Рішення № 135913278, 22.04.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4314/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І. ,

з секретарем судового засідання Щипською І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник адвокат Лабик Руслан Романович, звернулись в суд з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ПАТ НАСК «Оранта»), в якому просять стягнути з відповідача на свою користь страхові відшкодування у розмірі 260 000,00 грн, з яких: на користь ОСОБА_1 26 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу внаслідок смерті чоловіка, на користь ОСОБА_2 26 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу внаслідок смерті батька, на користь ОСОБА_3 26 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу внаслідок смерті батька та 182 000,00 грн. відшкодування пов`язаного із втратою годувальника, мотивуючи вимоги наступним.

07.05.2022 року близько 15 години в с.Бігунь Коростенського району Житомирської області Словечанської ТГ, по вул.Бігунська, поблизу будинку 65, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 Збройних сил України, старший лейтенант ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Альфа-Ромео», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку с.Городець Коростенського району Житомирської області Словечанської ТГ, скоїв зіткнення із електросамокатом під керування ОСОБА_5 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в КНП «Овруцька міська лікарня».

За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Житомирській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060500000078.

Відповідно до висновку експертизи механізму та обставин ДТП № СЕ-19/106-22/5414-ІТ від 23.06.2022 року в умовах місця ДТП водій автомобіля «Альфа-Ромео», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти наїзду на водія електросамокату ОСОБА_5 (при швидкості 50 км/год) шляхом своєчасного застосування гальмування. В причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та подальшого розвитку ДТП є рух водія електросамокату, в напрямку смуги руху автомобіля «Альфа-Ромео», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в момент знаходження останнього від місця наїзду на відстані недостатньої для зупинки автомобіля.

В ході проведення досудового розслідування, органами слідства було встановлено, що причиною ДТП, та відповідно і наступившими наслідками, стало порушення правил дорожнього руху ОСОБА_5 .

Постановою про закриття кримінального провадження від 30.06.2022 року, слідчий СВ відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітан поліції Корчемний М.П., розглянувши матеріали кримінального провадження № 12022060500000078, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, постановив: закрити в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Вищевказані факти підтверджуються постановою про закриття кримінального провадження та свідоцтвом про смерть потерпілого.

Проте, відповідно до ч.ч.2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

«Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини» (п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).

В результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від нього у вигляді загибелі потерпілого, його близьким родичам, а саме: дружині ОСОБА_1 , дочці ОСОБА_2 , синові ОСОБА_3 , було завдано шкоди у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Альфа-Ромео», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дії якого загинув потерпілий, була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 208237034 (чинного на дату ДТП), що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ (копія витягу з Централізованої бази даних МТСБУ додається відомості являються загальнодоступними та розміщені за посиланням: htpp://cbd.mtsbu.ua/MTSBU_Pages/Tree.aspx).

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004, в редакції чинній на дату пригоди (далі - Закон №1961-IV), «У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи».

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону №1961-IV, в редакції чинній на дату ДТП: «Для отримання страхового відшкодування потерпілій чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування».

Керуючись вищевказаними положеннями Закону №1961-IV, 20.11.2023 року представник позивачів повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявами на виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачами до відшкодування вимог, містилось: 26800,00 грн. в рахунок відшкодування 1/3 частини моральної шкоди, встановленої п.27.3 ст.27 Закону №1961-IV, належної дружині потерпілого; 26800,00 грн. в рахунок відшкодування 1/3 частини моральної шкоди, встановленої п.27.3 ст.27 Закону №1961-IV, належної дочці потерпілого; 26800,00 грн. в рахунок відшкодування 1/3 частини моральної шкоди, встановленої п.27.3 ст.27 Закону №1961-IV, належної синові потерпілого; 179 600,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника належної синові потерпілого.

21.12.2023 року відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що електросамокат є джерелом підвищеної небезпеки, у зв`язку з чим, відповідно до ст.1188 ЦК України шкода відшкодовується залежно від вини, а тому у НАСК «Оранта» відсутні правові підстави вважати виникнення цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу та відсутні підстави для здійснення виплати страхового відшкодування.

Позивачі вважають рішення страховика щодо відмови у виплаті страхового відшкодування незаконним та таким, що порушує їх права на отримання страхового відшкодування, а тому звернулися в суд за захистом своїх прав на страхове відшкодування, вказуючи, що смерть потерпілого настала на місці ДТП та була прямим причинним наслідком цієї пригоди. В розумінні ст.ст.1166, 1187 ЦК України володільці джерела підвищеної небезпеки є відповідальними за шкоду завдану ними, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди. У власності потерпілого перебував електросамокат марки Ninebot номінальною потужністю 250Вт, який розвиває максимальну швидкість до 25 км/год, вагою 12,5 кг. Електросамокат не є джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки в силу своїх технічних характеристик, його експлуатація є повністю контрольована мускульною силою людини, за допомогою якої електросамокат можна зупинити, перенести чи розпочати рух, а також немає шкідливих властивостей та має низьку ймовірність завдання шкоди.

Відповідно до п.27.3 ст.27 Закону №1961-IV, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю потерпілого є: Батько ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується свідоцтвом про смерть ); Мати ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується свідоцтвом про смерть ); Дружина ОСОБА_1 ; Дочка ОСОБА_2 ; Син ОСОБА_3 . На день страхового випадку (07.05.2022), ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 6500,00 грн. З урахуванням вищевикладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 78000,00 грн. (12*6500,00=78000,00 грн.). Отже частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку п.27.3 Закону №1961-IV, за шкоду заподіяну смертю потерпілого дорівнює по 26000,00 для кожного (78000,00 грн. / 3 особи = 26000,00 грн.).

Згідно ч.2 ст.27 Закону №1961-IV: «Страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних забортних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку».

Згідно з ч.ч.1,2 ст.1200 ЦК України: «1. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншими непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. 2. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержав».

У потерпілого на день його смерті на утриманні перебував син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому на день смерті батька був 21 рік та який був студентом Державного торговельно-економічного університету. Отже, в розумінні вищенаведеної норми ЦК України, позивач є особою, який має право на відшкодування шкоди, пов`язане із втратою годувальника - загибеллю батька. Мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV, становить 234 000,00 грн., який розрахований за формулою 36 х 6500,00 грн. мінімальної заробітної плати у 2022 році, підлягає стягненню з відповідача.

Однак, відповідно до п.27.5 ст.27 Закону №1961-IV, відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати; загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не можу перевищувати страхову шкоду за таку шкоду.

Відповідно до п.1 Розпорядження Нацкомфінпослуг від 09.04.2019 року № 538 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на дату ДТП (07.05.2022) розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, було встановлено у розмірі: 260 000,00 грн. на одного потерпілого.

По даному страховому випадку, загальна сума страхового відшкодування, яка заявляється позивачами становить 312 000,00 грн., що перевищує 260 000,00 грн. страхової суми. В такому разі, страхове відшкодування, яке, на думку позивачів, належить їм для виплати, становить 260 000,00 грн., яке складається з: 26000,00 грн. в рахунок відшкодування 1/3 частини моральної шкоди, встановленої п.27.3 ст.27 Закону №1961-IV, належної дружині потерпілого; 26000,00 грн. в рахунок відшкодування 1/3 частини моральної шкоди, встановленої п.27.3 ст.27 Закону №1961-IV, належної дочці потерпілого; 26000,00 грн. в рахунок відшкодування 1/3 частини моральної шкоди, встановленої п.27.3 ст.27 Закону №1961-IV, належної синові потерпілого; 182 000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника, належної синові потерпілого відповідно до п.27.3 ст.27 Закону №1961-IV.

Відтак, позивачі просять позовні вимоги задоволити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в позові за безпідставністю та недоведеністю, мотивуючи зокрема тим, що згідно з п.32.1 ст.32 №1961-IV страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Згідно з постановою ВС від 28.03.2018 у справі № 199/4320/17 настання цивільно-правової відповідальності має місце, якщо між протиправними діями особи і шкодою існує зв`язок, що дає право визнати їх як причину та наслідок, встановлення такого взаємозв`язку є обов`язковим при відповідальності за порушення будь-яких суб`єктивних цивільних прав. Згідно з постановою КГС ВС від 28.03.2018 у справі № 910/21313/16, визначаючи наявність підстав для притягнення страхувальника до відповідальності, слід враховувати, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди необхідною умовою є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди. Згідно з постановою КГС ВС від 01.03.2018 у справі № 913/433/17, якщо позивач не в змозі довести суду обставини щодо наявності шкоди і фактичного розміру шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу настання відповідальності, підстави виникнення обов`язку відповідача з відшкодування збитків, суди відмовляють у задоволенні таких позовів. Враховуючи те, що на даний час цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 не настала, про що свідчить відсутність постанови чи вироку суду про притягнення його до відповідальності, який набрав законної сили, в страховика відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування з врахуванням умов Полісу № 208237034 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У постанові об`єднаної палати КЦС ВС від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 констатовано, що перелік видів діяльності, що створюють підвищену небезпеку, який наведений у ч.1 ст.1187 ЦК України, не є вичерпним. Джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням / використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди. Для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення немає. В ДТП від 07.05.2022 року була встановлена вина водія електросамоката (джерела підвищеної небезпеки згідно з ст.1187ЦК України) ОСОБА_5 , а тому, на думку відповідача, позов безпідставний і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Розглянувши вимоги, доводи та заперечення сторін, викладені у заявах по суті спору, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Постановою про закриття кримінального провадження, винесеною 30.06.2022 року слідчим СВ відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Корчемним М.П., кримінальне провадження № 12022060500000078 за фактом дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої загинув ОСОБА_5 , закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

У постанові слідчим зокрема встановлено, що 07.05.2022 року близько 15 години в АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 Збройних сил України, старший лейтенант ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Альфа-Ромео», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку с.Городець Словечанської ТГ Коростенського району Житомирської області, скоїв зіткнення із електросамокатом під керування ОСОБА_5 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в КНП «Овруцька міська лікарня». Відповідно до висновку експертизи механізму та обставин ДТП № СЕ-19/106-22/5414-ІТ від 23.06.2022 року в умовах місця ДТП водій автомобіля «Альфа-Ромео», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти наїзду на водія електросамокату ОСОБА_5 (при швидкості 50 км/год) шляхом своєчасного застосування гальмування. В причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та подальшого розвитку ДТП є рух водія електросамокату, в напрямку смуги руху автомобіля «Альфа-Ромео», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в момент знаходження останнього від місця наїзду на відстані недостатньої для зупинки автомобіля. На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що причиною даної ДТП та відповідно і наставшими наслідками, стало порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_5 , тому по даному факту відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.2 ст.286 КК України, що тягне за собою закриття вказаного кримінального провадження.

Між водієм ОСОБА_4 та відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» 21.01.2022 року був укладений Договір / Поліс № 208237034 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким страховик взяв на себе зобов`язання відшкодувати завдану шкоду життю, здоров`ю та майну третіх осіб, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки транспортним засобом «Alfa Romeo 156», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Тому 27.11.2023 року від представника позивачів до страховика - відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» надійшло повідомлення про ДТП та заяви про страхове відшкодування на отримання морального відшкодування та виплати у зв`язку з втратою годувальника.

21.02.2022 року листом № 09-02-22/10455 відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» відмовив позивачам у виплаті страхового відшкодування в зв`язку з ненастанням цивільно-правової відповідальності водія автомобіля «Alfa Romeo 156», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 та встановленням вини водія електросамоката ОСОБА_5 у скоєнні ДТП.

Позивачі, вважаючи таку відмову відповідача неправомірною, звернулися з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_5 , та шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, в судовому порядку.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. За частиною першою цієї статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зокрема у відповідності до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Стаття 1187 ЦК України регулює відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Так, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1 ст.1187 ЦК).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21), вказано, що перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у частині першій статті 1187 ЦК України, не вичерпний.

У постанові Верховного суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 (провадження № 61-10553св22), виснувано: тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що: джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

У розглядуваній справі, 07.05.2022 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Alfa Romeo 156», НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , та електросамоката електичного скутера «Ninebot», під керуванням ОСОБА_5 . ДТП сталося внаслідок руху обох зазначених транспортних засобів. Електросамокат приводиться в рух за допомогою електричного двигуна та використовувався для перевезення водія. Наявні підстави для кваліфікації діяльності, пов`язаної з використанням електросамоката під керуванням водія ОСОБА_5 як джерела підвищеної небезпеки. Тобто в спірній ситуації ДТП відбулося внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.

Статтею 1188 ЦК України врегульовано порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Так, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст.1188 ЦК). Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ч.2 ст.1188 ЦК).

У розглядуваній справі, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки. Однак дії водія автомобіля «Alfa Romeo 156», НОМЕР_2 , ОСОБА_4 під час ДТП були правомірними, а дії ОСОБА_5 , який керував електросамокатом, були неправомірними та з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку зі спричиненням ДТП.

Тому у спірній ситуації норми статті 1187 ЦК України не застосовуються, а застосовними є приписи п.2 ч.1 ст.1188 ЦК України, за якими шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, не відшкодовується.

У відповідності до п.32.1 ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004, в редакції чинній на дату ДТП, страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

Позивачами судовий збір не сплачувався на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.4-5, 11-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.04.2026 року.

Суддя: В. І. Вачко