Рішення № 135904069, 22.04.2026, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/3249/23

Провадження № 2/715/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Цуренка В.А.

за участю секретаря судового засідання Оршевської С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 29.07.2013 року ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» надав кредит ОСОБА_1 в розмірі 15000,00 грн. згідно із заявою №001-25758-140113. За умовами договору кредит надається на 50 місяців, шляхом перерахування на поточний рахунок. Відповідач зобов`язується сплатити проценти у розмірі 9,99% річних за користування кредитом, комісію в розмірі 3,49% в місяць за обслуговування кредитної заборгованості.

02 червня 2020 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» був укладений договір №2253/К про відступлення прав вимоги, з додатками до нього, відповідно до якого право вимоги до позичальника за кредитним договором відступлено позивачу.

Станом на дату звернення до суду з цим позовом, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 33029,87 грн., який складається із: основної суми заборгованості 11058,77 грн., заборгованості за нарахованими відсотками по кредиту 5909,01 грн., заборгованість по комісіях 15181,50 грн., 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту 573,92 грн., 3 % річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків 306,67 грн.

Зважаючи на це представник ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 33029,87 грн., а також витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу (правову) допомогу.

В судове засідання представник позивача ТзОВ «ФК «Профіт Файненс» не з`явився, однак в позовній заяві просить суд справу розглядати у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак надав суду заяву, у якій заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказує, що розмір заборгованість нараховано безпідставно у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.01.2013 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та відповідачем укладено кредитний договір, згідно заяви №001-25758-140113 відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 15 000,00 грн.

У відповідності до умов п.2.3. частини 2 та п.1.1 частини 3 Кредитного договору відповідачці надано кредитні кошти строком на 50 місяців, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжним документом №1 від 14.01.2013 року.

Згідно п.2.4 частини 2 Кредитного договору клієнт зобов`язався сплатити проценти в розмірі 9,99 % річних за користування кредитом.

Згідно п.2.5 частини 2 Кредитного договору, клієнт зобов`язався сплатити комісію в розмірі 3,49 % в місяць за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до копії графіку платежів, який є додатком № 1 до заяви №001-25758-140113 від 14.01.2013 року, кінцевий строк повернення кредиту 14.03.2017 року.

Згідно договору № 2253/к від 02 червня 2020 року про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до: позичальників фізичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) тощо, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до копії витягу з додатку №1 до договору №2253/К, ПАТ «Дельта Банк» передало, а ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , за кредитним договором №001-25758-140113 від 14.01.2013 року на загальну суму 32149,28 грн.

Згідно з копією платіжного доручення № 48 від 26 травня 2020 року, ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», перерахувало АТ «Дельта Банк» грошові кошти у розмірі 1800000,00 грн. за придбаний актив.

Відповідно до копії платіжного доручення №49 від 27 травня 2020 року, ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», перерахувало АТ «Дельта Банк» грошові кошти у розмірі 688 200,00 грн за придбаний актив.

Встановлено, що станом на дату звернення до суду, розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 33029,87 грн., який складається із: основної суми заборгованості 11058,77 грн., заборгованості за нарахованими відсотками по кредиту 5909,01 грн., заборгованість по комісіях 15181,50 грн., 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту 573,92 грн., 3 % річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків 306,67 грн.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативнее зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

В силу пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, серед іншого, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі- продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Так, у рішенні від 11.07.2013№ 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту строком шістнадцять тижнів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19), у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у договорі не вказано, за які саме послуги позивач встановив комісію. Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа № 755/9486/21).

Аналізуючи умови договору, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст.ст.76-80 ЦПК України, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, а тому суд вважає, що відповідач не зобов`язаний сплачувати таку комісію, як наслідок - у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, перевіреними судом, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню частково.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд приходить до висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Профіт Файненс» заборгованості у сумі 17848,37 грн., яка складається з : основна сума боргу - 11058,77 грн., заборгованість за відсотками по кредиту 5909,01 грн., сума 3% річних від основної суми боргу 573, 92 грн., сума 3% річних від суми процентів 306,67 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 1450,16 грн.

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн., про які заявляє позивач у позовній заяві, то слід зазначити наступне.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення ним таких витрат, зокрема договором про надання правничої допомоги, актом виконаних робіт, і т.д., тому відповідно і підстав для стягнення цієї суми на користь позивача немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (код ЄДРПОУ 43160452; 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, офіс 413) заборгованість за кредитним договором № 001-25758-140113 від 14.01.2013 року у розмірі 17848 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень, 37 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (код ЄДРПОУ 43160452; 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, офіс 413) понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1450 (одна тисяча чотириста п`ятдесят) гривень, 16 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень - відмовити.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 квітня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: