Постанова № 135914040, 22.04.2026, Тетіївський районний суд Київської області

22.04.2026 Провадження по справі № 3/940/177/26 Справа № 940/456/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2026 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Мандзюк С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №611217 від 10.03.2026 року вбачається, що 10.03.2026 року об 11 годині 15 хвилин в с. Дібрівка по вул. Центральна, 5 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Хюндай Галопер, номерний знак «СУВЕРЕН», не виконав законної вимоги про зупинку відповідно до п. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» із застосуванням спеціальних сигналів, а саме проблискових маяків синього та червоного кольору та звукового сигналу типу «Сирена», чим порушив п.2.4. ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у тому числі через портал Судова влада України, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відтак, враховуючи обмежені строки розгляду справи, обізнаність ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, відсутність відомостей про поважність причин неявки в судове засідання, а також те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12), суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис фіксації правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Згідно пункту 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Частиною 1 статті 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається з матеріалів справи, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №611217, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та містить усі необхідні у ньому відомості; відеозаписом фіксації вчиненого правопорушення, який кореспондується з фактичними обставинами справи, зокрема щодо керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом, обставин його тривалого переслідування поліцейським на службовому автомобілі із застосуванням спеціальних сигналів, а саме проблискових маяків синього та червоного кольору та звукового сигналу типу «Сирена», подальшого заїзду автомобіля на територію приватного домоволодіння, подальшого визнання ОСОБА_1 факту керування та пояснення причин невиконання ним законної вимоги про зупинку, які суд оцінює критично, а також подальшого роз`яснення ОСОБА_1 поліцейським прав та обов`язків, відомостей про правові підстави та факт складання протоколу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За таких обставин, суд вважає, що наявні усі підстави для притягнення водія ОСОБА_1 до відповідальності за невиконання ним як водієм законної вимоги поліцейського про зупинку, а відтак в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Обираючи вид адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, з урахуванням чого застосовує до водія ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 122-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 гривні.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 40-1, 122-2, ч. 1, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суд

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, притягнути до адміністративної відповідальності та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п`ятдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Київського апеляційного суду.

Суддя С.В.Мандзюк