Ухвала суду № 135910760, 21.04.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10542/26 2-з/760/163/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді-Букіної О.М.

при секретарі -Рєзанцева Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача-адвоката Кіпчука Ярослава Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

13.04.2026 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення кошті, в якій позивач просить суд:

-визнати нікчемний попередній договір купівлі-продажу від 14.12.2020 № 11/12/20-3к;

- стягнути з відповідача на користь позивача 50 437,00 дол. США у гривні, по курсу продажу, встановленому НБУ на день виконання судового рішення;

-стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн та понесені судові витрати у розмірі 17 971,20 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що Попередній договір купівлі-продажу квартири № 11/12/20-3к, який був укладений 14.12.2020 між ТОВ «АСА- ПЛЮС» та ОСОБА_1 та який не був нотаріально посвідчений, відповідно до якого сторони зобов`язалися в майбутньому укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості є нікчемним.

30.03.2023 між ТОВ «АСА-ПЛЮС» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода № 2 до Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 14.12.2020 №11/12/20-3к, який також не був нотаріально посвідчений.

Згідно з п. 3. Додаткової угоди від 30.03.2023 до Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 14.12.2020 № 11/12/20-3к сторони домовилися, що будинок, в якому розташований Об`єкт нерухомості має бути добудований та укладено Основний договір у строк до 31.12.2023.

Усупереч положенням Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 14.12.2020 № 11/12/20-3к ТОВ «АСА-ПЛЮС» не виконав узятих за вказаним договором зобов`язань.

17.02.2026 ТОВ «АСА-ПЛЮС» було направлено ПИСЬМОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ (ПРЕТЕНЗІЯ) № 16-02/26, щодо повернення Гарантійних платежів та розірвання Попереднього Договору № 11/12/20-3к купівлі-продажу квартири.

Відповідь на ПИСЬМОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ (ПРЕТЕНЗІЯ) від 17.02.2026 № 16-02/26 від ТОВ «АСА-ПЛЮС» не надходила та гарантійні платежі не повернуті.

Підписаний між сторонами попередній договір купівлі-продажу квартири від 14.12.2020 № 11 /12/20-3к не був нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку.

Вказує, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за попереднім договором, не збудував будинок та не передав квартиру у власність позивача, на будівельному майданчику, відведеному для будівництва житлового будинку, не ведуться жодні будівельні роботи, а будівельники та виконавці робіт на об`єкті відсутні, офісне приміщення відповідача зачинено та не працює. Оскільки попередній договір не є нотаріально посвідчений позивач вважає, що він є нікчемним з моменту його укладення, а тому відповідач повинен повернути позивачу 50 437 (п`ятдесят тисяч чотириста тридцять сім) доларів США 00 центів у гривні, по курсу, встановленому АТ КБ «Приватбанк» на день проведення платежу, які були ним сплачені, на підставі ч.1 ст. 216 ЦК України.

Просить позов задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.04.2026 справу передано на розгляд судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом"янського районного суду м.Києва від 14.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Позивачем також було подано до суду заяву про забезпечення позову, яка відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.04.2026 передана головуючому у справі 17.04.2026.

У свой заяві позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «АСА ПЛЮС» ( ЄДРПОУ: 39468807), які знаходяться на його рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову 2 201 527,05 грн.

В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на те, що позивачу стало відомо про те, що відповідач є відповідачем у інших судових провадженнях щодо взятих на себе зобов`язань з будівництва нерухомого майна та є боржником у виконавчому провадженні.

Оскільки раніше направлена вимога позивача про повернення сплачених коштів за вказаним вище правочином відповідачем не виконана у добровільному порядку, на думку позивача, сукупність вказаних вище дій ставить небезпеку для позивача щодо подальшого забезпечення виконання взятих зобов`язань та можливого виконання рішення суду у межах ціни позову відповідачем.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливість виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, просить заяву задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом спору у даній справі є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину -Попереднього Договіру купівлі-продажу квартири № 11/12/20-3к, який був укладений 14.12.2020 між ТОВ «АСА- ПЛЮС» та ОСОБА_1 та який не був нотаріально посвідчений та як наслідок, стягнення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди усього у розмірі 2 301 575,05 грн.

Виходячи з викладеного, забезпечення позову має бути обумовлено предметом спору та наявністю обґрунтованого припущення того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проаналізувавши подану заяву та наявні матеріали справи на відповідність їх вимогам чинного законодавства, що регулюють порядок вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що подана заява не підлягає задоволенню.

Згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, заявник звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу ТОВ "АСА ПЛЮС» не вказав відповідні банківські рахунки, фінансові установи та інформацію про номери рахунків, банківські установи де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

У даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів та моральної шкоди, внаслідок нікчемності правочину.

Позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «АСА ПЛЮС», однак не зазначає інформації про наявність у останнього банківських рахунків, їх вид та призначення, місце розміщення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та відповідно їх співмірність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, навіть в межах суми позову, може стати наслідком порушення вимог частини четвертої статті 150 ЦПК України.

З наведених підстав суд вважає, що у задоволенні заяви представника позивача -адвоката Кіпчука Я.С. про забезпечення позову слід відмовити.

Суд роз`яснює позивачу, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її відмови.

Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача-адвоката Кіпчука Ярослава Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Букіна