Рішення № 135903749, 22.04.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

22.04.2026

Справа № 482/2679/25

Номер провадження 2/482/331/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Лебедьєвої А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м. Нова Одеса суду у порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що 07.09.2018 приблизно о 21:30 годині, водій ОСОБА_2 (відповідач), керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-110307-42», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по дорозі Н-24 "Благовіщенське - Миколаїв", в м. Нова Одеса, по вулиці Центральній (біля будинку №172), з м. Миколаєва в напрямку м. Вознесенська, порушив п.12 3. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), маючи спроможність виявлення небезпеки під час руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, а також не вжив заходів для об`їзду перешкоди, а саме пішохода ОСОБА_1 внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_1 , яка переходила дорогу по нерегульованому пішохідному переході, зліва на право, у напрямку від м. Миколаєва в напрямку м. Вознесенська.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події позивачу, спричинені тілесні ушкодження у вигляді акроміального-ключичного розриву, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 12.3, Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

08.09.2018р вказаний факт дорожньо-транспортної пригоди внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150280000629 за ч.1 ст. 286 КК України.

Таким чином, за викладених вище обставин ОСОБА_2 , обґрунтовано обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки в фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за заподіяння шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілем керував відповідач, йому повідомлено про підозру у вчинені злочину та обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України.

Автомобіль «ЗАЗ-110307-42», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 був забезпечений полісом ОСЦВ ПрАТ СК "Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"" поліс AM5022439.

У результаті ДТП було завдано шкоди здоров`ю. На лікування були витрачені кошти серед яких зокрема (всі копії квитанцій знаходяться в кримінальній справ № 482/823/19): - витрати на проведення ультразвукового дослідження на суму 270, 00грн, про що свідчить квитанція №720994 від 13.09.2018р. (копія додається); - Товарний чек № АПТ - 000107272 від 08.09.2018 на суму 80,40 грн. - Фіскальний чек №0000120596 від 11.09.2018 на суму 84,98 грн.;; Товарний чек №939006 від 13.09.2018 на суму 800,00 грн. Товарний чек №0000083229 від 18.09.2018 на суму 39,97 грн.; - Фіскальний чек №000109643 від 18.09.2018 на суму 1670,90 грн.; Товарний чек №74819 від 19.09.2018 на суму 19,61 грн.; - Чек №20167 від 19.09.2018 на суму 277,91 грн., - Чек №20168 від 19.09.2018 на суму 75,07 грн.; - Фіскальний чек №74835 від 19.09.2018 на суму 281,52 грн.; - Фіскальний чек №74816 від 19.09.2018 на суму 68,15 грн.; Фіскальний чек №0000016603 від 19.09.2018 на суму 223,20 грн.; Чек № 74785 від 19.09.2018 на суму 12,44 грн.; - Чек №165657 від 19.09.2018 на суму 277,91 грн.; - Чек №423059 від 19.09.2018 на суму 223,20 грн.; - Фіскальний чек № 74867 від 20.09.2018 на суму 181,46 грн., - Фіскальний чек № 74866 від 20.09.2018 на суму 870,70 грн.; - Фіскальний чек № 0011 від 20.09.2018 на суму 163,50 грн., - Чек №466150 від 20.09.2018 на суму 163,50 грн., - Фіскальний чек № 75233 від 22.09.2018 на суму 48,79 грн.; - Фіскальний чек №0000083460 від 22.09.2018 на суму 373,09 грн., - Фіскальний чек №20389 від 24.09.2018 на суму 389,75 грн.; Фіскальний чек №20356 від 24.09.2018 на суму 37,38 грн.; - Чек № 20330 від 24.09.2018 на суму 28,47 грн.; - Товарний чек №АПТ-000158741 від 28.09.2018 на суму 871,23 грн.; - Фіскальний чек №0000099457 від 03.10.2018 на суму 39,80 грн.; - Фіскальний чек №000129590 від 04.10.2018 на суму 20,20 грн.; - Фіскальний чек №116 від 04.10.2018 на суму 26,30 грн.; - Фіскальний чек №3000058341 на суму 46,60 грн.; - Товарний чек №26 від 05.10.2018 на суму 70,00 грн.; - Товарний чек № 27 від 05.10.2018 на суму 199,30 грн.; - Товарний чек №АПТ-000158747 від 15.10.2018 на суму 676,94 грн.; - Фіскальний чек №77 від 15.10.2018 на суму 58,00 грн.; - Фіскальний чек №0000130927 від 16.11.2018 на суму 46,65 грн.;

Також було витрачено кошти в сумі 6 200,00 гри. (шість тисяч двісті гри 00 коп.) за набір інструментів та матеріалів для проведення операції (фіксаторів для репозиції МОС перелому), які були сплачені фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , відповідно до умов договору ТК №355 від 19.09.2018р про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру від 19.09.2018р.

