Рішення № 135903308, 22.04.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5405/25

РІШЕННЯ

іменем України

"22" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

позивача ОСОБА_1 ,

представниці позивача ОСОБА_2 ,

представниці третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області Дробинської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Вознесенської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Вознесенської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини, у якому позивач просить суд ухвалити рішення, яким: зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у здійсненні батьківських прав, а саме у спілкуванні та участі у вихованні сина ОСОБА_4 , та визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановивши право на особисті побачення двічі на тиждень, право на спільний відпочинок, зокрема проведення з дитиною першої половини літніх канікул та інших канікулярних періодів за аналогічним принципом, право на необмежене спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного контакту, передбачивши, що у разі якщо святкові дні припадають на дні побачень, передують їм або є наступними після них, такі дні дитина проводить з батьком, а також встановивши право батька у дні побачень особисто забирати дитину з місця проживання або навчання та повертати її після закінчення часу спілкування; зобов`язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 номер телефону дитини, завчасно повідомляти про стан здоров`я дитини, зокрема у разі її захворювання або проходження лікування, не пізніше ніж за два дні до запланованої зустрічі повідомляти про фактичне місце проживання, навчання та перебування дитини, а у разі зміни таких обставин повідомляти про це не пізніше наступного дня з моменту їх настання.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.10.2025 року відкрито загальне позовне провадження.

12 листопада 2025 року ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області було залучено Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області та витребувано висновок.

03 грудня 2025 року у справі проведено підготовче засідання та задоволено клопотання про перенесення судового засідання.

26 січня 2026 року на адресу суду надійшло повідомлення від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про неможливість надати висновок у зв`язку із фактичним находження відповідачки в м. Миколаїв

27 січня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про залучення Службу у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради (проспект Богоявленський, 1 м. Миколаїв Миколаївської області, ідентифікаційний код 22437186).

28 січня 2026 року ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області залучено третю особу: Службу у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради та витребувано висновок про визначення способів участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18 лютого 2026 року у справі проведено підготовче засідання та перенесено судове засідання у зв`язку з ненаданням висновку від Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.04.2026 року, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

22 квітня 2026 року до суду надійшла заява від представниці позивача ОСОБА_2 , у якій вона просить здійснити розгляд справи без надання висновку органу опіки та піклування.

До заяви додано акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_6 матері позивача, за адресою якої зареєстрований позивач.

Відповідно до зазначеного акта встановлено, що ОСОБА_6 проживає у приватному житловому будинку, який складається з трьох кімнат та обладнаний частковими зручностями.

У судове засідання з`явилася представниця позивача ОСОБА_2 , яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , який зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судове засідання відповідачка повторно не з`явилася, належним чином повідомлена.

У судове засідання з`явилася представниця третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області Дробинська Н.В.,

У судове засідання інші треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору не з`явилися, належним чином повідомлені.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлено таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а. с. 13).

Сторони з 01 вересня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі який був розірваний, згідно рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2019 р. (а. с. 89).

Судовим наказом було стягнуто з позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку від 20 лютого 2019 року Ленінським районним судом м. Миколаєва (а. с. 10).

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2025 року у справі № 489/922/25 позивачу зменшили розмір у розмірі 1/6 частини зі всіх видів його заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 .

Дитина ОСОБА_5 , проживає разом із відповідачкою, ОСОБА_3 , знаходиться на її утриманні.

З інформації Комунального некомерційного підприємства «Миколаївського обласного центру психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради від 24 січня 2025 року №567 вбачається, що ОСОБА_1 до вказаного закладу за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не зверталась (а. с.38).

Відповідно до службової характеристики старшого солдата ОСОБА_1 від 13 липня 2018 року, позивач за час проходження військової служби зарекомендував себе як дисциплінований, грамотний та відповідальний військовослужбовець, який сумлінно виконує покладені на нього службові обов`язки. Зазначено, що він проявляє себе виключно з позитивного боку, відповідально ставиться до виконання завдань, має стійкі морально-психологічні якості, відзначається організованістю та цілеспрямованістю. Накази командування виконує своєчасно, у повному обсязі та без порушень (а. с. 38, зворотна сторона).

