Постанова № 13590276, 22.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2010 р. справа № 2а-4850/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріБЬеспалько Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської Дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомленьрішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальність «Бета-Агро-Інвест» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції (далі - Відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.11.2009 року № 0000812320/0 та від 23.12.2009 року № 0000812320/1 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 156346, 00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 78173, 00 грн.

Позивач не згодний з висновками відповідача викладеними у Акті перевірки від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997 за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року щодо заниження ним обсягів продажу металобрухту за ставкою 20% на суму 48900, 00 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання на суму 9260, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається, на те що у перевіряємому періоді відповідно до п. 11.44. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 (далі Закон № 168) він був звільнений від оподаткування операцій з поставки відходів брухту чорних металів.

Реалізація зазначеного брухту здійснювалась згідно укладених між позивачем та ТОВ «УкрМет» та ТОВ «Виробничо-фінансова компанія «Донбасресурси» договорів. В підтвердження поставки позивачем заповнювались податкові накладні та приймально-сдавальні акти форми № 19. При цьому, позивач вважає, що податкова накладна оформлена ним відповідно до вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168, а отже відсутність у податковій накладній опису номенклатури товарів по кодам, найменувань видів металобрухту по ДСТУ 4121-2002 кодам товарів по УКТВЕД не є підставою для позбавлення його податкової пільги.

Згідно приймально-сдавальних актів позивачем зазначалось вид металобрухту брухт сталевий 3 та його код по ОКП 7204499100. Оскільки зазначений код є у «Переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 31.01.20007 року № 104 (далі Постанова КМУ № 104.) позивач вважає, що донарахування йому податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 9 260, 00 грн. та штрафних санкцій на суму 4630, 00 грн. є безпідставним.

Позивач також не згодний з висновками відповідача викладеними у Акті перевірки від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997 щодо донарахування йому податку на додану вартість по загальній декларації на суму 147086, 00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 73 543, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що у перевіряємий період знаходився на спеціальному режимі оподаткування як сільськогосподарський виробник та переробне підприємство. Отже, відповідно до Закону № 168 позивач вважає, що внесення податкових накладених за період 2007-2008 року на загальну суму 227574, 00 грн. у загальну декларацію з податку на додану вартість у квітні-червні 2009 року було здійснено ним правомірно з урахуванням права, наданого Законом України № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон 2181) щодо виправлення помилок у показниках раніше поданих податкових деклараціях шляхом зазначення платником податку таких уточнень у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. А оскільки, зазначені накладні були виписані у минулі періоди та приймали участь у формуванні податкового кредиту по операціям з поставки переробним підприємствам мяса в живій вазі сільськогосподарським товаровиробниками відповідно до п. 6.2.6. Закону № 168 в редакції до 01.01.2009 року, то позивач відобразив їх у загальній декларації з податку на додану вартість.

При цьому, зміна режиму оподаткування відповідно до п.81.2 ст. 81 Закону № 168 з 01.01.2009 року не позбавляє його права виправлення помилок у раніше поданих деклараціях шляхом коригування податкових зобовязань у податковій декларації у 2009 році.

Просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 26.11.2009 року № 0000812320/0 та від 23.12.2009 року № 0000812320/1 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 156346, 00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 78173, 00 грн.

Заявою від 22 червня 2010 р. позивач уточнив свої позовні вимоги та просив також скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.11.2009 року № 0000812320/0 та від 23.12.2009 року № 0000812320/1 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 156346, 00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 78 173, 00 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов, у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані відсутністю у позивача підстав для звільнення від оподаткування операцій з поставки металобрухту відповідно до п.11.44 ст. 11 Закону № 168, оскільки в спірних податкових накладних відсутні найменування видів металобрухту по ДСТУ 4121-2002, коди товару по УКТВЕД, а також встановлена невідповідність кодів УКТВЕД зазначених у приймально-сдавальних актах видам металобрухту по ДСТУ 4121-2002.

Також, відповідач вважає, що у звязку із зміною режиму оподаткування відповідно до п.81.2 ст. 81 Закону № 168 з 01.01.2009 року позивач не міг виправити помилки у раніше поданих деклараціях шляхом самостійного внесення уточнюючих показників до загальної податкової декларації у 2009 році. Отже, за відсутності документального підтвердження використання придбаних у 2007-2008 роках товарів сільськогосподарського призначення не у сільськогосподарській діяльності, позивач не мав права визначати ці суми у загальній декларації з податку на додану вартість. А оскільки змінився режим оподаткування для позивача, то з 01.01.2009 року позивач був позбавлений права, наданого йому Законом № 2181 щодо виправлення помилки шляхом внесення уточнень до загальної податкової декларації з податку на додану вартість у 2009 році, а повинен був надати уточнюючий розрахунок до скороченої декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» є юридичною особою код за ЄДРПОУ 30844997, знаходиться на податковому обліку у Ясинуватській обєднаній державній податковій інспекції.

Ясинуватською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну документальну перевірки позивача, за результатами якої складено Акт від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997 та прийняте податкове повідомлення рішення № 0000812320 від 26.11.2009 року, яке за наслідками адміністративного оскарження було залишено без змін (№ 0000812310/1 від 23.12.2009 року).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у звязку із встановленням в ході перевірки позивача порушеннями п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7, п.11.44 ст. 11, п.81-2 ст. 81 Закону № 168, абз. “а” пп. 5.7.1. п.5.7. р. 5 “Порядку заповнення та подачі декларації з ПДВ”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, які призвели до:

заниження податку на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 9 260 грн., що стало підставою для нарахування штрафних санкцій у розмірі 4 630 грн.;

заниження податку на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 147086, 00 грн., що стало підставою для нарахування штрафних санкцій у розмірі 73543, 00 грн.

При цьому, порушення пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону 168 були відображені в акті камеральної перевірки від 07.08.2009 року № 410/15-013/30844997 та податок на додану вартість за результатами цього акту врахований позивачем у зменшення відємного значення по рядку 23.4. декларації з ПДВ за липень 2009 року, що не оспорюється сторонами.

Щодо заниження обсягів продажу металобрухту за ставкою 20% на суму 48900, 00 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання на суму 9260, 00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 4630, 00 грн. судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював операції з поставки металобрухту на території України. Так, за Договорами № 0276 від 02.06.2008 року, № 23/05 від 23.05.2008 року з ТОВ “УкрМет” та № 28-05-08/1П від 28.05.2008 року з ТОВ “ВФК Донбасресурси”, які є первинними документами бухгалтерського обліку, позивачем було поставлено металобрухту на суму 48 900, 00 грн.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування” від 30.11.2006 р. N 398-V внесено зміни до Закону 168. Зокрема, передбачено, що тимчасово до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТВЕД затверджує Кабінет Міністрів України (пп. 11.44 Закону № 168).

Такий перелік затверджено ПКМУ від 31.01.2007 р. N 104, яка набула чинності з дня опублікування (06.02.2007 р.).

Реалізація металобрухту ТОВ “Бета-Агро-Інвест” підтверджується відповідними приймально-сдавальними актами форми 19, які є у матеріалах справи та досліджувались судом та податковими накладними: № 192 від 10.07.2008 року на продаж металобрухту на суму 2250 грн.; № 195 від 15.07.2008 року на продаж металобрухту на суму 18390 грн.; № 185 від 07.07.2008 року на продаж металобрухту на суму 6660 грн.; № 197 від 23.07.2008 року на продаж металобрухту на суму 14940 грн.; № 226 від 13.08.2008 року на продаж металобрухту на суму 6660 грн.

Брухт чорних металів був утворений в наслідок розбору основних засобів, отже, відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 у податковому обліку в частині формування кредиту не відображався.

Як зазначено відповідачем у Акті від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997, реалізований за вищезазначеними податковими накладними брухт не відповідає переліку видів металобрухту, наведеному ПКМУ № 104 та додатку до листа Мінпромполітики № 14/7-1-1145, оскільки в податкових накладних не зазначено найменувань видів металобрухту до ДСТУ 4121-2002 кодам товарів по УКТВЕД.

