Рішення № 135907804, 16.04.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/107/26

Справа № 356/1166/25

РІШЕННЯ (ЗАОЧНЕ)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Дудар Т.В.

за участю секретаря Харченко Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області звернулося Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.08.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю CHEVROLET LACETTI, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, його власнику було завдано матеріальних збитків та було нанесено шкоду життю та здоров`ю потерпілих осіб.

В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 Кримінального Кодексу України, таким чином було встановлено факт, що відповідач під час ДТП здійснював керування транспортним засобом не маючи відповідних чинних документів на право керування таким транспортним засобом.

Як зазначає представник позивача, цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу CHEVROLET LACETTI, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-0313958. У зв`язку з зазначеним, до позивача звернувся представник родичів померлої особи,

з заявою про страхове відшкодування моральної шкоди, компенсації шкоди по втраті годувальника та відшкодування шкоди пов`язаної з похованням померлої.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, угоди про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплати страхового відшкодування на користь родичів померлої в розмірі 109.986,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями (Копії яких додаються). Виплата страхового відшкодування здійснена на користь батьків потерпілої ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, керування ним транспортним засобом без отримання у встановленому законом порядку посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто порушення ним обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Щодо розрахунку позовних вимог, то позивач зазначив, що на підставі положень Цивільного кодексу, Закону № 1961-IV відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу 109.986,00 грн. (сто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість грн. 00 коп.) - що відповідає виплаченому розміру страхового відшкодування. Крім того, позивач вважає за необхідне заявити ще вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань, а саме: інфляційні втрати; пеню та три відсотки річних.

Отже, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» грошові кошти в розмірі 109 986,00 грн., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті відповідачем в порядку регресу в розмірі 109.986,00 грн. (сто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість грн. 00 коп.); штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати; пеню та три відсотки річних, розрахунок яких здійснити з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300,00 та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 26.12.2025 було залишено позовну заяву без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст. 175 ЦПК України.

30.12.2025 представником позивача Войціховським А.В. через систему «Електронний суд» було подано заяву про усунення недоліків, в якій останній просив суд залишити без розгляду частину заявлених ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 позовних вимог, а саме: інфляційні витрати; пеня; 3 % річних. Подальший розгляд судової справи №356/1166/25 розглядати в рамках наступних заявлених ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» грошові кошти в розмірі 109 986,00 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 08.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження, про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 25.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні Березанського міського суду Київської області.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, до суду не направив свого представника. Разом з тим, представником позивача через систему «Електронний суд» 09.01.2026 надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій також зазначено, що сторона позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 83).

Копії ухвал від 08.01.2026 та 25.02.2026, судові повістки про виклик до суду, надсилалися відповідачу на зареєстровану адресу місця його проживання, вказану також в позовній заяві.

Однак, конверти з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення зі вказаними документами повернулися до суду із відміткою органів поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 85-86; 90-93; 100-101; 105-106).

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, відповідач є належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання в силу вимог ст. 128 ЦПК України.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, та не подав відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.

В силу приписів ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на те, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин такої неявки, не подав відзив, а позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність усіх умов для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що в копії полісу серії АР № 000313958, зокрема, зазначено: страховик ТДВ «СГ «ОБЕРІГ»; забезпечений транспортний засіб: державний номер ТЗ - НОМЕР_3 , повна назва ТЗ CHEVROLET LACETTI (а.с. 8).

01.10.2020 представником заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 директором ТОВ «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» ОСОБА_4 було подано заяву про виплату страхового відшкодування, в якій зазначено, що 25 серпня 2020 року о 00 год. 30 хв. водій ОСОБА_5 на авто Шевроле НОМЕР_3 в м. Березань Київської області, не впорався з керуванням та допустив наїзд на бетонний паркан. В наслідок ДТП водій ОСОБА_5 та пасажир ОСОБА_6 від отриманих травм загинули на місці ДТП. Керуючись ст.ст. 27.3, 27.5, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів» заявники просили ТДВ «СГ «Оберіг» здійснити виплату страхового відшкодування: 1. для батька потерпілої ОСОБА_2 : моральна шкода 28338,00 грн.; 2. для матері потерпілої ОСОБА_3 : моральна шкода 28338,00 грн. (а.с. 25).

Відповідно до вироку Березанського міського суду Київської області від 16.11.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за яким призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Тобто, відповідно до вказаного вище вироку, винним у вчиненні ДТП, яке відбулось 25 серпня 2020 року визнано ОСОБА_1 . Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Київського апеляційного суду від 02.02.2022 вирок Березанського міського суду Київської області від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Відтак вирок Березанського міського суду Київської області від 16.11.2021 набрав законної сили 02.02.2021.

Згідно з постановою Київського апеляційного суду від 17.04.2023, яка міститься в матеріалах справи, рішення Березанського міського суду від 31 серпня 2022 року було скасовано і ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 55648 грн. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 28338 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовлено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1444 грн. 36 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2166 грн. 55 коп. (а.с. 16-24).

