Ухвала суду № 135911526, 20.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1363/25

Провадження № 2/761/1569/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савчук Ю.Н., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді, подану в рамках цивільної справи за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 202 242,89 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.01.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено перше судове засідання на 11 год. 00 хв. 26.02.2025.

24.03.2026 року до Шевченківськогорайонного суду м. Києва ОСОБА_1 подано заяву про відвід секретарю судового засідання Фортуни М.А. у даній справі. Відвід мотивовано тим, що Фортуна М.А. діяв упереджено, оскільки не дотримана форма судової повістки у справі, що свідчить про його заінтересованість у результаті розгляду справи.

Дослідивши подану заяву, отриману судом 16.04.2026 року, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1-3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

За змістом ч.10 ст.40 ЦПК України питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішується складом суду, що розглядає справу. Суд, який розглядає заяву про відвід, заслуховує особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає надати пояснення, а також думку учасників справи. Неявка особи, якій заявлено відвід, у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На підставі викладених норм, суд вважає за доцільне розглянути заяву про відвід в письмовому провадженні.

Ч.1 ст.38 ЦПК України передбачено, що секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у розгляді справи та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, зазначених у статті 36 цього Кодексу.

Стаття 36 ЦПК України передбачає підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За змістом ст. 129 ЦПК України судова повістка про виклик повинна містити: 1) ім`я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка; 2) найменування та адресу суду; 3) зазначення місця, дня і часу явки за викликом; 4) назву справи, за якою робиться виклик; 5) зазначення, як хто викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач); 6) зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи у підготовче судове засідання, а у разі повторного виклику сторони у зв`язку з необхідністю надати особисті пояснення - про потребу надати особисті пояснення; 7) у разі необхідності - пропозицію учаснику справи подати всі раніше неподані докази; 8) зазначення обов`язку особи, яка одержала судову повістку в зв`язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату; 9) роз`яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви без розгляду), і про обов`язок повідомити суд про причини неявки. Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії відповідних документів, у повістці повинно бути зазначено, які документи надсилаються і про право особи, яка повідомляється, подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження.

Як вбачається зі змісту судової повістки про виклик до суду від 29.12.2025 року у справі № 761/1363/25, вона містить усі її обов`язкові реквізити, що визначені ст.129 ЦПК України. Повістку підписано секретарем із зазначенням своєї посади та прізвища та ініціалів, а відтак судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що підпис та ініціали секретаря судового засідання написано нерозбірливо.

Щодо не зазначення у повістці адреси суду, на що посилається заявник, у повістці вказано, що особа викликається до Шевченківського районного суду міста Києва, зал судових засідань 703. Адреса суду розміщена на офіційному веб-сайті суду, а також була вказана в ухвалі суду про відкриття провадження від 14.01.2025 року у справі № 761/1363/25, а відтак відповідачеві було відомо, куди йому необхідно з`явитися у справі. Таким чином, жодних процесуальних прав відповідача секретарем судового засідання Фортуною М.А. порушено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, у своїй заяві ОСОБА_1 посилається на підставу для відводу, передбачену п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, оскільки є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності секретаря судового засідання.

В силу приписів ч. 4 ст. 39 ЦПК України, заявник, заявляючи відвід з указаної вище підстави зобов`язаний надати докази упередженості секретаря судового засідання для цілей відводу.

Дослідивши та оцінивши викладені відповідачем підстави для відводу секретаря судового засідання Фортуни М.А. суд приходить до висновку про їх невмотивованість та безпідставність, посилання на упередженість та на не безсторонність секретаря судового засідання Фортуни М.А. зводяться до недотримання останнім вимог процесуального закону, що не може бути підставою для відводу.

Таким чином, суд не знайшов належного підтвердження відповідними доказами доводів заяви ОСОБА_1 від 24.03.2026 року, що не може свідчити про вмотивованість відводу та обґрунтованість зазначених відповідачем доводів, а тому підстави вважати, що наявні сумнівів в упередженості та безсторонності секретаря судового засідання Фортуни М.А. відсутні.

