Рішення № 135914117, 21.04.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1394/26

381/1154/26

Рішення

Іменем України

21 квітня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруга А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

27 лютого 2026 року представником товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі, ТОВ «Споживчий центр», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 61 817,28 грн. з ОСОБА_1 (далі, відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір (оферти) № 11.06.2025-100001870, за яким ТОВ «Споживчий центр» надало кредит в розмірі 18 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит через 183 календарних днів та сплатити проценти, комісію за користування ним.

В подальшому, 30.07.2025 між сторонами спору в аналогічний спосіббуло укладено додатковий договір (оферти) до кредитного договору № 11.06.2025-100001870, за яким ТОВ «Споживчий центр» надало кредит в розмірі 2 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит через 137 календарних днів та сплатити проценти, комісію за надання кредиту.

Таким чином, загальна сума кредиту складає 20 000 грн.

Відповідачем електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору, додаткового договору (оферти) та отримано на свій рахунок вищевказані кошти.

Згідно тверджень позивача, позичальник своїх обов`язків щодо повернення коштів у повному обсязі не виконав та не сплатив відсотки, комісію за надання кредиту, в розмірах та на умовах передбачених договором та додатковим договором.

Станом на дату подання позову, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 11.06.2025-100001870 від 14.06.2025 та додатковим договором становить 61 817,28 грн. та включає: заборгованість за тілом кредиту 20 000 грн.,заборгованість за процентами 30 280 грн., заборгованість за комісією 1 537,28 грн., неустойка 10 000 грн.

Зазначені вище суми позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку, а також просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 622,40 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено проводити судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з`явився, в прохальній частині позову просив провести розгляд справи без участі представника ТОВ «Споживчий центр», позовні вимоги підтримує (а. с. 9).

Відповідач, будучи повідомленим належним чином про час і дату проведення судового засідання, не з`явився, через канцелярію суду представниця відповідача подала додаткові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги просила задовольнити частково, розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача.

Згідно додаткових пояснень, відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 39 313,60 грн., зазначаючи, що штраф в розмірі 10 000 грн. не визнає з підстав п. 15 та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за кредитним договором за таке прострочення (пені та штрафу); сума кредиту 18 000 грн., а не 20 000 грн., як вказує позивач; орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 4487,48 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 47 176,33 грн., що сплачується рівними платежами протягом 6 місяців; платіж здійснюється 6 разів по 7 862,72 грн., сума до повернення 47 176,32 грн. (7 862,72 * 6 = 47 176,32 грн.); борг частково сплачений в сумі 7 862,72 грн. - 13.07.2025, тому: 47 176,32 - 7 862,72 грн. = 39 313,60 грн. і саме такий загальний розмір залишку заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, згідно розрахунку боргу сума до повернення 47 176,32 грн. (7 862,72 грн. (щомісячний платіж) х 6 (кількість платежів) = 47 176,32 грн.), погашено 7 862,72 грн., до повернення різниця в сумі 39 313,60 грн. (борг за кредитом).

З урахування того, що явка учасників справи не визнавалась обов`язковою, суд, керуючись приписами часини 1 статті 223 ЦПК України, провів розгляд справи без участі сторін спору та їх представників.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ознайомившись зі змістом позову та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір (оферти) № 11.06.2025-100001870 від 14.06.2025 року.

Договір укладено шляхом ознайомлення позичальника з пропозицією про укладення кредитного договору, подання заявки на укладення кредитного договору № 11.06.2025-100001870 від 14.06.2025 та погодження заяви кредитором.

Сума кредиту становить 18 000 гривень, загальний строк кредитування 183 дня, фіксована процентна ставка 1 % день, комісія з надання кредиту 3 600 гривень одноразово, що відповідає 20 % від наданого кредиту.

Договір укладений в електронній формі, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), що відповідає приписам статті 205, 207 ЦК України (а. с. 23-35).

Для підтвердження обставин перерахування грошових коштів відповідачу, як позичальнику, була надана інформаційна довідка ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 16 лютого 2026 року № 149-1602 (а. с. 56).

В подальшому, 30.07.2025 року між сторонами спору було укладено додатковий договір (оферти) до кредитного договору № 11.06.2025-100001870 від 14.06.2025 (а. с. 39-42).

Сума кредиту становить 2 000 гривень, загальний строк кредитування 137 днів, фіксована процентна ставка 0,8 % день, комісія з надання кредиту 400 гривень одноразово, що відповідає 20 % від наданого 2-го траншу кредиту.

Для підтвердження обставин перерахування грошових коштів відповідачу, як позичальнику, була надана інформаційна довідка ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 16 лютого 2026 року № 148-1602 (а. с. 55).

Таким чином, загальна сума кредиту складає 20 000 грн.

Відповідачем не надано заперечень з приводу укладення договору, погодження їх умов та отримання грошових коштів в борг у сумі, зазначених позивачем.

Відповідачем також не наведено заперечень та не надано доказів на спростування тверджень позивача щодо не виконання ним в повному обов`язків по поверненню коштів та сплаті процентів, комісії.

Згідно наданим позивачем розрахунком заборгованості, заборгованість по кредитному договору складає 20 000 гривень основний борг, 30 280 гривень проценти, 1 537,28 гривень комісія за надання кредиту, 10 000 гривень неустойка (а. (а. с. 11-15).

Крім цього, слід зазначити, що згідно доводів позовної заяви, які також визнаються представницею відповідача, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вище зазначеному кредитному договору на суму 7 862,72 грн., платіж здійснено 13.07.2025 року.

Аналізуючи встановлені обставин справи, суд вважає, що спірні правовідносини сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору та додаткового договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про їх нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір та додатковий договір, укладені з позивачем, як кредитором, та відповідачем, як позичальником є чинними та, відповідно, є регуляторами правовідносин сторін спору.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

З урахуванням встановлених обставин справи та процитованих правових норм, суд погоджується з доводами позивача про отримання відповідачем тіла кредиту у сумі 20 000 гривень, двома траншами у сумі 18 000 гривень та 2 000 гривень відповідно, що свідчить про виникнення в останнього обов`язку щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів та комісії.

Суд зазначає, що до матеріалів справи долучений розрахунок заборгованості (а. с. 11-15).

Зазначений розрахунок заборгованості частково заперечується відповідачем, зокрема, як зазначалося вище, в письмових поясненнях представниці відповідача стверджується, що загальний залишок заборгованості повинен становити 39 313 гривень.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості та наведені представницею відповідача доводи, суд приходить до наступних висновків.

Так, за умовами кредитного договору, сума кредиту 18 000 гривень, процентна ставка 1 % щоденно, строк кредитування 183 дні, одноразова комісія 3 600 гривень.

Як слідує розрахунку заборгованості станом на 12 липня 2025 року заборгованість за черговими платежами складала: 18 000 гривень тіло кредиту, 5 220 гривень нараховані проценти, 3 600 гривень одноразова комісія.

13 липня 2025 року відповідачем здійснено платіж у сумі 7 862,72 гривні, який частково зараховано в рахунок погашення заборгованості за процентами і комісією. Після цього нарахування процентів було продовжено.

Станом на 30 липня 2025 року, після укладення додаткового договору та отримання нового траншу у сумі 2 000 гривень, збільшився загальний розмір заборгованості за тілом кредиту до 20 000 гривень та додатково нараховано 400 гривень комісії згідно з погодженими сторонами спору умовами додаткового договору.

При цьому, станом на дату укладення додаткової угоди залишок заборгованості за процентами складав 2 880 гривень, за комісією 1 137,28 гривень.

Умовами додаткової угоди погоджений новий розмір тіла кредиту 20 000 гривень, строк кредитування 137 днів, процентна ставка 1 % щоденно.

При цьому, сторонами спору не заперечується, що після 13 липня 2025 року відповідачем погашення заборгованості не здійснювалось, доказів супротивного суду не надано.

Отже, після укладення додаткової угоди розмір нарахованих процентів становить: 27 400 гривень (20 000 гривень х 1 % х 137 днів).

Загальний розмір нарахованих процентів, з урахування залишку заборгованості за процентами, що існував станом на 29 липня 2025 року у сумі 2 880 гривень, становить 30 280 гривень (27 400 гривень + 2 880 гривень).

Залишок заборгованості за тілом кредиту 20 000 гривень.

Заборгованість за комісією 1 537,28 гривень, що включає 1 137,28 гривень заборгованість за комісією станом на 29 липня 2025 року та 400 гривень сума нарахованої комісії згідно з умовами додаткової угоди.

Отже, загальний розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією становить 51 817,28 гривень (20 000 гривень + 30 280 гривень + 1 537,28 гривень).

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

В цьому випадку суд додатково враховує, що умови щодо нарахування комісії та її розмір погоджені сторонами зобов`язання, відповідачем не надано доказів оспорювання договору в цій частині, а судом не встановлено підстав для висновку про нікчемність відповідних положень договору щодо нарахування комісії.

