Ухвала суду № 135903716, 22.04.2026, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1118/25

Провадж.№ 2/481/11/2026

УХВАЛА

іменем України

"22" квітня 2026 р. Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Уманської О.В.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміної Н.П.,

представника позивача Виприка С.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Новий Буг, Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області та орган опіки та піклування в особі Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,

Установив:

25.07.2025 ОСОБА_3 звернулась до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , зазначивши третьою особою без самостійних вимог: службу у справах дітей Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, в якому просить визначити місце проживання їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 28.07.2025 провадження по даній справі відкрите, справа призначена до підготовчого судового засідання. Крім того залучено до участі у справі в якості третьої особи орган опіки та піклування в особі Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, за місцем проживання позивачки.

Ухвалою суду від 08.01.2026 підготовче судове засідання закрите, справа призначена до розгляду по суті.

16.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_5 до суду надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку із тим, що 03.04.2026 неповнолітній син сторін ОСОБА_4 досягнув чотирнадцятирічного віку і у дитини виникло право самостійно обирати з ким із батьків він бажає проживати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 вирішення даного питання залишив на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні клопотання про закриття провадження підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні також підтримав клопотання про закриття провадження у справі як обґрунтоване.

Представник служби у справах дітей Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області Захарчук В.О. у судовому засіданні не заперечувала проти закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю спору.

Заслухавши думки учасників процесу, оглянувши матеріали справи, заслухавши неповнолітнього ОСОБА_4 , суд вважає можливим закрити провадження у справі виходячи з наступного.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частиною першою статті 161 ЦК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України. У такому випадку в задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини слід відмовляти. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження

№ 61-6611св22)».

У даній справі спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник з приводу місця проживання їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на день розгляду даного клопотання дитині виповнилось 14 років.

Крім того в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 чітко повідомив, що він проживає із батьком і не бажає змінювати місце проживання. Він їздив до мами, знає де вона проживає, однак йому не подобаються умови в яких вона мешкає. До того ж у нього в місті Новий Буг багато друзів і це місто є безпечнішим в порівняні із Дніпром.

Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі суд враховує, що підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Такі висновки були сформовані Об`єднаною палатою КЦС Верховного Суду у постанові від 20.09.2021 в справі № 638/3792/20.

Суд враховує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати КЦС в справі № 638/3792/20 постановою від 20.09.2021 з огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, відступила від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Відтак, судом встановлено, що в даній справі, у зв`язку із досягненням дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чотирнадцятирічного віку предмет спору відсутній на час розгляду справи та між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Пунктом 5 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: … закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Таким чином, враховуючи вищевикладену норму закону, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету судовий збір, сплачений при поданні позову, а саме 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 200, 255 ч. 1 п. 2, 256, 260, 353 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір, суд

Постановив :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області та орган опіки та піклування в особі Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, закрити з підстави передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Повернути ОСОБА_3 з Державного бюджету кошти судового збору сплаченого позивачем в АТ КБ «Приват Банк» на підставі квитанції до платіжної інструкції №0.0.4469030274.1 від 21.07.2025 року у розмірі 1211,40 гривень.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 22.04.2026

Суддя