Суд не може погодитись з таким висновками відповідача з огляду на наступне.

Згідно пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону 168 податкова накладна є звітним документом податкового обліку, який складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця. Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

- порядковий номер податкової накладної;

- дату виписування податкової накладної;

- назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- податковий номер платника податку (продавця та покупця);

- місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

- повну назву отримувача;

- ціну продажу без врахування податку;

- ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

- загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з вищенаведених норм, вимога щодо зазначення у податкових накладних кодів товару, у т.ч. згідно УКТВЕД та найменувань видів товару згідно ДСТУ, відсутня.

При цьому, позивачем виконані вимоги ст. 6 Закону України № 619 “Про металобрухт”, відповідно до якої субєкти господарської діяльності, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам.

Так, згідно приймально-сдавальних актів форми № 19, складених позивачем на підтвердження поставки відповідно до договорів № 0276 від 02.06.2008 року, № 23/05 від 23.05.2008 року з ТОВ “УкрМет”, договору № 28-05-08/1П від 28.05.2008 року з ТОВ “ВФК Донбасресурси” металобрухт, що поставлявся ТОВ “Бета-Агро-Інвест” відповідає вимогам ПКМУ № 104 та додатку до листа Мінпромполітики № 14/7-1-1145, а саме містить код лома по УКТВЕД 7204499100.

Однак, з Акту від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997 не вбачається, що відповідачем при здійсненні перевірки брались до уваги приймально-сдавальні акти форми № 19, що є порушенням з боку відповідача п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (далі - Порядок №327), відповідно до якого перевірці підлягають первинні або інші документи, на підставі яких за можливе було б у повній мірі визначити податкові зобов'язання за перевіряємий податковим органом період.

Щодо невідповідності кодів УКТВЕД зазначених у приймально-сдавальних актах форми № 19 найменуванням видів металобрухту по ДСТУ, суд зазначає, що зазначені доводи відповідача не беруться до уваги оскільки:

по-перше, зазначені порушення не були встановлені Актом перевірки від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997 та по-друге, у Переліку, встановленому ПКМУ № 104 наявний і код по УКТВЕД 7204290000, якому відповідає брухт сталевий № 3 по ДСТУ і код 7204499100 (який зазначено у відповідних актах), якому відповідає брухт сталевий № 4. Помилковість визначення видів металобрухту по ДСТУ кодам по УКТВЕД, встановленим листом Мінпромполітики, а саме невідповідність коду 7204499100 брухту сталевому № 3, не може позбавляти платника права користування податковою пільгою, встановленою Законом .

Посилання відповідача на порушення позивачем п. 10 “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 (далі Наказ 165) та пп. 5.3.5. п.5.3. р.5. “Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (далі - Наказ 166) також не беруться судом до уваги, оскільки зазначені порушення не були встановлені перевіркою, в Акті від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997 та відповідних спірних податкових повідомленнях-рішеннях жодним чином не зазначено про порушення позивачем цих норм.

Крім того, зазначені нормативно - правові акти самі по собі не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права, яким він звільняється від оподаткування. Також, відсутність у спірних податкових накладних опису (номенклатуру товарів та її кількості (обсягу, об'єму), не завдала збитків державі, а тому суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій в цій частині, а спірні податкові накладні правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість по загальній декларації на суму 147086, 00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 73 543, 00 грн., суд зазначає.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який згідно пп. 6.2.6. п.6.2. ст. 6 та п.11.21 ст. 11 Закону 168 користувався спеціальним режимом оподаткування та здійснював операції з поставки переробним підприємствам мяса живою вагою (свині), що оподатковується за нульовою ставкою.

