Постанова № 13590851, 26.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2011 року Справа № 2а-9777/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Моркунцової І.І.

та

представників сторін:

від позивача головний спеціаліст-юрисконсульт

Насонов В.В. (довіреність від 10.01.2011 № 3/01-39)

відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Антрацитівського міськрайцентру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 3713,45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 3713,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_2 24 листопада 2008 була зареєстрована в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості як така, що шукає роботу. У статусі безробітного перебувала з 24 листопада 2008 року по 07 липня 2009 року. У заяві від 24 листопада 2008 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_2 зазначила, що вона не є членом КСП, КФГ, сільськогосподарських підприємств, не зареєстрована як фізична особа - підприємець, не є членом особистого селянського господарства, на даний час не є найманим працівником і не уклала договір цивільно-правового характеру.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 22, частини 1 статті 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», безробітному ОСОБА_2 була призначена та виплачена у період з 24.11.2008 по 06.07.2009 допомога по безробіттю у розмірі 3713,45 грн. З 07.07.2009 припинено виплату допомоги у звязку із працевлаштуванням безробітного.

В серпні 2010 року було виявлено, що ОСОБА_2 на дату отримання статусу безробітного була зареєстрована з 02.11.2005 як субєкт підприємницької діяльності та 30.10.2008 до Єдиного Державного реєстру внесено рішення останньої про припинення підприємницької діяльності.

Тобто, відповідачем порушено вимоги пунктів 2 та 3 статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості, повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати йому забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов`язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.

Стосовно ОСОБА_2 прийнято рішення про повернення коштів у сумі 3713,45 грн. за період з 24.11.2008 по 06.07.2009 (наказ по Антрацитівському міськрайцентру зайнятості від 20 серпня 2010 року № 123). Оскільки відповідачем кошти добровільно не повернуті, позивач просить стягнути з відповідача 3713,45 грн. розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 19-20, 26). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) була зареєстрована в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості Луганської області з 24 листопада 2008 року як така, що шукає роботу. У статусі безробітного остання перебувала на обліку в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості Луганської області з 24 листопада 2008 року по 07 липня 2009 року, знята з обліку 07 липня 2009 року. У період з 24 листопада 2008 року по 06 липня 2009 року відповідачеві було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 3713,45 грн., про що свідчить довідка про витрачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття на громадянку ОСОБА_2 та додаток до персональної картки про виконані платежі (арк. справи 6-7, 9).

Листом від 26 серпня 2010 року № 3/01-1616 Антрацитівський міськрайцентр зайнятості Луганської області повідомив ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що на підставі отриманих даних від державного реєстратора в період перебування в службі зайнятості у статусі безробітного, тобто з 24 листопада 2008 року по 07 липня 2009 року, відповідач була зареєстрована як приватний підприємець, внаслідок чого кошти, які виплачені їй як допомога по безробіттю, підлягають поверненню протягом 15 робочих днів з дати отримання цього повідомлення через установи банку, оскільки остання приховала відомості про реєстрацію як приватного підприємця, що призвело до змін у виплаті матеріального забезпечення та надання соціальних послуг (арк. справи 28). Лист від 26 серпня 2010 року № 3/01-1616 отриманий ОСОБА_2 24 вересня 2010 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 28 зворотній бік).

Статтею 3 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого, встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Частиною 1 статтею 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» серед іншого передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зазначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 грудня 2010 року № 7768173 (арк. справи 11) ОСОБА_2 02 листопада 2005 року за НОМЕР_2 була зареєстрована фізичною особою - підприємцем, 30 жовтня 2008 року до Єдиного державного реєстру внесено запис НОМЕР_3 про рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності, тобто на день звернення ОСОБА_2 з заявою від 24 листопада 2008 року до Антрацитівського міськрайцентру зайнятості Луганської області про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю остання належала до зайнятого населення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не повідомила позивача, що вона з 02 листопада 2005 року зареєстрована виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області як субєкт підприємницької діяльності - фізична особа, внаслідок чого вона 24 листопада 2008 року незаконно отримала статус безробітного та в період з 24 листопада 2008 року по 06 липня 2009 року незаконно отримала допомогу по безробіттю у розмірі 3713,45 грн. Вказані обставини підтверджуються актом перевірки від 11 серпня 2010 року № 217 достовірності наданих даних особою під час отримання права на виплати матеріального забезпечення та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та наказом Антрацитівського міськрайцентру зайнятості Луганської області від 20 серпня 2010 року № 123 про повернення коштів (арк. справи 8, 12).

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі Порядок № 60/62).

Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).

Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідач наказ Антрацитівського міськрайцентру зайнятості Луганської області від 20 серпня 2010 року № 123 про повернення коштів не оскаржував, протягом 15 календарних днів з дня отримання листа позивача від 26 серпня 2010 року № 3/01-1616 незаконно виплачені у період з 24 листопада 2008 року по 06 липня 2009 року кошти у розмірі 3713,45 грн. не повернув (арк. справи 28, 28 на звороті).

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 26 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 31 січня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Антрацитівського міськрайцентру зайнятості Луганської області (ідентифікаційний код 20185763, місцезнаходження: 94611, Луганська область, м. Антрацит, вул. Калініна, буд. 15) на розрахунковий рахунок № 37170320001252 в ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ідентифікаційний код 20185763, виплачену у період з 24 листопада 2008 року по 06 липня 2009 року допомогу по безробіттю в сумі 3713,45 грн. (три тисячі сімсот тринадцять гривень сорок пять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 31 січня 2011 року.

СуддяТ.І. Чернявська