Згідно зі службовою характеристикою від 21 листопада 2025 року, сержант ОСОБА_1 також характеризується позитивно. У документі зазначено, що посадові обов`язки він виконує належним чином, демонструючи достатній рівень професійної підготовки. У складних службових обставинах орієнтується швидко, здатний приймати самостійні та обґрунтовані рішення. Підтримує належний морально-психологічний клімат у військовому колективі, має доброзичливі та товариські взаємовідносини з колегами. Відзначається такими моральними якостями, як відповідальність, порядність та сумлінність. До дисциплінарної відповідальності не притягувався (а. с. 39, зворотна сторона).

Наведені характеристики свідчать про належну службову поведінку позивача, його позитивні ділові та моральні якості, а також підтверджують відсутність порушень військової дисципліни з його боку протягом проходження служби.

Також відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов життя встановлено, що житлові умови за вказаною адресою є задовільними та придатними для проживання, санітарно-гігієнічний стан будинку відповідає належним нормам, а наявні умови забезпечують базові потреби мешканців.

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини).

Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що контакт з дитиною є реалізацією матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами 1, 2 статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Таким чином, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина 8 статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини 2 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини 4 статті 10 ЦПК України практика Європейського суду з прав людини застосовується судами України як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Hunt v. Ukraine» («Хант проти України») від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» («Йогансен проти Норвегії») від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Судом встановлено, ОСОБА_1 піклується про сина ОСОБА_4 та любить його, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили, що таке спілкування батька з сином, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, суд не встановив.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

26 січня 2026 року до суду надійшло повідомлення від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про неможливість надання висновку у зв`язку з фактичним перебуванням відповідачки в місті Миколаєві.

У зв`язку з фактичним місцем проживання відповідачки, ухвалою суду від 28 січня 2026 року до участі у справі було залучено Службу у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, якій доручено надати відповідний висновок.

Однак станом на момент розгляду справи по суті та ухвалення рішення, висновок зазначеною службою до суду не подано. З часу постановлення ухвали про витребування висновку минуло близько трьох місяців.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у матеріалах доказів та ухвалення рішення за результатами їх оцінки.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6статті 19 СК України). Тому суд має пересвідчитися, що зазначені органом опіки і піклування обставини свідчать про доцільність побачень батька з дитиною виключно в запропонованому порядку.

Суд також звертає увагу, що на час прийняття цього рішення, спільній дитині сторін виповнилося вже 9 років, а тому, з урахуванням ставлення дитини до батька, її побажання, щодо часу форми спілкування з батьком, також мають бути враховані безпосередньо перед таким спілкуванням.

За наведених обставин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, та формулює порядок участі батька у спілкуванні та вихованні дитини самостійно, в межах загальних засад захисту прав дитини, зокрема щодо спілкування з обома батьками, не вирішуючи питань, які потребують обстеження умов проживання позивача, з урахуванням наявних у справі документів та судових рішень.

Слід зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні його сина ОСОБА_5 :

- встановити порядок побачення батька з дитиною 2 рази на тиждень за погодженням з матір`ю за місцем фактичного проживання дитини з матір`ю, з правом гуляти з дитиною без матері, у разі згоди дитини;

- встановити порядок спілкування з дитиною через засоби програмного забезпечення телекомунікаційного призначення з 19.00 до 20.00 год. щоденно, за бажанням дитини.

Зобов`язати ОСОБА_3 :

- за два дні до дня зустрічі з дитиною повідомляти батька про фактичне місце проживання, перебування дитини (у випадках їх зміни), а також засоби зв`язку для дистанційного контакту з дитиною (у випадках їх зміни).

- у разі погіршення стану здоров`я дитини повідомляти позивача завчасно перед погодженою зустріччю.

Керуючись ст. ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Вознесенської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні його сина ОСОБА_5 :

- встановити порядок побачення батька з дитиною 2 рази на тиждень за погодженням з матір`ю за місцем фактичного проживання дитини з матір`ю, з правом гуляти з дитиною без матері, у разі згоди дитини;

- встановити порядок спілкування з дитиною через засоби програмного забезпечення телекомунікаційного призначення з 19.00 до 20.00 год. щоденно, за бажанням дитини.

Зобов`язати ОСОБА_3 :

- за два дні до дня зустрічі з дитиною повідомляти батька про фактичне місце проживання, перебування дитини (у випадках їх зміни), а також засоби зв`язку для дистанційного контакту з дитиною (у випадках їх зміни).

- у разі погіршення стану здоров`я дитини повідомляти позивача завчасно перед погодженою зустріччю.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М. С. Булкат