Рішення № 135902974, 22.04.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/4215/25

Провадження №2/149/415/26

Номер рядка звіту 69

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді: Гончарук-Аліфанової О. Ю.,

при секретарі Дигасеві І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 лютого 2009 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 09 лютого 2009 року. На підставі вказаного рішення Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області було видано виконавчий лист, який звернуто до примусового виконання: 20 липня 2015 року головним державним виконавцем Лисою Т. Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48184874. Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконував обов`язку зі сплати аліментів, тому за період з 01 жовтня 2019 року по 30 листопада 2025 року у нього утворилась заборгованість, яка з урахуванням остаточного перерахунку її розміру державним виконавцем, за період з 01 січня 2018 року по 15 жовтня 2025 року складає 301 215 грн. 53 коп. При цьому розмір пені за наведений період позивачем визначено в сумі 3 477 658 грн. 70 коп. За таких обставин та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 196 СК України, просила стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 січня 2018 року по 15 жовтня 2025 року в розмірі 301 215 грн. 53 коп. та судові витрати.

Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі, визначено строки для подання сторонами заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Поворознюка Б. М. про витребування доказів, витребувано в ГУ ДПС у Вінницькій області інформацію про доходи ОСОБА_2 за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2025 року, витребувано з ТСЦ №0545 інформацію щодо зареєстрованих за відповідачем транспортних засобів.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву не подав, при цьому відповідачем 02 лютого 2026 року подано заяву, згідно якої він повідомив суд, що в період з 2016 року по осінь 2018 року він приймав безпосередню участь в АТО, а з 28 лютого 2022 року по 24 червня 2024 року - був мобілізований до лав ЗСУ. Під час проходження служби ним було отримано ряд травм та контузій, внаслідок чого він несе постійні витрати на лікування. Саме через перебування на військовій службі він був обмежений у можливості належним чином сплачувати аліментні зобов`язання. При цьому більшу частину заборгованості зі сплати аліментів ним сплачено: 14 жовтня 2025 року - 15 000 грн., 15 жовтня 2025 року - 189515 грн., 09 грудня 2025 року - 25000 грн. та 26 січня 2026 року - 10000 грн., таким чином станом на дату звернення позивача до суду розмір заборгованості становив 94 670 грн. 31 коп. Вважав стягнення пені в розмірі, зазначеному позивачем, неправомірним та, з огляду на його матеріальний та сімейний стан, просив зменшити розмір неустойки до 30 000 грн.

03 березня 2026 року позивачем було подано заяву, згідно якої відповідач тривалий час ухилявся від сплати аліментів, не цікавився дітьми, не займався їх вихованням. Рішенням суду від 15 квітня 2020 року його позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_2 , 2007 р.н., з сином він не спілкувався. При цьому син сторін ОСОБА_5 , 2001 р. н. загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , захищаючи Україну. Відповідач отримав частину одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі сина, та за рахунок вказаних коштів частково погасив заборгованість зі сплати аліментів. Вказане свідчить про суттєве поліпшення майнового стану відповідача, підстави для зменшення розміру неустойки відсутні.

На підставі ч. 5 ст. 174 ЦПК України, суд приймає заяви відповідача від 02 лютого 2026 року та позивача від 03 березня 2026 року як додаткові пояснення, дозволені судом, щодо обставин виникнення заборгованості за аліментами та її часткового погашення, оскільки це необхідно для встановлення обставин справи.

В судове засідання учасники не з`явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , 2001 р .н. (а. с. 14) та ОСОБА_2 , 2007 р. н. (а. с. 14, 15).

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 лютого 2009 року, яке набрало законної сили 02 березня 2009 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 09 лютого 2009 року (а. с. 16).

20 лютого 2009 року на виконання зазначеного судового рішення видано виконавчий лист № 9-199 (а. с. 33).

Постановою головного державного виконавця Лисої Т. Л. від 20 липня 2015 року на підставі виконавчого листу № 9-199 відкрито виконавче провадження ВП № 48184874 (а. с. 32).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 48184874, заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 01 жовтня 2019 року становить 61 842 грн.62 коп. За період з жовтня 2019 року по листопад 2025 року аліменти боржником не сплачувались, його заборгованість станом на 30 листопада 2025 року становить 204 514 грн. 98 коп. (а. с. 17-18).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по аліментам від 11 листопада 2025 року, здійсненого на підставі доходу боржника за період з січня 2022 року по листопад 2025 року, заборгованість до повноліття дитини становить 119 670 грн. 31 коп., при цьому в період з січня 2022 року по вересень 2022 року, та за листопад 2025 року аліменти боржником не сплачувались, в жовтні 2025 року надійшло 204 446 грн.(а. с. 21).

З розрахунку заборгованості за період червень-грудень 2016 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів складала 8 516 грн. 45 коп. (а. с. 24).

Згідно розрахунків заборгованості по аліментам, сукупна заборгованість ОСОБА_2 станом на 01 лютого 2018 року склала 18 659 грн. 61 коп. (а. с. 25), станом на 01 вересня 2018 року - 34 059 грн. 88 коп (зворот а .с. 25-27), станом на 01 жовтня 2019 року - 61 842 грн. 62 коп (а. с. 28-зворот а. с. 29), станом на 30 листопада 2025 року - 204 514 грн. 98 коп (а. с. 30-31).

Відповідач ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією з 2016 по 2018 рік та з 2022 по 2024 рік (а. с. 59-68). Має статус УБД (а. с. 58).

Заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2020 року, яке набрало законної сили 11 серпня 2020 року ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо доньки ОСОБА_2 , 2007 р.н. (а. с. 100-101).

За даними, наданими ГУ ДПС у Вінницькій області, ОСОБА_2 у період з січня 2023 року по грудень 2025 року регулярно отримував дохід у формі виплат військовослужбовцям, соціальних виплат та заробітної плати (а. с. 136, 137-142).

Відповідачем ОСОБА_2 в лютому 2025 року придбано транспортний засіб RENAULT KANGOO, 2001 р. в., а у вересні 2025 року - автомобіль OPEL ZAFIRA, 2009 р.в. (а.с. 152).

Спільний син сторін, ОСОБА_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Тошківка Попаснянського району Луганської області, обороняючи Україну у зв`язку з військовою агресією РФ (а. с. 89, 90,91, 92, 93, 94, 99).

Сторони отримали статус членів сім`ї загиблого Захисника України (а. с. 57, 97, 98), згідно остаточного рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 01 серпня 2025 року, отримали по 1/2 частини передбаченої законом виплати у зв`язку із загибеллю сина (а. с. 109, 110, 111-112, 113).

Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 № 952/9/4571 від 11 березня 2026 року на адвокатський запит, станом на 10 березня 2026 року на ім`я ОСОБА_2 розмір виплаченої одноразової грошової допомоги згідно с постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року становить 2 500 000 грн. (а. с. 148).

Відповідно до розпорядження №48184874 від 16 жовтня 2025 року, платіжної інструкції № 11992, квитанцій, в рахунок заборгованості зі сплати аліментів перераховано 204 446 грн.(а. с. 34, 35, 69, 70). 09 грудня, 2025 року, до звернення позивача до суду, відповідачем сплачено 25 000 грн. аліментів (а. с. 71).

Суд не приймає в якості доказу довідку № 16-05/39 від 10 лютого 2026 року щодо того, що ОСОБА_1 народила та виховала двох дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , через невідповідність даного документу вимогами ст. 77 ЦПК України, зокрема оскільки видача такої довідки виходить за межі повноважень старости, визначених ст. 54-1 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", факт народження дітей в повній мірі підтверджено їх свідоцтвами про народження.

З огляду на встановлені обставини, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.ст. 141, 180 СК України, ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, такий обов`язок є рівним для обох батьків, а розірвання шлюбу між ними, проживання батьків окремо від дитини не звільняє від даного обов`язку щодо дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Так, одним із способів захисту сімейних прав та інтересів, є примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку.

Відповідно до ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Така позиція суду міститься у постанові ВС від 20 липня 2020 року по справі №362/4462/16-ц.

Відповідно до роз`яснень викладених у пункті 22 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення ст. 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Зазначена правова позиція викладена в постанові ВС від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19.

Відповідач доказів відсутності вини в несплаті аліментів суду не надав.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до правової позиції, висловленої ВС в постанові від 03 квітня 2019 року №333/6020/16-ц, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися відповідно до формули: заборгованість за місяць помножену на кількість днів заборгованості помножену на 1%.

Відповідно до розрахунку заборгованості пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 січня 2018 року по 15 жовтня 2025 року, який наведений у позовній заяві, загальний розмір пені за вказаний період складає 3 477 658 грн. 70 коп. Контррозрахунок відповідачем не наведений. Суд погоджується із вказаним розрахунком, оскільки такий проведений у відповідності з наведеним вище висновком ВС.

Поряд з тим, визначаючи суму пені, яка підлягає сплаті, суд бере до уваги наступне.

У постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 ВС зробив наступний висновок: при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період, коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців , то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Визначаючи сукупний розмір заборгованості, суд виходить з того, що відповідачем здійснено часткові погашення заборгованості, зокрема в 14 жовтня 2025 року сплачено 15 000 грн., 15 жовтня 2025 року - 189 515 грн., 09 грудня 2025 року - 25 000 грн.,що підтверджується розрахунком державного виконавця, розпорядженням державного виконавця, платіжною інструкцією № 11992, квитанціями № 74425658, № 74435611, № 74925960.

Крім того, після звернення позивача до суду, відповідачем погашено заборгованість з аліментів в розмірі 10 000 грн., що підтверджується квитанцією № 75325714 (а. с. 72).

З приводу наведеного суд зазначає, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. У СК України не передбачено, як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням, тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме ст. 534 ЦК України. Отже, при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

Відтак, з урахуванням часткової сплати відповідачем розміру заборгованості, який станом на момент звернення до суду частково погасив заборгованість на суму в загальному розмірі 229 446 грн., сукупний розмір заборгованості, тобто несплаченої суми аліментних зобов`язань, станом на момент звернення до суду становить94 670 грн. 31 коп., що підтверджується також розрахунком головного державного виконавця Лесик А. Л.(а. с. 75-76).

Зважаючи на те, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, суд застосовує положення ст. 196 СК України щодо неможливості перевищення суми стягуваної пені розміру 100% заборгованості та доходить переконання про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 пені по заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 94 670 грн. 31 коп.

Підстав для зменшення вказаного розміру неустойки в порядку ч. 2 ст. 196 СК України судом не встановлено, оскільки відповідач доказів незадовільного стану здоров`я, сімейного стану не надав, а наявні в матеріалах справи докази матеріального стану платника аліментів наявності таких підстав не доводять.

Надання оцінки моральній стороні правовідносин сторін предметом судового розгляду не являється та до повноважень суду не входить.

За наведених обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач в силу положень статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання даного позову, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 934 грн (3012:100 * (94670,31*100/301 215, 53).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем були надані такі документи: договір про надання правничої допомоги від 14 жовтня 2025 року, детальний опис наданих послуг по договору про надання правничої допомоги від 16 грудня 2025 року, ордер, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та фіскальний чек.

Враховуючи співмірність наданих адвокатом Поворознюком Б. М. послуг зі складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг, ціною позову, беручи до уваги те, що позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1 240 грн (4000 : 100 *(94670,31*100/301 215, 53), що являється пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 195, 196 СК України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 94 670 (дев`яносто чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 31 (тридцять одну) коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1240 (тисяча двісті сорок) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (ГУК у Він.обл./м.Хмільник/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37979858 Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) Рахунок отримувача UA798999980313121206000002858 Код класифікації доходів бюджету 22030101 ) судові витрати в розмірі 934 (дев`ятсот тридцять чотири) грн. судового збору.

Іншу частину витрат на оплату судового збору компенсувати за рахунок держави

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено 22 квітня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Поворознюк Борис Миколайович, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: