Постанова № 13590855, 13.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2011 року Справа № 2а-9441/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді:Пляшкової К.О.,

при секретарі:Зацепіній Ю.В.,

за участю представників

позивача:Хатнюк О.О. (довіреність б/н від 03.12.2010),

відповідача:Борзенко Н.О. (довіреність № 4/10 від 04.01.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Траверс-плюс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «Траверс-плюс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у приватного підприємства «Траверс-плюс» уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року; податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, а також невнесення інформації податкової звітності до електронної бази податкової звітності ДПА України;

- зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність приватного підприємства «Траверс-плюс», а саме: уточнюючи розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року; податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, а також занести вказані в цих деклараціях показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку приватного підприємства «Траверс-плюс».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що приватне підприємство «Траверс-плюс» зареєстроване 23.05.2007, як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради та з 29.05.2007 позивач перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську та зареєстрований платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 100045230.

02 жовтня 2009 року позивачем було подано до відповідача уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виявленням помилок за березень, квітень, травень, серпень 2009 року.

Проте інформація вказана у цих деклараціях не була внесена відповідачем до електронної бази податкової звітності ДПА України.

14 травня 2010 року позивач намагався задати відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виявленням помилок за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень та лютий 2010 року, але йому було відмовлено, у звязку з чим звітність було направлено на адресу відповідача курєрською службою.

Про даний факт порушення прав позивач повідомив прокуратуру Ленінського району м. Луганська, якою за наслідками розгляду заяви позивача було складено припис про усунення порушення.

Податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року були направлені на адресу відповідача поштою.

Проте, станом на 01 грудня 2010 року інформація вказана в цих деклараціях не внесена до електронної бази податкової звітності Державної податкової адміністрації України.

Позивач вважає, що відповідачем допущено грубі порушення норм чинного законодавства, з огляду на те, що п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

У судовому засіданні 10 січня 2011 року позивач надав до суду уточнену позовну заяву в якій просив:

- визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у приватного підприємства «Траверс-плюс» уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року; податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, а також невнесення інформації податкової звітності до електронної бази податкової звітності ДПА України;

- зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність приватного підприємства «Траверс-плюс», а саме: уточнюючи розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року; податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, а також занести вказані в цих деклараціях показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку приватного підприємства «Траверс-плюс».

У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні уточнених позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач - Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську адміністративний позов не визнала, надала до суду письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з таких підстав.

Відповідно до п.п.3.3 п.3 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПАУ від 15.06.2005 №213), зареєстрованого у Мінюсті України 30.06.2005 за №702/10982 декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де немає даних для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Уточнюючі розрахунки за березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад 2009 року мають помарки із застосуванням коректору.

Оскільки, відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків, уточнюючі розрахунки не було визнано податковою звітністю.

Уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за грудень 2009 року, що надійшов 03.02.2010 поштою, не визнано податковою звітністю, оскільки його подано всупереч вимогам п.п.4.11 п.4 «Методичних рекомендацій, щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008, а саме відправлено поштою без зазначення позначки «Звіт».

Уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за січень 2010 року, що надійшов 01.03.2010 поштою, не визнано податковою звітністю оскільки до контролюючого органу подано не оригінал, а ксерокопію податкової звітності.

Податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року, що надійшла 18.05.2010 поштою не визнана як податкова декларація тому, що у декларації зазначено позначки «Звітна» та «Звітна нова» одночасно, що суперечить чинному Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року не визнана як податкова декларація через відсутність обовязкових додатків додаток № 5.

Податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року не визнана як податкова декларація через наявні помарки на печатці підприємства.

Податкові декларації з податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року не визнані як податкові декларації оскільки не містять обовязкових додатків.

Податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року не визнана як податкова декларація оскільки заповнена всупереч Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, а саме наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки й закреслювання.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську по кожному випадку не визнання податкової звітності пропонувала позивачу виправити вказані недоліки, направивши листи, та надати знову уточнюючи розрахунки з податку на додану вартість та податкові декларації з податку на додану вартість заповнені згідно затвердженого порядку. З огляду на викладене, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську вважає, що вона діяла згідно чинного законодавства, не порушуючи жодної норми, та вважає висновки про вчинення неправомірних дій необґрунтованими.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду пояснення аналогічні наведеним у запереченні та просив суд відмовити у задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що приватне підприємство «Траверс-плюс» зареєстроване 23.05.2007, як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради та з 29.05.2007 позивач перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську та зареєстрований платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 100045230.

На виконання вимог п.4.1 ст.4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) ПП «Траверс-плюс» надіслало поштою до Ленінської МДПІ у м. Луганську з описом вкладеного та повідомленням про вручення:

- уточнюючи розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року (а.с.50-80);

- податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року (а.с.17-49).

Згідно листів Ленінської МДПІ у м. Луганську від 30.11.2010 за № 57678/28-521, від 01.02.2010 за № 3039/28-521, від 03.02.2010 за № 3450/28-521, від 12.03.2010 за № 9484/28-521, від 21.05.2010 за № 21681/28-521, від 17.06.2010 за № 25775/28-521, від 20.07.2010 за № 31205/28-521, від 21.08.2010 за № 39544/28-521, від 25.10.2010 за № 49481/28-521 (а.с.91-99) податкові декларації та уточнюючи розрахунки ПП «Траверс-плюс» не визнані як податкова звітність, оскільки уточнюючи розрахунки з ПДВ за січень, березень, квітень, травень, вересень, жовтень та листопад 2009 року мають помарки із застосуванням коректору; уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за грудень 2009 року не містить позначки «Звіт»; уточнюючий розрахунок за січень 2010 року є копією звітного документу, а не оригіналом; податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року містить позначки «Звітна» та «Звітна нова» одночасно; до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень, червень, серпень та вересень 2010 року не додано обовязкових додатків; податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року містить помарки на печатці підприємства; податкова декларація за жовтень 2010 року містить порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин (надалі Закон № 2181).

У відповідності із п.1.11 ст.1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань регулюється ст.4 Закону № 2181.

Згідно з п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» п.п.4.2.2 п.4.2, а також п.4.3 цієї статті.

Відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Виходячи з вищенаведеної норми, слід зазначити, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Суд зазначає, що вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків не визнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із п.п.3.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982), декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.4 Порядку № 166).

У разі подання декларації на паперових носіях платником згідно з п.п.4.1.2 п.4.1 Порядку № 166 подається до податкової інспекції (адміністрації) за його місцезнаходженням оригінал декларації (з оригіналами відповідних додатків).

У відповідності із п.4.2 Порядку № 166 у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/ (спеціальної). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також: у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням «3/8»); при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності.

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п.4.4 Порядку № 166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

ПП «Траверс-плюс» скористалось встановленим правом на подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень та лютий 2010 року, при цьому позивачем були додержані всі вимоги як до форми уточнюючого розрахунку так і до порядку його заповнення.

Оглядом у судовому засіданні примірників уточнюючих розрахунки з ПДВ за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень та лютий 2010 року, а також податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, що знаходяться у позивача, встановлено, що доводи представника відповідача щодо невідповідності податкової звітності вимогам Закону № 2181 та Порядку № 166 не знайшли свого підтвердження. Так оглядом цих декларацій та уточнюючих розрахунків встановлено, що вони містять всі обов'язкові реквізити, їх підписано відповідними посадовими особами (керівником, головним бухгалтером), скріплено печаткою платника податків.

Також, у судовому засіданні встановлено, що до податкових декларацій за травень, червень, серпень та вересень 2010 року було додано обовязкові додатки, а саме додаток № 5 про відсутність якого зазначено в листах Ленінської МДПІ.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача про протиправність дій відповідача щодо неприйняття уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень та лютий 2010 року; податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, а також невнесення інформації податкової звітності до електронної бази податкової звітності Державної податкової адміністрації України.

Представником відповідача не доведено суду правомірності дій Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо невизнання вищевказаних декларацій та уточнюючих розрахунків податковою звітністю.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 січня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Траверс-плюс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у приватного підприємства «Траверс-плюс»:

- уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень та лютий 2010 року;

- податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, а також невнесення інформації податкової звітності до електронної бази податкової звітності Державної податкової адміністрації України.

Зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та вважати поданою податкову звітність приватного підприємства «Траверс-плюс», а саме:

- уточнюючи розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року;

- податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року,

а також занести вказані в цих деклараціях показники (дані) до електронних баз даних податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку приватного підприємства «Траверс-плюс».

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Траверс-плюс» (код ЄДРПОУ 35155741, місцезнаходження: 91047, м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 13) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 18 січня 2011 року.

СуддяК.О. Пляшкова