З огляду на зазначене позивач вважає, що з Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"" на користь ОСОБА_1 , необхідно стягнути матеріальну шкоду в розмірі 15 153,82 грн. (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят три гривні 82 коп.)

Окрім матеріальної шкоди, діями ОСОБА_2 також завдано немайнових втрат, спричинених фізичним болем і моральними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні реакції зі згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, неможливість здійснювати належний догляд за свої чоловіком, який є ветераном АТО та його літньою матір`ю ОСОБА_4 , яка в свою чергу потребувала догляду та потребувала опіки, відірваність від активного соціального життя, знижений настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість. Через втрату протягом 1,5 місяців рухівних функцій кінцівки, позивач не змогла здійснити збір врожаю на земельній ділянці, приблизна сума втрат становить щонайменше 15 000 грн.

Розмір заподіяної їй моральної шкоди визначити важко, але Відповідач має компенсувати позивачу той фізичний біль та емоційні страждання, які довелося перенести в зв`язку з заподіянням шкоди моєму здоров`ю.

Біль та больові відчуття позивач відчуваю й донині, що визиває стурбованість і у зв`язку з цим виникає потреба у вжитті профілактичних медичних заходів.

Крім того, весь час перебування кримінального провадження у суді відповідач ОСОБА_2 весь час затягував розгляд, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим 28.10.2025 ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області вказане кримінальне провадження було закрите на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, що не є реабілітуючою підставою.

Весь цей час, більше 7 років, позивач жодного разу не почула від Відповідача ОСОБА_2 жодного вибачення, не отримала жодної компенсації за завдану мені шкоду, ані за лікування, ані за моральну шкоду. Навпаки, коли вона та її адвокат намагалися в розмові торкнутися питання відшкодування шкоди, їх назвали шахраями.

Розмір завданої позивачу моральної шкоди за саме діяння, яке заподіяло їй тілесні ушкодження та шкоду її здоров`ю (як фізичному так і емоційному) та за весь період принижень, які вона відчувала за 7 років судових засідань вона оцінює в 200 000 грн. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося їй перенести зокрема: негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов`язаних з неможливістю вести звичний для мене образ життя та принижень з боку Відповідача.

Крім того не маючи спеціальних знань в галузі прав для ефективного захисту власних інтересів як потерпілої від кримінального злочину, позивач мала звернутися до адвоката Лемешко О.В., 19.09.2018р позивач уклала з ним договір про надання адвокатських послуг (копія додається). Відповідно до акту виконаних робіт вартість адвокатських послуг складає 9000,00 грн. (копія договору та акту додаються).

Посилаючись на вищевикладене позивач просила:

стягнути з відповідача ПрАТ СК "Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"" на користь позивача ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 15 153,82 грн. (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят три грн. 82 коп.);

стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., витрати на оплату адвокатських послуг в розмірі 9000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп., а всього 209 000 (двісті дев`ять тисяч) грн. 00 коп.

Представником відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» подано відзив у якому він проти задоволення позову заперечував.

Вказував, що у ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відсутній обов`язок виплатити страхове відшкодування, оскільки відповідно до ст. 6 Закону обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини страхувальника, тобто ОСОБА_2 у вчинені ДТП.

Разом з тим вказував, що витрати на лікування позивача, згідно із розрахунком страхового відшкодування за полісами ЦВ становлять 13 599,66 грн. Інші витрати на лікування є такими, що не знаходиться у прямому причинно- наслідковому зв`язку між настанням ДТП та спричиненням травм або дані витрати на лікування не відносяться до даної ДТП.

Одночасно із цим, заявляв, що надання даного розрахунки не свідчить про визнання позову ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ», а надано суду для правильного та вірного визначення матеріальних збитків, у разі встановлення випадку, що стався, страховим.

Крім того вказував, що відповідно до ст. 261 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинний на час події) Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву не скористався.

