Ухвала суду № 135905538, 21.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/1260/26

Провадження 1-кп/522/2410/26

УХВАЛА

16.04.2026 м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні за ЄРДР № 12025160000001206 від 27.11.2025, відносно :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні: двох неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матір особу з інвалідністю ІІ групи, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого терміном на шістдесят днів, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не змінились та не відпали.

Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, одночасно заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на нічний домашній арешт. Захисник вважав заявлені прокурором ризики не обґрунтованими, посилався на відомості щодо особи обвинуваченого, зокрема наявність на утриманні матері, яка є особою похилого віку, з інвалідністю та потребує стороннього догляду, двох неповнолітніх дітей, позитивні характеристики обвинуваченого та дітей. На підтвердження доводів захисник надав копії документів.

Обвинувачений ОСОБА_4 погодився з позицією свого захисника, просив обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали, суд встановив наступне.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2026 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, до 24.04.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Так, вирішуючи клопотання щодо запобіжного заходу, суд враховує, що ОСОБА_4 хоча раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та матір, яка є особою з інвалідністю, позитивні характеристики, проте з посиланням на вагомі докази, перелік яких зазначений у реєстрі матеріалів досудового розслідування, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

При цьому, суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Суд звертає увагу на те, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Отже, враховуючи суворість передбаченого законом покарання у випадку визнання обвинуваченого винуватим, суд приходить до висновку про доведеність прокурором продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від суду.

При цьому зважаючи викладені обставини, суд вважає, що жодний інший запобіжний захід не буде здатний запобігти зазначеному ризику.

Зазначені захисником доводи щодо позитивних характеристик обвинуваченого та наявність міцних соціальних зв`язків, не усувають вищезазначеного ризику, визнаного судом доведеним.

Документально підтверджених доказів того, що наявні підстави, які унеможливлюють тримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятору за станом здоров`я суду не надано.

Крім того, у зв`язку з характером злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , наявністю обставини, передбаченої п.2 ч.4 ст.183 КПК України, а саме: вчинення злочину, що спричинив загибель людини, суд не вважає за можливе визначити розмір застави у якості альтернативного запобіжного заходу.

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту та наявність підстав для задоволення клопотання прокурора. Керуючись ст.ст. 110,177, 178, 183, 199, 331, 370, 372, 376,392, 395, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити, продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 60 днів, тобто строк дії ухвали до 14.06.2026, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженим службовим особам місця ув`язнення.

Суддя ОСОБА_1