Ухвала суду № 135903444, 22.04.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2952/26

Провадження № 2/487/2420/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 м.Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

Головуючого судді - Притуляк І.О.

вивчивши матеріали позовної заяви:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Ейс»» (місце знаходження вул. Юрія Поправки, 6 кабінет 13 м.Київ)

до

ОСОБА_1 ( як внутрішньо переміщена особа зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором -

встановив:

17.04.2026 шляхом формування у системі «Електронний суд» представник позивача звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 ..

Відповідно до позову, представник позивача просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №325524478, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, 06.07.2023 у розмірі 93593 грн. Також просила стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

У позові зазначив, що ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» є правонаступником кредитора у зобов`язанні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»..

Вивчивши матеріали позовної заяви суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 27 ЦПК України позов до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ч. 9 ст.28 ЦПК України - позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

За правилами, встановленими ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що:

місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

У відповідності до положень Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» місце перебування та проживання особи має бути зареєстровано (задекларовано) у встановленому законом порядку.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду, суд, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про її підсудність та юрисдикційність.

Так відповідно до Відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2629063 від 21.04.2026, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (тимчасово окупована територія)

Відповідно до Відповіді з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери №2629137 від 21.04.2026, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як внутрішньо переміщена особа зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Довідка №4801_5003985429 від 10.03.2026; унікальний ідентифікатор: 20е92b87аf93815db5741с5f347b84с6; видана УСВІК Центрального району ДПСЗН Миколаївської МР; статус діюча.

Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою КМУ «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абз. 2 п. 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з ч. 1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Зазначені норми вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період. Положеннями ч. 1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зазначену довідку віднесено до документів, що підтверджують місце проживання особи.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо вказаних осіб та саме він підлягає застосуванню.

Таким чином, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи визнається документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку фактичне місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що даний спір не підсудний Заводському районному суду м.Миколаєва.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За висновками ЄСПЛ, викладениз у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством.

Так, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч.1 ст.378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до положень п.1 ч.1 ст..31 ЦПК України, справу за за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід передати на розгляд до Центрального районного суду м.Миколаєва.

Керуючись ст.ст. 31,260, 261, 316, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - направити доЦентрального районного суду м.Миколаєва, для розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її винесення.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Головуючий суддя: І.О. Притуляк