Рішення № 135903296, 22.04.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1485/26

РІШЕННЯ

іменем України

"22" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дорошівської сільської ради про визнання права власності на майнові права засновника фермерського господарства у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Дорошівської сільської ради про визнання права власності на майнові права засновника фермерського господарства у порядку спадкування за законом, вказуючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельні ділянки розташовані на території Щербанівської сільської ради, на даний час це Дорошівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, мають кадастрові номери 4822085400:08:000:0415 та 4822085400:08:000:0418, перебувають у комунальній власності, а право постійного користування ними належить ОСОБА_3 .

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 звернулася до Державного нотаріуса Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Онищенко Л. В. з приводу оформлення своїх спадкових прав.

Однак нотаріус відмовила позивачці в посвідченні спадкових прав з підстави невизначеності частки у складеному капіталі члена фермерського господарства.

Враховуючи вказані обставини та неможливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку, а тому ОСОБА_1 просила в судовому порядку визнати за нею в порядку спадкування за законом, право на майнові права засновника селянського (фермерського) господарства «Черкашина Олександра Олександровича», які належали її чоловіку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та справу в порядку загального позовного провадження призначено до підготовчого розгляду.

В підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилися, однак надіслали на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Дорошівської сільської ради в підготовче засідання не з`явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі учасників справи, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов висновку про можливість застосування передбачених ст.ст. 200, 206 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову у підготовчому засіданні, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження (а. с. 9).

ОСОБА_3 на підставі рішення органу місцевого самоврядування надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 40,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства, право користування якими оформлено у встановленому законом порядку.

14.02.1995 року проведено державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства «Черкашина Олександра Олександровича», засновником та керівником якого є ОСОБА_3 (а.с. 10-11; 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , чоловік позивачки (а. с. 8).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять земельні ділянки, розташовані на території Щербанівської сільської ради, на даний час це Дорошівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, мають кадастрові номери 4822085400:08:000:0415 та 4822085400:08:000:0418, перебувають у комунальній власності, а право постійного користування ними належить ОСОБА_3 .

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 звернулася до Державного нотаріуса Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Онищенко Л. В. з приводу оформлення своїх спадкових прав, однак нотаріус відмовила позивачці в посвідченні спадкових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В силу приписів ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 ЦК України ).

Статтями 1217, 1222, 1223, 1270 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг).

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1-3 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Приписами ч.1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) селянського (фермерського) господарства «Черкашина Олександра Олександровича» складає 0.00 грн.

Примірники статуту СФГ «Черкашина О.О.» в реєстраційній справі та у ОСОБА_1 відсутні.

Нормами ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Пунктом 4 статті 35 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

За положеннями статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до норм п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику за позовами про захист права приватної власності» успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Оскільки спадкування охоплює перехід всіх прав та обов`язків (за винятком визначених законом, які не можуть входити до складу спадщини ст. 1219 ЦК України ), то спадкуванню підлягають і майнові права, які мав спадкодавець.

Відповідно до роз`яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130 ,147 статтями 55 ,166 ЦК , 69 Закону України від 19.09.1991 року №1576-XII (435-15), (1576-12) «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону п. 2 ч. 1 ст. 1219 ЦК України.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 року за № 4 до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб`єктного складу сторін, зокрема, спори, пов`язані зі вступом до юридичних осіб спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку в статутному капіталі господарських товариств.

При цьому успадковується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Після смерті засновника селянського (фермерського) господарства «Черкашина Олександра Олександровича» ОСОБА_3 діяльність фермерського господарства не припинилась, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, виявила бажання набути права на майнові права засновника господарства та продовжити його діяльність, в тому числі здійснювати господарську діяльність на земельній ділянці.

У постанові від 21 січня 2020 року у справі №908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України «Про фермерське господарство».

Велика Палата Верховного Суду в пункті 43 постанови від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц вказала, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства, а не визнання права на цілісний майновий комплекс.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент реєстрації селянського (фермерського) господарства та на період його діяльності за життя засновника господарства ОСОБА_3 статутного капіталу господарства не було. Також, у позивачки немає частки в статутному капіталі.

Майно фермерського господарства формується із майна, майнових прав у складеному капіталі господарства. Отже і об`єктом спадкування господарства є майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства. Складений капітал фермерського господарства за нормами Закону України «Про фермерське господарство» розглядається, як цілісний майновий комплекс.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід вказати, що оскільки у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулась фактична заміна землекористувача і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, проте, відсутність зареєстрованого права користування земельною ділянкою фермерським господарством порушує права останнього. Позивачка зверталася до Центру надання адміністративних послуг у м. Вознесенськ та просила повідомити про можливість реєстрації за селянським (фермерським) господарством «Черкашина Олександра Олександровича» (ЄДРПОУ 23037299, адреса місця знаходження: Україна, 56553, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Щербані) права постійного користування земельною ділянкою площею 40.0 га, яка була надана відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії МК № 704 від 18.01.1995 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №450, на підставі рішення 3 сесії 22 скликання Вознесенської районної ради народних депутатів Вознесенського району Миколаївської області від 14.12.1994 року (без номера) ОСОБА_3 в постійне користування, що складається з земельної ділянки площею 20 га з кадастровим номером 4822085400:08:000:0415 та земельної ділянки площею 17,79 га з кадастровим номером 4822085400:08:000:0418, в межах згідно з планом, розташованою на території Миколаївської області, Вознесенський район, Дорошівська сільська рада (колишня Щербанівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області), призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства.

27.11.2025 позивачка отримала повідомлення зі змісту якого вбачається, що зареєструвати відповідне право можливо на підставі поданої заяви у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В той же час, особою, уповноваженою на звернення з відповідною заявою про проведення державної реєстрації прав є лише ОСОБА_3 , який помер, а позивачка не уповноважена на вчинення вказаних дій.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 вказано, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч 4 ст. 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень ст. 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18, від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18, від 14 серпня 2024 року у справі №522/3974/20 та багатьох інших.

Судом встановлено, що позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, належним чином прийняла спадщину після смерті чоловіка.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину або мають право на її обов`язкову частку, судом не встановлено.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, виходячи з того, що позивачка має право на спадщину, проте не має іншої можливості оформити свої спадкові права, зокрема через органи нотаріату, суд вважає, що її право підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на майнові права засновника селянського (фермерського) господарства «Черкашина Олександра Олександровича», Код ЄДРПОУ 23037299, адреса місцезнаходження: Україна, 56553, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Щербані, які належали її чоловіку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дорошівської сільської ради про визнання права власності на майнові права засновника фермерського господарства у порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом, право на майнові права засновника селянського (фермерського) господарства «Черкашина Олександра Олександровича», Код ЄДРПОУ 23037299, адреса місцезнаходження: Україна, 56553, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Щербані, які належали її чоловіку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат