Ухвала суду № 135912180, 22.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.04.2026

Справа № 334/1623/26

Провадження № 1-кс/334/1145/26

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

22 квітня 2026 року слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026082050000432, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2026 за частиною другою статті 259 КК України, про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 ,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_7 , , в якому слідчий просить продовжити підозрюваному ОСОБА_4 строк тримання під вартою в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» на 60 днів із визначенням застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування даного кримінального провадження. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Дніпровською оружною прокуратурою міста Запоріжжя був продовжений строк досудового розслідування до 25.05.2026, оскільки його не вдалось завершити у межах строку досудового розслідування через необхідність проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і покарання, яке загрожуватиме у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування. Також особливо підвищують ризик втечі відомості щодо особи підозрюваного, який є офіційно не працевлаштованим, який за місцем реєстрації не проживає, не має постійного місця проживання, не має родини та дітей на утриманні. ОСОБА_4 є раніше судимою особою за вчинення аналогічно інкримінованому йому злочину, судимість за який у встановленому законом порядку не знята та не погашена. Враховуючи те, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, законного джерела доходу не має, вчинив тяжке кримінальне правопорушення, раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, останній в подальшому може вчинити інше кримінальне правопорушення. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Ухвалою про відмову у задоволенні заяви про відвід від 22.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви підозрюваного ОСОБА_4 про відвід слідчого ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні.

Також у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати слідчим суддею постановлені ухвали про залишення без розгляду двох заяв підозрюваного про відвід слідчого судді, які він обґрунтував непрофесійними діями слідчого судді, які на його думку полягали, у тому числі, у відмові в задоволенні його заяви про відвід слідчого. З урахуванням його заяви про відвід слідчого та відсутності у заявах про відвід слідчого судді підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України, для відводу слідчого судді, слідчий суддя визнав, що вони мають ознаки зловживання підозрюваним процесуальними правами з метою затягування кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримали, з мотивів викладених в ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 проти клопотання заперечив. Пояснив, що він відмовляється від визнання своєї провину у вчиненні злочину, оскільки на нього чинився фізичний та психологічний тиск з метою визнання ним своєї вини. Телефонував з повідомленням про мінування будівлі не він, а інша особа, про яку він розповість у подальшому слідчому. Просив застосувати до нього особисте зобов`язання.

Захисник адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію підозрюваного та заперечив проти клопотання. Пояснив, що викладені у клопотанні ризики є лише припущеннями слідчого, оскільки докази існування ризиків до клопотання не додані. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши думки учасників провадження, дослідивши клопотання та додані до нього документи, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу, що передбачено частиною першою статті 183 КПК України.

Положеннями частин третьої та п`ятої статті 199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Слідчим відділенням Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026082050000432, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2026 за частиною другою статті 259 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.02.2026 об 11.10 годині ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , посягаючи на громадську безпеку, діючи повторно, користуючись власним мобільним телефоном «Realme Note 50» з абонентським номером НОМЕР_1 , зателефонував до служби «112» та назвавшись представником ФСБ РФ в усній формі повідомив завідомо неправдиву інформацію про мінування будівлі Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 62, яка не підтвердилась за результатами огляду будівлі та території, проведеного працівниками поліції.

26.02.2026 про підозру у вчиненні вказаного злочину, передбаченого частиною другою статті 259 КК України, повідомлено ОСОБА_4 .

Постановою керівника Дніпровської окружної прокуратури від 25.04.2026 продовжений строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до трьох місяців - до 25.05.2026.

Обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є необхідність отримання висновку судово-психологічної експертизи підозрюваного; висновку судової експертизи відео-, звукозапису; виконання вимог статті 290 КПК України; складання обвинувального акту.

Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.

Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 25.02.2026; протоколом обшуку від 25.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом затримання в порядку статті 208 КПК України ОСОБА_4 від 25.02.2026; протоколом огляду предмету від 26.02.2026.

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У клопотанні необхідність продовження строку тримання під вартою обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ухвалою слідчого судді від 27.02.2026 підозрюваному ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб в межах строку досудового розслідування з утриманням в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор». Термін дії ухвали закінчується 25 квітня 2026 року о 16.25 годині. Підставами застосування запобіжного заходу стала наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Крім цього у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Таким чином запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.

Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 259 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років. Також підозрюваний, маючи непогашені та не зняті судимості, у тому числі за вчинення тяжких злочинів, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що свідчить про антисоціальну поведінку підозрюваного.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання, його антисоціальну поведінку та залишення ним місця події, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про те, що ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України на теперішній час не зменшився.

Підозрюваний є особою, раніше неодноразово судимою, у тому числі, за вчинення тяжких та аналогічного злочинів. Відбував покарання в місцях позбавлення волі (останнє покарання відбув рік тому (03.02.2025)), судимості в установленому порядку не зняті та не погашені, підозрюється у вчиненні нового тяжкого злочину, що свідчить про те, що не зменшився ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином є обґрунтовані підстави для продовження підозрюваному ОСОБА_9 строку тримання під вартою.

Відповідно до пункту 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості у даному випадку є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист громадської безпеки.

Відповідно до частини третьої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (див. справи «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), № 33492/96 п. 80, від 21 грудня 2000 року, «І.А. проти Франції» (I.A. v. France), № 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII, «Єлоєв проти України», № 17283/02, п. 60, від 6 листопада 2008 року).

Суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із частини п`ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначає заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 176 - 178, 180, 182, 183, 197, 199, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

клопотання задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» на 34 дні в межах строку досудового розслідувань - до 25 травня 2025 року.

Заставу визначити в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у сумі 266 240 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок - UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_4 у провадженні № 1-кс/334/1145/26 (справа № 334/1632/26), Дніпровський районний суд міста Запоріжжя).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 , прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора та покласти на нього обов`язок повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, роботи.

Термін дії покладених судом обов`язків, у разі внесення застави, визначити до 25 травня 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого суддю Дніпровського районного суду міста Запоріжжя. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії ухвали закінчується 25 травня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повна ухвала складена 22 квітня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1