При цьому, згідно абзацу 2 п. 11.21 ст. 11 Закону 168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними мясо та мясопродукти, у повному обсязі залишається в розпорядженні цих підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою підтримки сільськогосподарських виробників тваринницької продукції, відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону 168 Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 12 травня 1999 року № 805 затвердив Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко і мясо в живій вазі, згідно якого податковий кредит, що складається із сум податку на додану вартість, сплачених сільськогосподарськими товаровиробниками у звязку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фордів чи матеріальних активів, включається до податкової декларації платника податку за звітний період, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Судом встановлено, що Позивач у квітні-червні 2009 року відніс до податкового кредиту по загальній декларації з податку на додану вартість податкові накладні за період з 25.05.2007 року по 24.07.2008 року на загальну суму 227 574, 00 грн., які раніше не приймали участь у формуванні податкового кредиту.

Згідно з приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму такого податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до Закону України від 31.10.2008 року № 639 дію п.11.21 ст. 11 Закону № 168 припинено з 01.01.2009 року, і з 01.01.2009 набирає чинності ст. 81 Закону № 168, яка встановлює спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, згідно якого сума податку на додану вартість нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих фондів, а за наявності залишку такої суми податку для інших цілей.

21.01.2009 року Наказом ДПА України № 8 внесено зміні до “Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (далі Наказ 166), відповідно до яких у податковій декларації (скороченій) відображаються товари, придбані сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

При цьому, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону N 2181 та пункту 4.4 Наказу N 166, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Отже, згідно вищевказаних норм, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

З урахуванням зазначених норм, позивач скористався можливістю виправлення помилок та вніс уточнені показники до загальної декларації з податку на додану вартість у квітні-червні 2009 року.

Крім того, Акт перевірки від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997, на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення не містить висновків відповідача щодо порушення позивачем процедури виправлення помилок, що встановлений Законом 2181 та пунктом 4.4 Наказу N 166.

З Акту перевірки від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997 вбачається, що порушення позивачем п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону 168 відбулось внаслідок включення суми податку до податкового кредиту не до окремої (скороченої), а до загальної декларації з податку на додану вартість. Суд, зазначає, що вищевказаною нормою не встановлено виду декларації, в якій повинні відображатись суми такого податку.

Крім того, в Акті від 13.11.2009 року № 713/23-2/30844997 відповідачем не зазначено, в чому саме полягало порушення позивачем п. 81.2 ст. 81 Закону 168, що є порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року (далі Порядок № 327). Відповідно до пунктів 1.5. та 1.7. Порядку № 327 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено окремого порядку виправлення помилок, що містяться у раніше поданих податкових деклараціях, у звязку із зміною режиму оподаткування платника податку.

Зазначене є підставою для застосування судом, пп. 4.4.1. п.4.4. ст. 4 Закону № 2181, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що встановлення спеціального режиму оподаткування для позивача з 01.01.2009 року не позбавляє його права виправити помилки у раніше поданій декларації способами, встановленими Законом 2181, шляхом відображення даної операції в своєму загальному податковому обліку, в загальній декларації відповідно до норм Закону 168, які діяли на момент отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Суд доходить до висновку про безпідставність висновку відповідача про заниження суми податку на додану вартість, оскільки вони зроблені без дослідження всіх обставин господарської діяльності платника податків, які мають суттєве значення для визначення достовірного розміру податку на додану вартість, відповідно правомірність нарахувань в цієї частині відповідачем не доведена, як того вимагає ч. 2 ст. 71 КАС України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ст.71 КАС України).

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, донарахування податку на додану вартість в сумі 147 086, 00 грн. та фінансових санкцій в сумі 73 543, 00 грн. відповідачем на підставі підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 є безпідставним.

А тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню

У порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 3, 40 грн. (три гривні сорок копійок).

На підставі наведеного, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 104, Наказу податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, Наказу Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 р., керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П ОС Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальність “Бета-Агро-Інвест” до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити повністю.

Визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2009 року № 0000812320/0 та податкове повідомлення-рішення від 23.12.2009 року № 0000812320/1 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 156346, 00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 78173, 00 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальність “Бета-Агро-Інвест” (86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретино, вул. Залізнична, буд. 10.) 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22 червня 2010 року.

Повний текст постанови викладено 26 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Зеленов А. С.