Ухвала суду № 135913982, 22.04.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2529/25

Провадження № 2/375/30/26

УХВАЛА

22 квітня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

секретаря судового засідання Потапенко А.В.,

оглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заліський Б.С., звернув до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить:

1) розірвати договір довічного утримання від 19 листопада 2008 року;

2) повернути у власність позивача нерухоме майно;

3) скасувати державну реєстрацію обтяження нерухомого майна.

Відповідно до автоматизованого протоколу розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді Рокитнянського районного суду Київської області Банах-Кокус О.В.

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року подану заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків.

1 грудня 2025 року представником позивача Заліським Б.С. надіслано до суду заяву про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини 11 статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Так, після відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам встановленим статтями 175, 177 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до пункту 2, 9, 10 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається:

- у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

- у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

- у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Згідно із частиною 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до положень пункту а частини 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995, вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що: вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні Засади оцінки майна і майнових прав» від 10 вересня 2003 року №1440 ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Поняття «дійсна вартість майна» є за своїм змістом тотожним поняттю «ринкова вартість майна».

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звітпро оцінкумайна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Строк дії звіту про оцінку майна не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, про щоз азначається в такому звіті (пункт 2 розділу ІV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України 17.05.2018 № 658).

Частиною 2 статті 133 ЦПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Представник позивача при зверненні до суду зазначив ціну позову у розмірі 107450,00 грн станом на дату укладення договору довічного утримання від 19 листопада 2008 року.

Отже, оскільки у позовній заяві позивачем зазначено позовну вимогу майнового характеру про повернення у власність позивача нерухомого майна, то ціна позову визначається дійсною ринковою вартістю вказаного нерухомого майна, за яку розмір судового збору складає 1% ціни позову, але не менше 1211,20 грн. та не більше 15140,00 грн.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 повиннем був сплатити судовий збір за подання позову у розмірі по 2422,40 грн (за дві позовні вимогу немайнового характеру) та у розмірі 1% ціни позову, але не менше 1211,20 грн та не більше 15140 грн (за позовну вимогу майнового характеру).

Разом з тим, позивачем взагалі не долучено до матеріалів позовної заяви звіт про оцінку майна, не зазначено та не підтверджено належними та допустимими доказами вартість спірного майна щодо реальної вартості цього майна на дату подання позовної заяви, з урахуванням якої і має бути визначено ціну позову та сплачено судовий збір як за вимогу майнового характеру.

Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви.

Враховуючи вищезазначене, приходжу до висновку, що встановлена позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна.

Отже, позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, а саме: не сплачений судовий збір за позовну вимогу майнового характеру повернути у власність позивача нерухоме майно у відповідному розмірі від ціни позову на дату пред`явлення позовної заяви до суду, виходячи із дійсної вартості спірного об`єкта нерухомого майна (відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору - 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 1211,20 грн та не більше 15140 грн).

У зв`язку з наведеним, позивачу необхідно виправити вказані в ухвалі недоліки, надати документ, який визначає реальну вартість спірного нерухомого майна.

Виходячи з вимог статті 4 ЗУ «Про судовий збір» позивачу необхідно: доплатити судовий збір виходячи із дійсної вартості спірного об`єкта нерухомого майна станом на час розгляду справи, за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Рокитнян.сел./22030101, код отримувача 37955989, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача UA748999980313161206000010842, код класифікації доходів бюджету 22030101.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про залишення заяви без руху та надання позивачу часу для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до частини 12, 13 статті 187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Для усунення зазначених недоліків, суд вважає за необхідне надати позивачеві відповідний строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня вручення позивачу ухвали і попередити, що в разі, якщо недоліки не будуть виправлені за наданий час, позовна заява буде залишена без розгляду на підставі частини 13 статті 187 ЦПК України, пункту 8 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Керуючись статтями 175, 187, 258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання- залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня отримання ухвали.

Попередити про те, що в разі не усунення недоліків позовної заяви в установлений строк, позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://rk.ko.court.gov.ua/sud1021/.

Суддя О.В. Банах-Кокус