Рішення № 135908004, 22.04.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/139/26

Провадження № 2/364/202/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2026 , Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, оф.10, № тел.: 380992745183, ел. пошта: ucapital.inbox@gmail.com; unitcapital.fc@gmail.com, наявний зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

представник позивача - Тараненко Артем Ігорович (РНОКПП НОМЕР_1 , адвокат свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24.04.2012, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф.21, № тел. НОМЕР_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса зазначена у позові: АДРЕСА_2 , № тел: НОМЕР_4 , е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутній Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

03.02.2026 позивач звернувся до Володарського районного суду Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд». Представник позивача у позовній заяві зазначає, що відповідач порушує зобов`язання за кредитним договором та посилаючись на обставини викладенні у позові і на ст.ст. 84, 4, 15, 133, 134, 137, 141, 175 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду;

- розглянути клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України;

- провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;

- розгляд позовної заяви здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (позовні вимоги підтримуємо в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечуємо);

- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 651923020 від 02.07.2020 у розмірі 23659,90 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 2622,40 грн, та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

10.02.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 10.03.2026. Суд зобов`язав позивача надати оригінали письмових (електронних) доказів, які містяться в кредитній справі відповідача. Одночасно суд задовольнив клопотання про витребування доказів та витребував від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, щодо належності банківської картки відповідачу та зарахування кредитних коштів.

10.03.2026 судовий розгляд не відбувся та був відкладений на 17.04.2026 у зв`язку з неповідомленням відповідача про відкриття провадження, час та місце розгляду справи.

Позивач та представник позивача про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» ( а.с. 107-108, 118-119).

Учасникам провадження роз`яснено, що згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження, час та місце розгляду справи, шляхом направлення процесуальних документів на адресу його зареєстрованого місця проживання, про що свідчать поштові повідомлення доєднані до матеріалів справи (а.с. 114, 121) та розміщенням відповідного оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України» (а.с. 116).

Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Наведене свідчить, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про час і місце розгляду.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача, за відсутності відзиву, оглянувши оригінали письмових (електронних) доказів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 02.07.2020 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №651923020 (а.с. 60-61) у формі електронного документу з використанням електронного підпису, з якого вбачається, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 8300 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього договору. Відповідно п.1.2. кредит надається строком на 29 днів від дати отримання кредиту позичальником. Пунктом 1.3. На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,67 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. 1.4. у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення). 1.5. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору. 1.6. позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього договору. 1.7. розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього договору, зазначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до Договору з.б.а.с.61).

Договір № 651923020 від 02.07.2020 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором DY858WZ3, який відправлено 02/07/2020 о 20:21:43 год, який було направлено позичальнику на номер телефону НОМЕР_5 . Дані обставини також підтверджуються довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (а.с.74).

Із платіжного доручення від 02.07.2020 та інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 24.02.2026 №20.1.0.0.0/7-260218/54771-БТ та виписки АТ КБ «ПриватБанк» за договором б/н за період з 02.07.2020-07.07.2020 за карткою 4149439317368797, яка належить ОСОБА_1 , вбачається, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» 02.07.2020, перераховано суму коштів 8300,00 гривень (а.с.77, 111-112).

Таким чином, з наведеного вбачається, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором № 651923020 від 02.07.2020.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» вбачається, що заборгованість договором № 651923020 від 02.07.2020 за період з 02.07.2020 по 31.07.2020 складає 9912,69 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 8300,00 грн, заборгованість по відсотках 1612,69 грн (а.с.45).

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача ТОВ «Юніт Капітал».

Так, судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 та додаткова угода № 26 від 31.12.2020 ( а.с.81-96).

В подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01 (а.с.24-32).

04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним договором № 651923020 від 02.07.2020 ( а.с. 33-44).

Згідно п.1.1. даного договору, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнтові.

Згідно п.1.2 Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора Прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 651923020 від 02.07.2020 на загальну суму 23 659,90 грн (а.с.38-39).

Згідно виписки з особового рахунку за договором № 651923020 від 02.07.2020 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» станом на 25.06.2025 становить 23659,90 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8300,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 15359,90 грн (а.с.47).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» .

Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону ).

Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором у цій справі судом встановлено, що вимога позивача про стягнення основної заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 8300,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення процентів то суд доходить наступних висновків.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:

- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);

- на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);

- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);

- на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими процентами у сумі 15359,90 грн.

Однак згідно із умовами за договором № 651923020 від 02.07.2020 строк кредитування визначено до 31.07.2020 (29 днів). Отже, відповідно до розрахунку заборгованості наданого первісним кредиторок (а.с. 45), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у період строку кредитування у розмірі 1612,69 грн.

Водночас поданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом дозволяє дійти висновку, що нарахування відсотків здійснювалося поза межами встановленого строку кредитування і всупереч узгодженій вартості кредиту.

Суд акцентує увагу, що умови кредитного договору повинні бути чіткими та зрозумілими, а нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами фінансових послуг тлумачаться на користь споживача.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача за відсотками, суд застосовує тлумачення "contra proferentem" та керується чітко обумовленими між сторонами договору № 101151827 умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків та комісії, а не завуальованими умовами, викладеними зокрема у п. 1.6., 2.3.1.1, 2.3.1.2 договору (розміщеними в розділі 2 «Умови виконання договору», а не в розділі 1, де визначений строк кредитування), які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.

Наведене повністю відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам конституційного принципу верховенства права.

З огляду на викладене, суд констатує, що сума заборгованості відповідача за договором № 651923020 від 02.07.2020 становить - 9912,69 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8300,00 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом 1612,69 гривень.

Решта нарахованих відсотків позивачем, починаючи з 03.08.2020 не підлягає стягненню з відповідача, оскільки нарахування здійснено за межами строку кредитування, а позивач не звертався до суду з вимогами про стягнення процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України.

Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано ( а.с. 48-53):

- договір № 10/09/25-02 від 10.09.2025 про надання правової допомоги;

- додаткова угода № 25770554293 від 11.09.2025 до Договору правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025;

- акт прийому-передачі наданих послуг (оригінали знаходяться у Позивача та АБ «Соломко та партнери»);

- свідоцтво адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- довіреності адвоката.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд має брати до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, а також чи відповідають вони ціні позову.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 3000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Окрім наведеного, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позов частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1115,54 грн (9912,69 грн (розмір задоволених позовних вимог) становить 41,9 відсотків від 23659,90 грн (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса зазначена у позові: АДРЕСА_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Юніт Капітал» , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43541163:

-заборгованість за кредитним договором № 651923020 від 02.07.2020, у розмірі 9912,69 гривень;

-витрати на професійну правничу допомогу в сумі - 3000,00 гривень;

-судовий збір у сумі - 1115,54 гривень.

Усього - 14028 (чотирнадцять тисяч двадцять вісім) гривень 23 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення складено 22.04.2026.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Л. Моргун