Враховуючи викладене вище, заявлений відвід є необґрунтованим.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відтак, з огляду на імперативні приписи ч.3ст.39 Цивільного процесуального кодексу України, після початку першого судового засідання у спрощеному позовному провадженні заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як вбачається із ухвали суду про відкриття провадження від 14.01.2025 року у справі № 761/1363/25, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Перше засідання у справі було призначено на 26.02.2025 року на 11 год. 00 хв., в той час, коли заява про відвід надійшла до суду лише 16.04.2026 року.

Як вбачається із поданої заяви, підставами для відводу є обставини, зумовлені допущеними секретарем судового засідання, на думку відповідача, помилками при оформленні судової повістки від 29.12.2025 року про виклик учасників справи на 30.03.2026 року у справі 761/1363/25.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ч.2 ст. 2 ЦПК України суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Згідно ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

В силу приписів ст. 123 цього Кодексу перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом ч.4 ст.124 ЦПК України перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення R067101612101, оспорювану судову повістку від 29.12.2025 року про виклик на судове засідання у справі № 761/1363/25 на 30.03.2026 року відповідачем ОСОБА_1 одержано 13.03.2026 року, а відтак відвід секретареві судового засідання повинен був заявлятися протягом двох днів з моменту отримання вказаної судової повістки. Процесуальний строк розпочав свій перебіг з наступного дня, тобто з 14.03.2026 року та на момент подання заяви про відвід секретаря судового засідання, 16.04.2026 року, сплив.

Відтак, оскільки з часу отримання судової повістки до моменту подання заяв про відвід секретаря судового засідання минув строк, що перевищує встановлений ч. 3 ст. ст.39 ЦПК України дводенний строк для заявлення відводу, за відсутності доказів на підтвердження винятковості обставин пропуску такого строку та підстав для відводу, про які не було відомо відповідачу, суд дійшов висновку, що заява відповідача про відвід секретаря судового засідання Фортуни М.А. від розгляду справи №761/1363/25 подана після закінчення встановленого для цього процесуального строку.

Таким чином, враховуючи наведене в сукупності суд доходить висновку про необхідність залишення заяви відповідача про відвід секретаря судового засідання Фортуни М.А. від розгляду справи №761/1363/25 без розгляду.

Одночасно, застосовуючи при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Згідно з ч.1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами тощо.

Цивільний процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Виконання секретарем судового засідання його посадових обов`язків щодо заповнення судової повістки про виклик навіть у разі допущення помилки, не є підставою для відводу секретаря судового засідання, оскільки не є обставиною, що викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності секретаря судового засідання, його упередженості, а заявлення такого роду відводів, навпаки, може ускладнити швидке та ефективне вирішення спору.

Суд звертає увагу, що за приписами п. 3 ч. 2 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Ч.3 цієї статті ЦПК України передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З врахуванням наведеного, заява про відвід секретаря судового засідання Фортуни М.А. від участі у справі 761/1363/25 підлягає залишенню без розгляду.

За змістом п.16 ч.1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: залишення позову (заяви) без розгляду.

Однак у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2-5151/09 (провадження № 61-23268св19) зазначено, що посилання заявника в касаційній скарзі на положення п. 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК України Верховний Суд визнав безпідставним, оскільки аналіз вказаної норми процесуального права дає підстави для висновку, що на її підставі в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) виключно за умови, якщо така ухвала має «завершальне» значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі. Водночас залишена без розгляду ухвалою районного суду заява про відвід судді була направлена на вирішення окремого процесуального питання і така ухвала не перешкоджає провадженню у справі.

Таким чином, вказана ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 36, 38, 39, 40, 43, 44, 120,122-124, 126, 127, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід секретаря судового засідання Фортуни М.А. від участі у справі 761/1363/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги- залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: