Ухвала суду № 135903217, 22.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13476/26

Провадження 2/127/3821/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.

Разом із позовною заявою, 21.04.2026, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову в порядку і на підставі положень ст.ст. 149 та 152 ЦПК України.

Станом на 22.04.2026 позовна заява ОСОБА_1 до розгляду судом не прийнята і провадження у цивільній справі не відкрито.

Однак, згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.

Водночас, ст. 151 ЦПК України визначено вимоги до заяви про забезпечення позову.

Окрім того, заява про забезпечення позову стосується процесуального питання, відповідно така заява має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту письмової заяви, встановленим ст. 183 ЦПК України.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 151 і п. 1 ч. 1 ст. 183 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Заявником даних відомостей не зазначено.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Зі змісту заяви вбачається посилання заявника на положення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу його звільнення від сплати судового збору. Однак, суд не погоджується з таким твердженням заявника з наступних підстав.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус, права та пільги учасників бойових дій визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Отже, сама по собі наявність статусу військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста, учасника бойових дій (прирівняної до нього особи) не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Таким чином, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста, учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень, зокрема, ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Наведене узгоджується із позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постановах, зокрема, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 13 квітня 2020 року та від 06 травня 2020 року у справі № 9901/70/20, та від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23; Верховним Судом в постановах від 19 жовтня 2020 року у справі № 240/934/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 240/8644/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 560/4971/21, від 18 жовтня 2023 року № 521/1372/23, від 10 червня 2024 року у справі № 320/42687/23, від 29 січня 2025 року у справі № 600/3723/24-а.

Таким чином, враховуючи наведе суд дійшов висновку, що предмет і підстави звернення заявника до суду жодним чином не пов`язані з порушенням права на соціальний захист саме як учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), а також не пов`язані із виконанням ним військового обов`язку та/або під час виконання службових обов`язків, а тому судовий збір за подання до суду цієї заяви має бути сплачений на загальних підставах.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 та ч. 1 ст. 183 ЦПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 і ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151, частини першої або частини другої статті 183 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 151-153, 182, 183, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову без розгляду.

Копію заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити в суді.

Повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду із такою заявою після усунення умов, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала суду складена 22.04.2026.

Суддя