Рішення № 135910964, 21.04.2026, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/243/26

Провадження № 2/732/299/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., секретар - Воропаєва К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, Романенко Михайло Едуардович, діючи на підставі договору про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року, звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області з позовом до відповідача та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 270892 від 18.08.2018 в сумі 19 362, 91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 270892 в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідачки безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500 грн, в свою чергу позивальник не виконала умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 14795 гривень, яка включає: суму основного боргу 3500 грн, суму боргу за процентами 1260 грн, суму боргу за пенею і штрафами 10035 грн.

Указував, що 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Він Фінанс» (до перейменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») укладено договір факторингу №1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором про надання фінансового кредиту № 270892 від 18.08.2018. 06.12.2018 укладено додаткову угоду № 9 та на виконання договору факторингу підписано реєстр права вимоги № 10 від 06.12.2018 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 270892 від 18.08.2018 перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС».

10 березня 2026 року ухвалою судді прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без його особистої участі, надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, відзиву не подала.

Представник позивача надала згоду на заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази у справі, встановивши правовідносини сторін і визначившись із правовою нормою, яка підлягає застосуванню до правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з ухваленням заочного рішення.

Судом у справі встановлено, що 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Він Фінанс» (до перейменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») укладено договір факторингу №1 (а.с.33-38), на підставі якого, за твердженням позивача, відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором про надання фінансового кредиту № 270892 від 18.08.2018.

Згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1. договору факторингу №1).

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу №1 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1. договору факторингу №1).

Відповідно до п. 8.1 договору факторингу №1 цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2018, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2 договору факторингу №1).

31.12.2018 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) укладено додаткову угоду б/н до договору факторингу №1 від 12.04.2018, якою викладено п.8.2 Договору у новій редакції: Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31.12.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання та скріплення печатками та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання обов`язків з боку сторін (а.с.27).

Відповідно до копії витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 06.12.2018 (а.с.18) ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги до громадянки ОСОБА_1 за договором № 270892 від 18 серпня 2018 року у сумі 3500 грн заборгованості за основним боргом, 1260 грн заборгованості по відсоткам, тобто всього 4760 грн.

Згідно із наказом ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 №55-к на виконання протоколу №1706 загальних зборів товариства від 25.07.2024 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс» (а.с.47).

Довідкою №84/25-АГ від 03.04.2025 ТОВ «Авентус Україна» підтвердило здійснення ТОВ «Він Фінанс» (до зміни назви ТОВ «Довіра та гарантія») розрахунків за відступлення права вимоги до позичальників ТОВ «Авентус Україна», відступлення яких відбулось на підставі договору факторингу №1 від 12.04.2018, з усіма додатковими угодами до нього. Розрахунки проведені у повному обсязі, станом на звітну дату заборгованість відсутня (а.с. 21).

До позову ТОВ «Він Фінанс» надали індивідуальну частину договору № 270892 від 18.08.2018 про надання фінансового кредиту від 18.08.2018, сторонами якого є ТОВ «Авентус Україна» (Товариство) та ОСОБА_1 (клієнт), відповідно до п. 1.1. якого товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а.с.41).

У п. 1.2 договору вказано, що сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 0,01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (3,65 річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору з наступного дня після дня надання кредиту.

Строк дії договору 20 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Кредит надається строком на 10 днів (п. 1.4 договору).

Кредит надається шляхом:

- перерахування товариством грошових коштів на банківський рахунок клієнта;

- здійснення грошового переказу на ім`я клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи (п. 1.5 договору).

Пунктом 1.7 договору встановлено, що невід`ємною частиною цього договору є Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті www.creditplus.ua. Підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Відповідно до п. 3.4 договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування кредитом у розмірі 1.8 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.

У випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству:

- пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів;

- на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн;

- на 30 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн;

- на 90 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн (п. 4.4 договору).

У додатку №1 (а.с.46) до даного договору міститься графік розрахунків до договору про надання фінансового кредиту № 270892 від 18.08.2018, у якому зазначені: дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів не пізніше 07.09.2018, сума кредиту 3500 грн, сума нарахованих процентів 7 грн, разом до сплати 3507 грн, також вказані реквізити для оплати.

Проте зазначений договір про надання фінансового кредиту № 270892 від 18.08.2018 та додаток №1 до нього не підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, оскільки у графі для підпису зазначено «КЛІЄНТ (підписано електронно-цифровим підписом18:08:2018 10:15:21)», відображення одноразового ідентифікатору відсутнє.

Рядки з місцем для фізичного підпису директором товариства та ОСОБА_1 не заповнені.

Сформований розрахунок заборгованості (а.с.50) не може слугувати підставою для припущення, що нарахованим сумам передували належні договірні відносини до відступлення права вимоги. Додана копія довідки з персональними даними ОСОБА_1 , в якій зазначено про прийняття та підтвердження умов договору, його підписання зі сторони товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання за зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному між сторонами договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів; договір зі сторони позичальника було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на стороні товариства та направлено позичальнику на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; визначення одноразового ідентифікатора як «А9799» (а.с. 20) не може вважатися автоматично як підміна підпису чи електронного підпису ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

З кредитного договору, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказаний договір не містить електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Як встановлено судом, у рядках, відведеному у договорі для проставлення підпису, міститься лише запис «КЛІЄНТ (підписано електронно-цифровим підписом 18.08.2018 10:15:21)».

Жоден із долучених доказів не підтверджує наявність кредитних відносин з відповідачкою та отримання нею кредитних коштів.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність первинних кредитних відносин та існуючої кредитної заборгованості, що заявлена до стягнення.

Неможливо припускати, що одноразовий ідентифікатор, вказаний у довідці (а.с.20) як «А979905» дійсно був використаний при підписанні договору (а.с.41-46) та у графіку заборгованості (а.с.46), у даному випадку дата та час не є заміною обов`язкового реквізиту підпису. Сама по собі довідка про ідентифікацію є лише інформацією наданою ТОВ «Авентус Україна» та жодних доказів підписання відповідачкою кредитного договору не містить.

Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а договір про надання фінансового кредиту №270892 від 18.08.2018 не є укладеним між громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна», у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ «Він Фінанс» набув права вимоги на підставі укладеного з ТОВ «Авентус Україна» договору факторингу №1 від 12.04.2018 до ОСОБА_1 .

За недоведеності наявності кредитного зобов`язання у позові слід відмовити.

Внаслідок відмови у позові не підлягають стягненню з відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення на протязі двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вона має право на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою складення повного тексту судового рішення є 21.04.2026

Суддя Карпинська Н.М.