У судове засідання позивач не з`явилася, але подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вказала що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлялися належним чином у тому числі ОСОБА_2 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 07.09.2018 року, близько 21:30 год., мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «ЗАЗ-110307-42», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 який рухаючись по дорозі Н-24 "Благовіщенське - Миколаїв", в м. Нова Одеса, по вулиці Центральній (біля будинку №172), з м. Миколаєва в напрямку м. Вознесеньська, порушив п.12 3. 18.1 Правил дорожнього руху України, маючи можливість виявлення небезпеки під час руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, а також не вжив заходів для об`їзду перешкоди, а саме пішохода ОСОБА_1 внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_1 , яка переходила дорогу по нерегульованому пішохідному переході, зліва на право, у напрямку від м. Миколаєва в напрямку м. Вознесенська.

Згідно висновку експерта №83 від 24.04.2019 року при огляді потерпілої ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: у вигляді розриву акроміального-ключичного зчленування, гематома лівої гомілки, забій нижньої третини правої гомілки, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості та могли утворитися від дії тупих твердих предметів по механізму удара, можливо у строк та при обставинах у строк та при обставинах ДТП яке мало місце 07.09.2018 року. (а.с. 237-238 т.1, кс №482/823/19)

Бригадою ШМД відразу з місця події потерпіла безверха В.В. була доставлена в Новоодеську ЦРЛ внаслідок ДТП, з діагнозом- розрив акроміального-ключичного зчленування, гематома лівої гомілки, забій правої гомілки. (а.с. 235 т.1, кс №482/823/19)

Так, за фактом вчинення водієм ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди на розгляді в Новоодеському районному суді Миколаївської області, перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018150280000629 від 08.09.2018 року, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

У межах даного кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом у кримінальному провадженні про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

При цьому, ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28.10.2025 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження №12018150280000629 від 08.09.2018 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення було залишено без розгляду (а.с. 236 -237 т.2, кс №482/823/19).

Ухвала набрала законної сили 05.11.2025 року.

Серед іншого судом також встановлено, що на момент ДТП, автомобіль«ЗАЗ-110307-42», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 був забезпечений полісом ОСЦВ ПрАТ СК "Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"" поліс AM5022439.

Як видно із досліджених судом доказів:

- Квитанція №720994 від 13.09.2018р.;

- Товарний чек № АПТ - 000107272 від 08.09.2018 на суму 80,40 грн.

- Фіскальний чек №0000120596 від 11.09.2018 на суму 84,98 грн.;

- Товарний чек №939006 від 13.09.2018 на суму 800,00 грн.,

- Товарний чек №0000083229 від 18.09.2018 на суму 39,97 грн.;

- Фіскальний чек №000109643 від 18.09.2018 на суму 1670,90 грн.;

- Товарний чек №74819 від 19.09.2018 на суму 19,61 грн.;

- Чек №20167 від 19.09.2018 на суму 277,91 грн.,

- Чек №20168 від 19.09.2018 на суму 75,07 грн.;

- Фіскальний чек №74835 від 19.09.2018 на суму 281,52 грн.;

- Фіскальний чек №74816 від 19.09.2018 на суму 68,15 грн.;

- Фіскальний чек №0000016603 від 19.09.2018 на суму 223,20 грн.;

- Чек № 74785 від 19.09.2018 на суму 12,44 грн.;

- Чек №165657 від 19.09.2018 на суму 277,91 грн.;

- Чек №423059 від 19.09.2018 на суму 223,20 грн.;

- Фіскальний чек № 74867 від 20.09.2018 на суму 181,46 грн.,

- Фіскальний чек № 74866 від 20.09.2018 на суму 870,70 грн.;

- Фіскальний чек № 0011 від 20.09.2018 на суму 163,50 грн.,

- Чек №466150 від 20.09.2018 на суму 163,50 грн

- Фіскальний чек № 75233 від 22.09.2018 на суму 48,79 грн.

- Фіскальний чек №0000083460 від 22.09.2018 на суму 373,09 грн.,

- Фіскальний чек №20389 від 24.09.2018 на суму 389,75 грн.;

- Фіскальний чек №20356 від 24.09.2018 на суму 37,38 грн.;

- Чек № 20330 від 24.09.2018 на суму 28,47 грн.;

- Товарний чек №АПТ-000158741 від 28.09.2018 на суму 871,23 грн.;

- Фіскальний чек №0000099457 від 03.10.2018 на суму 39,80 грн.;

- Фіскальний чек №000129590 від 04.10.2018 на суму 20,20 грн.;

- Фіскальний чек №116 від 04.10.2018 на суму 26,30 грн.;

- Фіскальний чек №3000058341 на суму 46,60 грн.;

- Товарний чек №26 від 05.10.2018 на суму 70,00 грн.;

- Товарний чек № 27 від 05.10.2018 на суму 199,30 грн.;

- Товарний чек №АПТ-000158747 від 15.10.2018 на суму 676,94 грн.;

- Фіскальний чек №77 від 15.10.2018 на суму 58,00 грн.;

- Фіскальний чек №0000130927 від 16.11.2018 на суму 46,65 грн.;

- договір ТК №355 від 19.09.2018р та квитанція до прибуткового касового ордеру від 19.09.2018р. на суму 6200грн.,

у наслідок тілесних ушкоджень отриманих під час ДТП відповідач змушена була здійснити витрати на лікування у тому числі придбання ліків, оплата діагностичних процедур, медичної техніки, на загальну суму 14916,92? грн.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (стаття 11 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У свою чергу, частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно із п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року за №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: 1) факт спричинення шкоди; 2) протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, 3) причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Мотиви, з яких виходив суд та висновки за результатом розгляду справи.

Факт ДТП, протиправність дій та вина водія ОСОБА_2 , наявність матеріальної шкоди завданої позивача, її розмір, підтверджується належними та допустимими доказами матеріалами справи №482/823/19 у їх сукупності та зокрема ухвалою від 28.10.2025 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, що є не реабілітуючою підставою закриття кримінального провадження.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Згідно ст. 23, 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

З огляду на те, що ліміт відповідальності страховика СК "Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"" за полісом AM5022439, становить 2000 тисяч за шкоду заподіяну життю і здоров`ю та сто тисяч за шкоду заподіяну майну, а згідно п.12.2.ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чинного на час настання події, франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується, суд приходить до висновку що з відповідача СК "Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"" на користь позивача слід стягнути 14916,92? грн. майнової шкоди, яка виникла внаслідок завдання шкоди здоров`ю.

Щодо моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом частин 3-5 статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до роз`яснень викладених у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У роз`ясненнях, наданих у пункті 5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц Верховний Суд вказав, що моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25.04.2019 у справі № 818/1429/17, від 27.06.2019 у справі № 825/1030/17, від 28.02.2020 у справі № 804/2593/17, від 18.02.2021 у справі № 420/7423/19 та від 25.03.2021 у справі № 520/4577/19, вказував на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Так, з долучених представником позивача доказів до матеріалів справи судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Перебуваючи тривалий час на лікуванні, позивачу довелося перенести медичні процедури, що спричиняли дискомфорт та біль, остання тривалий час була обмежена у рухівних функціях свого організму, потребувала стороннього догляду і допомоги, що спричиняло значні незручності, оскільки остання була обмежена у вільному і самостійному пересуванні.

Таким чином, фізичні страждання позивача мають не лише гострий, а й тривалий характер, охоплюють як період активного лікування, так і період відновлення пов`язаний із реабілітацією та постійними обмеженнями. Вони істотно вплинули на якість її життя, працездатність і можливість реалізовувати свої життєві плани.

Тривале лікування та реабілітація, окрім понесених матеріальних витрат, спричинило їй моральну шкоду.

Також судом встановлено, що після вчинення кримінального правопорушення відповідач не вжив жодних заходів, спрямованих на компенсацію завданої шкоди потерпілій, яка у даній справі є позивачем. Зокрема, відповідач не висловив вибачень, не проявив співчуття з приводу спричинених позивачеві тілесних ушкоджень та пов`язаних із цим негативних наслідків.

Під час тривалого лікування позивача відповідач не не цікавився станом здоров`я позивача, не виявляв ініціативи щодо надання будь-якої допомоги - ані матеріальної, ані моральної. Доказів добровільного відшкодування завданої шкоди чи вчинення інших дій, спрямованих на її компенсацію або пом`якшення наслідків правопорушення, суду не надано.

Така поведінка відповідача ОСОБА_2 після вчинення ДТП свідчить про його байдуже ставлення до наслідків власних протиправних дій та до стану потерпілого, що об`єктивно посилило моральні страждання позивача, спричинило додаткові душевні переживання, відчуття приниження, несправедливості та беззахисності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що саме сукупність обставин - заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості, спричинений ними тривалий фізичний біль і тривалі наслідки для здоров`я, а також подальша бездіяльність відповідача - утворює причинно-наслідковий зв`язок із заподіяною позивачеві моральною шкодою.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі системного, повного та всебічного аналізу доказів, поданих позивачем до матеріалів цивільної справи та матеріалів кримінального провадження (справа №482/823/19), у їх сукупності та взаємозв`язку.

При цьому суд надав оцінку кожному доказу окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, а також оцінив їх сукупність з метою з`ясування фактичних обставин справи. Відомості, що містяться у матеріалах кримінального провадження, були досліджені судом у межах заявлених позовних вимог та прийняті до уваги як такі, що мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на зазначене та обставини справи, суд вважає, що в даному конкретному випадку факт заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу є безсумнівним, її наслідки у вигляді душевних страждань позивача залежать від особливостей її емоційно-розумового сприйняття внаслідок злочинних дій відповідача та перенесених нею у зв`язку з цим страждань.

Постановою ОП КЦС Верховного Суду від 05.12.2022 в справі №214/7462/20 визначено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняти до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України № 6-28008св10 від 13.07.2011 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, при оцінці обґрунтованості вимог позивача у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц роз`яснено, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.

Вказані висновки викладено і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі №761/28949/17, де зазначено, що при оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватись принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди.

Так, вирішуючи позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги понесені позивачем моральні та фізичні страждання від даного кримінального правопорушення, враховує ступінь тяжкості спричинених тілесних ушкоджень, отриманих у наслідок ДТП, яка мала місце та їх наслідки. Зокрема, фізичний біль позивача, перенесені операційні втручання, через отримані травми, та інші фізичні страждання. Суд також бере до уваги те, що життя позивача, внаслідок отриманих ушкоджень наповнилося негативними емоціями, психічними переживаннями та втратою душевного спокою, що у тому числі спричинено бездіяльністю відповідача, яка виразилася у невжитті заходів для добровільної компенсації завданої шкоди, відсутності каяття у вчиненому, вибачень чи інших форм моральної підтримки. Вказані обставини свідчать про заподіяння потерпілій з вини відповідача моральної шкоди.

Виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, з врахуванням глибини, часу фізичних та душевних страждань позивача, їх тривалості, суд вважає, що моральна шкода підлягає частковому задоволенню з урахуванням обставин, що мають істотне значення для встановлення розміру такої, і на погляд суду, буде доцільним стягнути на користь позивача 100 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Відповідно до ст. 26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, яка була чинною на момент ДТП) Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

З огляду на те, що розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю становить 14916,92? грн., з урахуванням положень ст. 26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір моральної шкоди, який страховик має відшкодувати потерпілому становить 745,85 грн. (14916,92? грн.*5%).

У іншій частині, а саме 99254,15 грн. ( 100000 грн. - 745,85 грн. = 99254,15 грн.) моральна шкода підлягає стягненню із ОСОБА_2 .

З відповідачів підлягають стягненню судові витрати які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивача на правничу допомогу у сумі 9000 грн. підтверджуються договором про надання правової допомоги від 19.09.2018 року, актом приймання передачі наданих послуг, квитанцією до прибуткового касового ордера №001 від 19.09.2019 року про оплату послуг адвоката.

За таких обставин, керуючись ст.268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»,( код ЄДРПОУ 24175269, адреса: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 44) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ( адреса: АДРЕСА_1 ), 14916 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн. 92? коп. майнової шкоди, яка виникла внаслідок завдання шкоди здоров`ю та 745 (сімсот п`ятдесят чотири) грн. 85 коп. моральної шкоди, разом ?15662 (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 77? коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ( адреса: АДРЕСА_1 ) 99254 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн. 15 коп. моральної шкоди.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»,( код ЄДРПОУ 24175269, адреса: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 44) на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»,( код ЄДРПОУ 24175269, адреса: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 44) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ( адреса: АДРЕСА_1 ), 655грн. 18 коп. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_2 ), на користь держави ?992,6?0 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ( адреса: АДРЕСА_1 ) 4151грн. 85коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: Сергієнко С.А.