Рішення № 135904144, 22.04.2026, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/722/26

Провадження №2-др/726/3/26

Категорія

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівціадгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, заяву Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі № 726/722/26 за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні,

У С Т А Н О В И В:

20.04.2026 до Садгірського районного суду м. Чернівці надійшла заява представника відповідача Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» Дуднік Л.С. у якій просить суд здійснити розподіл судових витрат на підставі поданих доказів та стягнути понесені судові витрати в розмірі 29 500,00 грн.

Зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, відповідач повідомляв суд, що після ухвалення рішення суду першої інстанції, він протягом 5 днів подасть заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, а також документи які їх підтверджують.

На підтвердження понесених МП «Чернівецький завод медичних виробів» витрат на правничу допомогу у цій справі, позивач долучає документи на підтвердження повноважень представника, Акт замовлення та виконання робіт, платіжна інструкція на підтвердження оплати послуг та сам Договір про надання правничої допомоги адвоката від 10.03.2026.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи. Жодних заяв не скерував.

Представниця Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» скерувала заяву у якій підтримала вимоги та просила розгляд справи провести за її відсутності.

Неприбуття сторін, відповідно до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви (клопотання).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Дослідивши подану до суду заяву та матеріали справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у справі.

14.04.2025 Садгірським районним судом м. Чернівці ухвалено рішення у справі № 726/722/26 якимсуд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні.

У рішенні суду зазначено, що відповідач зробив заяву про те, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК, після ухвалення рішення суду першої інстанції, протягом 5 днів, подасть до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу разом з доказами підтвердження їх розміру.

Заява Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» подана вчасно.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 29 500 грн 00 коп позивач долучає:

1. Договір про надання правничої допомоги адвоката від 10 березня 2026 року, укладений між МП «Чернівецький завод медичних виробів» та адвокатом Дуднік Л.О. щодо представництва інтересів у справі № 726/722/26.

У п. 3.1 Договору зазначено, що 1 год роботи адвоката оплачується 3 000 грн.

2. Акт замовлення та виконання робіт у справі № 726/722/26 відповідно до яких надано послуги на загальну суму 29 500,00 грн:

- консультація замовника, узгодження правової позиції щодо позовної заяви 1 год 3 000 грн;

- ознайомлення з позовною заявою та додатками, необхідними для підготовки та подання відзиву, вивчення останньої судової практики, написання та подання відзиву до суду 4 год 12 000 грн;

- участь у судових засіданнях 1,5 год 4500 грн;

- клопотання про виклик свідків 0,25 год 1000 грн;

- додаткових доказів, які необхідно подати для суду з урахуванням відповіді на відзив позивача для спростування викладених обставин. Клопотання про долучення доказів та подаяння до суду 1 год 3000 грн;

- підготовка заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_2 2 год 6000 грн;

- заяви на участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

3. Платіжну інструкцію на підтвердження оплати авансу (передоплати) на суму 15000 грн, відповідно до п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги адвоката від 10 березня 2026 року та платіжну інструкцію № 6633 від 21.04.2026 на суму 10 000,00 грн, як доказ оплати правничої допомоги.

Також у матеріалах справи наявні документи на підтвердження повноважень представника, адвоката Дуднік Л.О.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Статтею 270 ЦПК України, передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч.1, ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 1,2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.112019 року у справі №902/347/18.

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Водночас, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Вирішуючи заявлене клопотання щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу у справі, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про надання правничої допомоги, акт про надані послуги та платіжна інструкція про оплату, доводять понесені відповідачем витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката Дуднік Л.О.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд також враховує, що вони безпосередньо пов`язані з розглядом справи, а також бере до уваги поведінку сторони відповідача під час розгляду справи, яка не призводила до затягування розгляду справи.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні, понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у справі належить стягнути із позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, представником відповідача наданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак визначений відповідачем розмір витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, адже заявлений до стягнення розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Перевіряючи розмір заявлених витрат на правничу допомогу суд вважає їх явно завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та реальності адвокатських витрат. Зазначені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 500 грн є неспівмірними із складністю справи та вчиненими у ній діями, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та подання доказів у клопотань у справі через систему «Електронний суд», а тому суд виснує щодо неспівмірності заявлених витрат.

Суд враховує також, що характер спірних правовідносин не є складним, як і вчинені у справі дії, враховує відсутність публічного інтересу до справи, а також не надмірний обсяг доказів.

Таким чином суд, оцінивши надані докази, вважає, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення понесених витрат на правничу допомогу підлягають часткового задоволення, а з позивача потрібно стягнути на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 гривень, що буде необхідним і достатнім в даному конкретному випадку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141- 142, 247, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення судових витрат у цивільній справі № 726/722/26 за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 726/722/26 за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні, яким стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів», код ЄДРПОУ: 14257180, понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С. А. Асташев