Постанова № 13590389, 24.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 р. справа № 2а-28569/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-50 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю:

представника позивача Малик А.В.

представника відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селидівського виробничого управління по екології регіонального обєднання «Укрвуглегеологія» до відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій по зупиненню виконавчого провадження ВП №155581 з примусового виконання Наказу №14/459 від 09.08.2005р. виданого Господарським судом Донецької області, скасування постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №155581 від 13.02.2006р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Селидівське виробниче управління по екології регіонального обєднання «Укрвуглегеологія» (далі ВУ «Укрвуглегеологія») звернулось з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції (далі-відділ ДВС), з вимогами:

1) Визнати протиправними дії відповідача щодо зупинення виконавчого провадження ВП №155581 з примусового виконання Наказу №14/459 від 09.08.2005р. виданого Господарським судом Донецької області .

2) Скасувати постанову ВДВС Селидівського міського управління юстиції від 13.02.2006р. про зупинення виконавчого провадження ВП №155581 з примусового виконання Наказу №14/459 від 09.08.2005р. виданого Господарським судом Донецької області.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Господарським судом Донецької області від 20.01.2005р. по справі №14/459 прийнято рішення про стягнення з державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ВУ «Укрвуглегеологія» заборгованості за виконані роботи у сумі 534290,69грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.04.2005р. порушено провадження по справі №42/38Б про банкрутство Селидівського виробничого управління по екології регіонального обєднання «Укрвуглегеологія».

У листопаді 2010р. арбітражний керуючий ліквідатор ВУ «Укрвуглегеологія» отримав лист, яким відповідач повідомив про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання Наказу №14/459 від 09.08.2005р. виданого Господарським судом Донецької області у звязку з тим, що підприємство-боржник ДП «Селидіввугілля» на підставі Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу" №2711-IV від 23.06.2005р. (далі Закон №2711), включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Позивач зазначає, що дія Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу" поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єктів господарської діяльності, зазначених у пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла у наслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії. Пунктом 1.4. Закону №2711 визначено перелік сум, які відносяться до заборгованості при застосуванні даного закону і на які поширюється дія пункту 15 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Позивач не відноситься до учасників розрахунків, борг ДП "Селидіввугілля" перед позивачем не є боргом у сфері енергопостачання, а тому позивач вважає, що дії державного виконавця та постанови про зупинення виконавчого провадження, прийняті на підставі внесення ДП "Селидіввугілля" до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу" протиправними.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просить суд задовольнити їх.

Представник відповідача в судове засіданні не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що Господарським судом Донецької області від 20.01.2005р. по справі №14/459 прийнято рішення про стягнення з державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ВУ «Укрвуглегеологія» заборгованості за виконані роботи у сумі 534290,69грн. на видано Наказ №14/459 від 09.08.2005р. з примусового виконання рішення суду.

У серпні 2005р. відділом ДВС Селидівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №1155581 з примусового виконання Наказу №14/459 від 09.08.2005р.

09.08.2005р. на підставі ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» зазначене виконавче провадження приєднано до складу зведеного виконавчого провадження ВП №170185, яке знаходиться у провадженні відділом ДВС Селидівського міського управління юстиції.

13.02.2006р. постановою відділу ДВС виконавче провадження ВП №1155581 з примусового виконання Наказу №14/459 від 09.08.2005р. зупинено, оскільки боржник - ДП «Селидіввугілля» на підставі Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу", включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Не погодившись з таким рішенням субєкта владних повноважень, ВУ «Укрвуглегеологія» звернулось з позовом до адміністративного суду.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (далі -Закон №606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтями 3 та 5 Закону №606 визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів (п.3 ст. 3). Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 15 статті 34 Закону №606 визначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

23.06.2005 року прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" №2711-ІV (далі Закон №2711). Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до статті 1 Закону №2711 підприємства паливно-енергетичного комплексу - гірничі підприємства (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики), газодобувні підприємства, котельні, підключені до магістральних теплових мереж, а також підприємства, які на дату виникнення заборгованості мали ліцензію хоча б з одного виду діяльності: виробництва електричної енергії; передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;

передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;

постачання електричної енергії за регульованим тарифом;

оптового постачання електричної енергії;

транспортування природного газу магістральними трубопроводами;

транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами;

транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами;

постачання природного газу за регульованим тарифом.

Частиною 1.3 статті 1 Закону №2711 визначено поняття учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Частиною 1.4 статті 1 Закону №2711 встановлено, що заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Відповідно до статті 2 Закону №2711 дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, при прийнятті рішення у даній справі, суд керується рішенням Європейського суду з прав людини від 10 березня 2010р. у справі "Куценко проти України", в якому зазначено, що 14 травня 2004 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська задовольнив позов заявниці щодо комунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа" та Дніпродзержинської теплоелектроцентральної станції і присудив заявниці 2000 грн. та 1000 грн. відповідно. Рішення суду набрало законної сили 12 серпня 2004 року.

У вересні 2004 року було відкрито виконавче провадження. Перший боржник сплатив заборгованість до 7 липня 2005 року. Щодо другого боржника, то виконавче провадження декілька разів з різних підстав було зупинено (а саме, процедура банкротства боржника та введення мораторію відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 2005 року). На теперішній час виконавче провадження зупинено та заборгованість залишається несплаченою.

Розглянувши всі представлені йому матеріали, Суд вважав, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, здатних переконати його дійти іншого висновку в даній справі. Тому Європейський суд дійшов висновку, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу щодо тривалого невиконання рішення, винесеного на користь заявниці.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не відноситься до учасників розрахунків визначених частиною 1.3 статті 1 Закону №2711, так само, як і заборгованість боржника у виконавчому провадженні -ДП "Селидіввугілля", перед позивачем (стягувачем) не підпадає під визначення заборгованості, наведене в частині 1.4 статті 1 Закону №2711.

З огляду на викладене суд вважає, що внесення підприємства-боржника -ДП "Селидіввугілля" до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не є підставою для зупинення виконавчого провадження про стягнення з ДП "Селидіввугілля" коштів на користь позивача у справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, при винесенні постанови від 13.02.2006р. про зупинення виконавчого провадження ВП №1155581 з примусового виконання Наказу №14/459 від 09.08.2005р., діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Позов Селидівського виробничого управління по екології регіонального обєднання «Укрвуглегеологія» до відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій по зупиненню виконавчого провадження ВП №155581 з примусового виконання Наказу №14/459 від 09.08.2005р. виданого Господарським судом Донецької області, скасування постанови від 13.02.2006р. про зупинення виконавчого провадження ВП №155581 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції по зупиненню виконавчого провадження ВП №155581 з примусового виконання Наказу №14/459 від 09.08.2005р. виданого Господарським судом Донецької області

Скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції від 13.02.2006р. про зупинення виконавчого провадження ВП №155581 з примусового виконання Наказу №14/459 від 09.08.2005р. виданого Господарським судом Донецької області

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Селидівського виробничого управління по екології регіонального обєднання «Укрвуглегеологія» судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 24 січня 2011 року у присутності представника позивача.

Постанова у повному обсязі виготовлена 27 січня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.