Рішення № 135912648, 22.04.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/62/26

Провадження № 2/931/148/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 квітня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, отриманих за нікчемним правочином,

встановив:

28.01.2026 року Комунальне підприємство "Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" через систему «Електронний суд» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Позов мотивовано тим, що 17.07.2018 року між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, який згідно з рішенням Волинської обласної ради № 22/43 від 13 липня 2023 року реорганізовано шляхом перетворення в комунальне підприємство «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання позики на будівництво (добудову, реконструкцію) житлового будинку та облаштування інженерних мереж № 2996 від 17.07.2018 року на суму 50000 гривень, строком на 10 років, під 3 відсотки річних. Зазначає, що фондом в користь ОСОБА_1 було перераховано 50 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 868 від 19.07.2018 р. на суму 18 000 грн та № 1036 від 27.08.2018 р. на суму 32 000 грн. Вказує, що Локачинський районний суд Волинської області в ухваленому рішенні від 17.06.2025 року у справі № 931/417/24 дійшов висновку, що ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 50000 грн, що перераховані їй на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Крім того, нею було сплачено позивачу 9000 грн. Вищеказаним рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 17.06.2025 року № 931/417/24, яке було залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25.08.2025 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 коп. коштів, отриманих за нікчемним правочином. Зазначає, що залишок неповернутої суми отриманих коштів становить 25 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» 25 000 гривень коштів, отриманих за нікчемним правочином та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді від 02.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 34 зворот). Разом з позовом, а також 03.03.2026 року, 30.03.2026 року, 07.04.2026 року подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. У позовній заяві представник позивача зазначив, що не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с. 4, 25, 30, 36).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 38). Про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань, відзиву від неї не надходило.

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 17.06.2025 року № 931/417/24 встановлено, що відповідно до договору № 2996 від 17.07.2018 року між Обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Волинської обласної ради та ОСОБА_1 , останній надано позику для облаштування інженерних мереж на загальну суму 50000 грн зі сплатою 3% річних у національній валюті України, з кінцевим терміном повернення кредиту до 17.07.2028 року (а.с. 12-15).

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 5138 від 12.03.2025 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Позичальник» на договорі про надання позики на будівництво (добудову, реконструкцію) житлового будинку та облаштування інженерних мереж № 2996 від 17.07.2018 року, виконаний не ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 договору № 2996 від 17.07.2018 року не підписувала.

У зв`язку із тим, що відповідач не підписувала текст договору № 2996 від 17.07.2018 року, в силу норми статті 215 ЦК України вказаний договір позики між сторонами є недійсним правочином, оскільки його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) та відповідно до частини першої статті 216 ЦК України і частини першої статті 236 ЦК України, такий договір не створює юридичних наслідків з моменту його вчинення.

Разом з тим, ОСОБА_1 за недійсним правочином (нікчемним правочином) №2996 від 17.07.2018 року отримала від Обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Волинської обласної ради кошти в сумі 50 000 грн, які були перераховані їй на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжними дорученнями № 868 від 19.07.2018 р. на суму 18 000,00 грн та № 1036 від 27.08.2018 р. на суму 32 000,00 грн.

23.11.2023 року Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (код ЄДРПОУ 30248087) було реорганізовано шляхом перетворення в комунальне підприємство «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код ЄДРПОУ 30248087), згідно з рішенням Волинської обласної ради № 22/43 від 13 липня 2023 року.

Вищеказаним рішенням суду стягнуто зі ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» отриманих нею 16000 грн, в зв`язку з чим позовні вимоги, які були заявлені на суму 25000 грн, були задоволені частково, а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків було відмовлено (а.с. 12-15).

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 17.06.2025 року № 931/417/24 було залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25.08.2025 року та набрало законної сили (а.с. 8-11).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із нормою частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Норми статті 215 ЦК України передбачають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із нормою частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

При цьому, відсутня необхідність визнання нікчемного правочину недійсним, оскільки він є неукладеним.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" містяться роз`яснення, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Разом з тим, відповідно до ч.1, ч.5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №916/1952/17, від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18, від 14.05.2020 року у справі №916/1952/17, міститься висновок про те, що одностороння реституція чинним законодавством не передбачена. У цих постановах Верховний Суд звертав увагу на те, що правила абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України (двостороння реституція) застосовуються тоді, коли обидві сторони здійснили виконання недійсного договору. У тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України, зокрема ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину. Такі ж висновки зроблено Верховним Судом у постанові № 925/1276/19 від 09 вересня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судом встановлено факт отримання ОСОБА_1 від Обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, що реорганізований у в комунальне підприємство «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», коштів в сумі 50000 грн.

Отже, позивачем виконано умови нікчемного правочину від 17.07.2018 року № 2996.

В свою чергу, ОСОБА_1 отримані кошти за нікчемним правочином позивачу повністю не повернула.

Разом з тим, рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 17.06.2025 року (набрало законної сили 25.08.2025 року), в межах заявлених позовних вимог у справі в розмірі 25000 грн та враховуючи сплату відповідачем добровільно 9000 грн на виконання умов договору, стягнуто з ОСОБА_1 в користь "Волинського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" 16000 грн за нікчемним правочином від 17.07.2018 року № 2996.

Тобто за виконаним повністю позивачем нікчемним правочином на суму 50000 грн, поверненню в його користь відповідачем підлягає (50000-16000 -9) 25000 грн.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та нікчемність договору № 2996 від 17.07.2018 року, суд, враховуючи межі позовних вимог, вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину стягнути зі ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» отриманих нею 25000 грн, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову через підсистему «Електронний суд» позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 7).

Таким чином з відповідача в користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 88, 89, 133, 141, 258-259, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 207, 215, 216, 236, 629, 1048, 1050, 1054, 1212 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Комунального підприємства "Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, отриманих за нікчемним правочином задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 коп. коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок Комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.04.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», адреса місцезнаходження: пр-т Перемоги, 14, м. Луцьк Волинської області, код ЄДРПОУ - 30248087.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна