Постанова № 13591381, 06.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2010 року                     № 2а-14591/10/2670

14:51

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон»

доДержавної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002162302/0 від 24.06.2010 Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва, з урахуванням уточнень позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002162302/0 від 24.06.2010, № 0002163202/1 від 08.09.2010

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем обґрунтовано сформовано спірні валові витрати за право на використання знаку для товарів і послуг «Шелл».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Інвест-Регіон»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2009. За наслідком вказаної перевірки складено акт від 14.96.2010 № 8743/23-02/34532275 (далі –Акт перевірки).

Як вбачається зі змісту Акта перевірки на порушення пункту 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.1997)" (№ 334/94-ВР від 28.12.1994; далі –Закон про прибуток) підприємством на протязі 2009 року віднесено до складу валових витрат плату в сумі 908 тисяч гривень по Субліцензійному договору за право на використання знаку для товарів і послуг «Шелл»на користь ТОВ «Альянс-Холдінг».

Пунктом 5.1. Закону про прибуток встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, ТОВ «Інвест-Регіон»передавало ТОВ «Альянс холдінг»в строкове платне володіння та користування майно –АЗС, розташованого за певною адресою (з огляду на типовий зміст вказаних договорів до справи залучено кілька договорів оренди № 8006, 5018, 1005, - далі договори оренди АЗС).

Згідно меморандуму про визначення вимог до дизайну майна, що надається в оренду (від 01.11.2008; далі - Меморандум), орендодавець перед укладенням кожного договору оренди кожної АЗС здійснює приведення останньої у відповідність до єдиних всесвітніх стандартів дизайну АЗС », зокрема зовнішнє і внутрішнє обладнання АЗС міжнародним торговим знаком ell».

У відповідності до положень субліцензійного договору від 01.01.2009 (далі –Субліцензійний договір) ТОВ «Альянс холдинг»надало ТОВ «Інвест-регіон» за винагороду невиключну субліцензію на право використання знаку для товарів і послуг Шелл (вказане виключає право на передачу третім особам прав на використання, володіння та розпорядження торгового знаку –п.1.5. субліцензійного договору).

Як вбачається з пункту 5.3. типового договору оренди АЗС, орендар здійснює зовнішню і внутрішню рекламу свого або іншого найменування на майні, що використовується орендарем, є його власністю і підлягають вилученню після припинення строку договору оренди. За таких умов не є обґрунтованим твердження позивача на неможливість укладення договорів оренди без отримання прав на торгову марку, адже фактично вказаний пункт договору невілює такі покликання позивача.

Оцінюючи матеріали справи, пояснення сторін, вищевикладене у сукупності, судом вбачається відсутність неможливості здачі АЗС ТОВ «Інвест-регіон»в оренду без необхідності отримання прав на торгову марку ». Адже, як вбачається зі змісту п.5.3. договорів оренди АЗС орендар має право самостійного розміщення свого найменування, реклами на майні орендодавця.

Окрім того, згідно підпункту 1.1. договору оренди АЗС орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування майно АЗС. Поряд з цим згідно підпунктів 1.2 та 1.3. договору оренди АЗС майно використовується орендарем для здійснення своєї статутної діяльності; орендар володіє та користується майном протягом строку дії договору оренди.

Таким чином, з моменту передачі АЗС ТОВ «Інвест-регіон»останнє, у власній господарській діяльності вказане майно використовувати не могло, в тому числі і торгову марку ».

Поряд з цим, аналізуючи зміст Субліцензійного договору і договорів оренди АЗС, Меморандуму, судом вбачається, що ТОВ «Інвест-регіон», отримавши право на торгову марку, розмістивши на АЗС її зображення, та передавши ТОВ «Альянс холдинг» майно АЗС, не могло передати торгову марку », адже згідно умов п.1.5. Субліцензійного договору не має прав на передачу у володіння, користування чи розпорядження торгової марки ». В додатках до договорів оренди АЗС, яким визначено об'єкт оренди що передається, торгова марка або її зовнішнє зображення не зазначено. Таким чином, передавши майно АЗС в оренду, позивач не міг передати і не передавав будь-які права на торгову марку. А тому твердження про використання торгової марки у власній господарській діяльності з цього приводу є необґрунтованими та безпідставними.

Отже, жодних інших підстав використання торгової марки » позивачем в порядку Пунктом 5.1. Закону про прибуток судом не встановлено, а позивачем не доведено.

Додатково, суд вважає необхідним зазначити, що власна господарська діяльність позивача є його особистим питанням, в тому числі щодо вибору контрагентів, визначення змісту укладених договорів, в тому числі придбання прав на торгову марку. Проте дотримання вимог п.5.1. Закону про прибуток не ставиться в залежність від можливості чи не можливості передачі АЗС в оренду, отримання доходу від господарської діяльності та отримання чи не отримання прав на торгову марку. А тому покликання позивача на меморандум в розрізі застосування п.5.1. Закону про прибуток не є обґрунтованим, адже закон не ставить в залежність можливість віднесення витрат платника до валових, якщо за інших умов укласти господарський договір не є можливим. Разом тим, укладаючи господарські договори, платник податку самостійно повинен оцінювати їх зміст та їх відповідність законодавству, інакше у разі відсутності використання торгової марки у власній господарській діяльності, то такі витрати не підлягають віднесенню до валових.

Відповідачем було спростовані усі доводи позивача, з огляду на що судом не встановлено порушень принципів, визначених ч. 3 статті 2 КАС України при винесені оскаржуваного рішення. Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

          Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                               О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –13.12.2010.