Відповідно до страхового акту №24367/1 від 27.04.2023, за підписом керівника управління врегулювання ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» В.А. Антошина, рішення страховика: згідно з Договором страхування, вимогами законодавства та документами отриманими під час розслідування та опрацювання страхової справи страховиком зроблено висновок, що заявлена подія є страховим випадком. Сума страхового відшкодування: 55 648,00 грн. (а.с. 35).

На підтвердження перерахування ОСОБА_2 страхового відшкодування за вказаним страховим актом позивач надав копію платіжної інструкції від 27.04.2023 №5442 (а.с. 36).

Згідно з страховим актом №24367/1/1 від 26.04.2023, за підписом керівника управління врегулювання ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» В.А. Антошина, рішення страховика: згідно з Договором страхування, вимогами законодавства та документами отриманими під час розслідування та опрацювання страхової справи страховиком зроблено висновок, що заявлена подія є страховим випадком. Сума страхового відшкодування: 28338,00 грн. (а.с. 47).

На підтвердження перерахування ОСОБА_3 страхового відшкодування за вказаним страховим актом позивач надав копію платіжної інструкції від 27.04.2023 №5443 (а.с. 48).

Матеріали справи містять копію Угоди про виплату страхового відшкодування по страховій справі №24367 від 28.04.2023 р., укладену між Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (страховик) та ОСОБА_2 (потерпіла особа). В Угоді зазначено, що у зв`язку із зверненням потерпілої особи до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, обумовленою завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була забезпечена в страховика, уклали цю угоду про виплату страхового відшкодування про наступне: 1. страховик за результатами розгляду заяви на виплату страхового відшкодування та документів, що підтверджують факт настання, причини та обставини страхового випадку станом на день укладення цієї Угоди, приймає рішення про виплату страхового відшкодування та визнає наступний страховий випадок: - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: АР-0313958; забезпечений транспортний засіб: «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_3 ; дата настання страхового випадку: 25.08.2020; водій забезпеченого транспортного засобу: ОСОБА_1 ; померла особа: ОСОБА_6 . 2. Сторони за взаємною згодою узгодили, що загальний розмір доплати страхового відшкодування складає 26000 грн. 00 коп., що є повним відшкодуванням шкоди у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 внаслідок ДТП, зазначеної в п.1 цієї Угоди (а.с. 40-41).

Відповідно до страхового акту №24367/2 від 01.05.2023, за підписом керівника управління врегулювання ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» В.А. Антошина, рішення страховика: згідно з Договором страхування, вимогами законодавства та документами отриманими під час розслідування та опрацювання страхової справи страховиком зроблено висновок, що заявлена подія є страховим випадком. Сума страхового відшкодування: 26000,00 грн. (а.с. 42).

На підтвердження перерахування ОСОБА_2 страхового відшкодування за вказаним страховим актом позивач надав копію платіжної інструкції від 02.05.2023 №5480 (а.с. 43).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року (в редакції станом на момент ДТП 25 серпня 2020 року).

Так, відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 зазначеного Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В силу приписів п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування» (в редакції Законо, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні здійснюється такий вид обов`язкового страхування як страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст. 980 ЦК України).

Як передбачено ст. 4, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно з п.п. б) п. 38.1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи наведені вище правові норми, у позивача після виплати страхового відшкодування виникло право заявити вимогу в порядку регресу до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування як до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Як встановлено з досліджених судом доказів, ОСОБА_1 на момент ДТП, що мала місце 25.08.2020, керував транспортним засобом і відповідними судовими рішеннями був визнаний винним у вчиненні ДТП, яка, зокрема, спричинила загибель потерпілих.

ОСОБА_1 не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не навів обставин, які мають значення для справи і на які він би послався як на підставу своїх заперечень.

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 2422,40 гривень (а.с. 7).

Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача 2422,40 гривень на відшкодування понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.

Крім того, у порядку розподілу судових витрат позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7300,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Як встановлено ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано копії: Договору про надання професійної правничої допомоги від 16 липня 2025 р., укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» (клієнт) та фізичною особою-підприємцем адвокатом Войціховським А.В. (а.с. 49-51); попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правову допомогу (а.с. 51); довіреності (а.с. 53).

Позивач також надав копію Акту прийому-передачі наданих послуг №24367 від 20.10.2025, відповідно до якого виконавець виконав наступні роботи/надав наступні послуги: 1) ознайомлення та аналіз документів страхової справи, вартість - 1460,00 грн.; 2) надання клієнту консультацій і роз`яснень з правових питань, вартість - 730,00 грн.; 3) складання позовної заяви, вартість 4380,00 грн.; 4) підготовка додатків, підписання та направлення всіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи, вартість 730,00 грн. Всього: 7300,00 грн. (а.с. 54).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат на виконання вимог ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України суд враховує те, що ці витрати пов`язані з розглядом справи; розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, поведінку позивача, яка не призводила до затягування розгляду справи.

На підставі викладеного вище, зважаючи на задоволення позову, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 7300,00 гривень на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 15-16, 979, 980, 1191 ЦК України, ст. 1, 4-5, 38.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 141, 258-259, 268, 273, 274, 354-356 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» 109 986 (сто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 00 копійок на відшкодування суми сплаченого страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300 (сім тисяч триста) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», місцезнаходження: вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, код ЄДРПОУ: 39433769.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Т.В. Дудар