Ухвала суду № 135906204, 22.04.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 495/1258/26

Провадження № 2/515/1221/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

УХВАЛА

22 квітня 2026 року м. Татарбунари

Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області - Олійник К. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чижов В. А., звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих коштів.

23 лютого 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області матеріали цивільної справи № 495/1258/26, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих коштів, направлено за підсудністю до Татарбунарського районного суду Одеської області.

20 квітня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 22 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих коштів, залишено без руху.

Одночасно з позовною заявою представником позивача, адвокатом Чижовим В. А., подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , які знаходяться на всіх рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах.

Розгляд заяви проводиться без участі сторін по справі, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 153 ЦПК України, у зв`язку з чим фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобам не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Заява про забезпечення позову має відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову встановлено статтею 151 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, другої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову .

Водночас, частиною шостою статті 151 ЦПК України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір».

Згідно положень підпункту 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою заяви про забезпечення позову, поданої фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з заявою про забезпечення позову складає 534,40 грн.

Разом з цим, позивач, у позовній заяві, стверджує, що він звільнений від сплати судвого збору з підстав, визначених положеннями п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Пунктом 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, установлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» указано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.

Отже, пільги, визначені п. 13 ч. 1 ст. 5 закону «Про судовий збір», поширюються на учасників бойових дій лише у справах, пов`язаних з їх соціальним захистом.

Таким чином, хоча указана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Ураховуючи предмет спору в цій справі, а саме стягнення безпідставно набутих коштів (грошове забезпечення) з особи, яка на думку позивача не має права на їх отримання, судовий збір, за звернення до суду з питання про забезпечення позову, належить сплаті на загальний підставах.

Враховуючи, що суду не наднодо доказів сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, подана позивачем заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику без розгляду, як така, що подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись положеннями статтей 151, 153 ЦПК України, підпункту 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно набутих коштів, - повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду із відповідною заявою.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Суддя К. І. Олійник