Далі, в силу правової позиції, висловленої в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Тому, як зазначалося вище, існують підстави для стягнення з відповідача, як позичальника, на користь позивача, як кредитора, заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, так як умови нарахування зазначених платежів погоджені сторонами зобов`язання.

Далі, суд звертає увагу, що в своїх письмових поясненнях представниця відповідача фактично не визнає обставини щодо укладення додаткового договору та збільшення суми кредиту на 2 000 гривень та нарахування додаткової комісії у сумі 400 гривень.

Суд оцінює зазначені доводи критично, так як до матеріалів справи долучений примірник додаткового договору, що підписаний відповідачем, як позичальником, електронним підписом. Також, для підтвердження обставин щодо додаткового отримання відповідачем коштів у сумі 2 000 гривень, було надано лист ТОВ «УПР» від 16 лютого 2026 року.

Суд визнає зазначені докази належними, допустимими та достатніми для підтвердження обставин укладення додаткового договору між сторонами спору та, відповідно, для підтвердження доводів позивача про збільшення суми кредиту та розміру нарахованої комісії.

Далі, суд не погоджується з можливістю стягнення неустойки у сумі 10 000 гривень з огляду на наступне.

Так, у пункті 15 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 11.06.2025-100001870 від 14.06.2025, встановлена неустойка у сумі 180 гривень, що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Згідно пункту 1.7 додаткового договору від 30.07.2025, встановлена неустойка у сумі 200 гривень, що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Разом із тим, згідно приписів пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Далі, воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, неодноразово був продовженим та діє станом на дату подання позовної заяви і її розгляду в суді.

Отже, з урахуванням того, що позичальником прострочене виконання грошового зобов`язання за кредитним договором та додатковим договором, і станом на дату розгляду справи в суді діє воєнний стан, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, та, відповідно, відсутні підстави для нарахування неустойки.

При цьому, суд зауважує, що позивачем для обґрунтування підстав для стягнення штрафних санкцій безпідставно зазначено пункт 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, як спеціальний по відношенню до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України.

Разом із тим, по-перше, в силу приписів частини 2 статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства є ЦК України, що в цілому виключає питання існування конкуренції між правовими нормами ЦК України та нормами інших законів, така конкуренція завжди вирішується на користь ЦК.

По-друге, телеологічне тлумачення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить про універсальний характер дії відповідної норми, що не передбачає відмінного регулювання іншими законами подібних правовідносин. При цьому, у випадку, якщо ЦК передбачає можливість врегулювання суспільних відносин не цим Кодексом, а іншими законами, то про це прямо зазначається у правових нормах зокрема, у приписах частини 3 статті 234, частини 1 статті 438, частини 2 статті 911 ЦК України. В пункті 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України не містить відсильних норм до інших актів цивільного законодавства, які б давали можливість по іншому врегулювати питання застосування заходів відповідальності за порушення умов грошового зобов`язання позичальника, що виникло з договору позики чи кредиту.

З огляду на наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України, а отже, підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.

Аналогічні за змістом висновки викладені в Постанові Рівненського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року по справі № 559/779/25 та в постанові Чернівецького апеляційного суду від 18 серпня 2025 року по справі № 718/881/25, в яких, з посиланням на пріоритет дії ЦК України перед іншими актами цивільного законодавства, зроблено висновок про відсутність підстав для стягнення пені за договорами споживчого кредитування в період дії воєнного стану. Пріоритетність норм ЦК України у сфері регулювання спірних правовідносин обґрунтована посиланнями на висновки, викладені в Постанові ВП ВС від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17.

Правова позиція щодо неможливості нарахування неустойки в період дії воєнного стану за кредитними договорами, укладеним з ТОВ «Споживчий центр», відображена в Постанові Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року по справі № 382/2005/24.

Тому, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню заборгованість за кредитним договором № 11.06.2025-100001870 від 14.06.2025 у сумі 51 817,28 гривень, що складається з заборгованості у сумі 20 000 гривень основного боргу, 30 280 гривень нарахованих процентів, 1 537,28 гривень нарахованої комісії.

Згідно з приписами статті 141 ЦПК України, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені на 83 %, сума відшкодування сплаченого судового збору становить 2 209,79 гривень.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.06.2025-100001870 від 14 червня 2025 та додатковим договором від 30 липня 2025 року у сумі 51 817,28 гривень, що складається з: 20 000 гривень основного боргу, 30 280 гривень нарахованих процентів, 1 537,28 гривень нарахованої комісії.

В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» грошові кошти у сумі 2 209,79 гривень, як компенсацію сплаченого за подання позовної заяви судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.