сумі 63370,76 грн., чим в свою чергу занизив скоригований валовий дохід на загальну суму 63370,76 грн. (за II кв. 2007 року на суму 4204,78 грн., за III кв. 2007 року на суму 7167,44 грн., за IV кв. 2007 року на суму 40082,21 грн., за І квартал 2008 року на суму 3865,17 за II квартал 2008 року на суму 8051,16 грн.), що призвело до порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг) за винятком випадків, коли підприємство продавець не є платником податку на додану вартість.

Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта про те, що у перевіряємо му періоді позивач мав статус платника ПДВ, а тому мав право не включати до складу валового доходу суми ПДВ, оскільки жодного доказу до суду надано не було.

Таким чином, оскільки суб'єкти підприємницької діяльності не являються платниками податку на додану вартість, ТОВ «Н-М»не мало права зменшувати вищевказану суму в декларації з податку на прибуток підприємств.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем було неправомірно здійснено коригування суми валового доходу за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. у загальній сумі 133919 грн., що є порушенням вимог п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається із матеріалів справи, перевіркою відображення показників у рядку 02 Декларації «Коригування валових доходів»за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. у загальній сумі 133919 грн., встановлено, що в даному рядку декларації позивач відобразив кошти від повернення раніше переданих будівельних матеріалів.

В Декларації за 9 місяців 2006 року позивач здійснив коригування валових доходів в результаті чого було зменшено скоригований валовий дохід на загальну суму 130839 грн.

Пунктом 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що коригування будь-яких сум можливе лише....у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку -покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем через помилкове (внаслідок бухгалтерської помилки) внесення суми 133919 грн. в декларацію про прибуток на 2005 рік, було здійснено коригування суми валового доходу в 2006 році на суму 130839 грн. Однак під час заповнення декларації позивачем у 2006 році сума коригувань була знову ж таки помилково відображена у рядку 02.1 «Зміна компенсації вартості товарів»замість 02.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів».

Колегія суддів не може прийняти до уваги такі пояснення позивача, оскільки позивачем не надано жодних доказів, первинних документів, які б містили відомості про підставність, причини коригування валових доходів або підтверджували факт повернення проданих товарів чи права власності на такі товари.

Таким чином, не виконання позивачем вимог п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»призвело до заниження валових доходів за перевіряє мий період на загальну суму - 130839 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було віднесено до складу валових витрат у декларації за II квартал 2008 року 933936,90 грн., сплачених відповідно до контракту від 27.11.2007 року № 612/РШІ укладеного з нерезидентом «Сопg tу сорhап АLРНАNАМ»(Країна Республіка В'єтнам) «Ескалатор»в кількості 1 шт. та «Ліфти пасажирські»в кількості 3 шт. Дане обладнання позивачем було віднесено по бухгалтерському обліку «Ліфти пасажирські»на рах. 201 «Сировина й матеріали», а «Ескалатор»на рах. 281 «Товари на складі»та не включено по обліку «Основні засоби», але при цьому суму 933936,90 грн. віднесено до складу валових витрат у декларації за II квартал 2008 року.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»показників за період з 01.01.06 по 31.12.08 у загальній сумі 4118390.0 грн. встановлено, що ТОВ «Н-М»відносило витрати на закупівлю будівельних матеріалів (плитка, щебінь, цемент), обладнання (ліфти, ескалатори, дизельні генератори), будівельні послуги.

Колегія суддів не може прийняти до уваги заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі, в яких позивач зазначає, що товарно-матеріальні цінності, в тому числі ліфти та ескалатори були ним придбані для завершення будівництва обєкта, придбаного у регіонального відділення ФДМ України по м.Києву. Оскільки обєкти незавершеного будівництва не використовуються у господарській діяльності платника податку, то такі обєкти до цього часу не вважаються основними фондами. На думку колегії суддів, будь-яких доказів на підтвердження зазначеної позиції позивачем до суду надано не було.

Разом з тим, якщо підприємство придбало товарно-матеріальні цінності для підготовки, організації, ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), то вартість таких ТМЦ відноситься до складу валових витрат згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно бере участь у податковому обліку приросту (убутку) запасів. При використанні в подальшому таких запасів для виготовлення або поліпшення основних фондів їх вартість не відноситься до складу валових витрат, тобто відображається у колонці 4 "Запаси, використані не у господарській діяльності" таблиці 1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003 р. N 143.

Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, 7 «Основні засоби»незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Відповідно до п.6 вищезазначеного Положення, об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Н-М»придбане обладнання повинно було віднести на рах. 15 «Капітальні інвестиції»та не відображати суму за яку придбано обладнання у валових витратах за II квартал 2008 року. Позивачем безпідставно було віднесено на валові витрати первинну вартість обладнання (Ліфти пасажирські, Ескалатор) чим порушено п.п.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищено валові витрати на загальну суму 933936,90 грн., а саме: за II квартал 2008 року на суму 933936,90 грн.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Ключкович В.Ю.

Суддя Грибан І.О.

Повний текст ухвали виготовлений 21 січня 2011 року