Вирок № 135902015, 22.04.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/701/26

Справа № 643/4783/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова обвинувальний акт разом угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, не перебуваючого на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, інваліда другої групи,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом, встановлено, що 22 лютого 2022 року президент РФ, реалізуючи злочинний план, направив до Ради федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено. 24 лютого 2022 року о 5 годині президент РФ оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

Цього ж дня у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.

Строк проведення загальної мобілізації та дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і триває дотепер.

Згідно п. п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом; розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території; ведуть на відповідній території облік підприємств, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань, а також облік людських і транспортних ресурсів, призначених для задоволення потреб оборони держави; беруть у межах своїх повноважень участь у здійсненні контролю за виконанням мобілізаційних заходів у місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, здійснюють заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку у людських і транспортних ресурсах, а також забезпечують виконання інших покладених на них завдань.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань,

Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно п. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

У ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачені випадки відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в тому числі п. 2 - визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність. Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно п. 2 Порядку надання первинної медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я №504 від 19.03.2018, лікар з надання первинної медичної допомоги (далі - ПМД) - професіонал у галузі лікувальної справи (лікар загальної практики - сімейний лікар, лікар-педіатр, лікар-терапевт), який перебуває у трудових відносинах із надавачем ПМД або провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа -підприємець та особисто надає ПМД.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, затвердженої наказом МОЗ №110 від 14.02.2012, передбачено видачу на руки пацієнту такої облікової форми, як Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (далі - форма № 027/о). Форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров`я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров`я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого.

Згідно з п. 2.1 Порядку організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я №646 від 05.10.2011, направлення до закладу вторинної медичної допомоги (далі ВМД) у плановому порядку можуть здійснювати: лікарі загальної практики - сімейні лікарі (далі - лікарі ЗП-СЛ), лікарі-терапевти дільничні та лікарі-педіатри дільничні центрів первинної медико-санітарної допомоги (далі - ЦПМСД).

Згідно п. 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 088/о Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК), затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України №110 від 14.02.2012форма № 088/о заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами лікарсько-консультаційної комісії і надсилається в медико-соціально-експертну комісію (далі - МСЕК), п. 3 - підставами для направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності, закінчення терміну інвалідності, необхідність продовження листка непрацездатності.

Згідно з п. 3 Положення «Про медико-соціальну експертизу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії.

Відповідно до п. 15 вказаного положення, комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Відповідно до п. 17 вказаного положення, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п. 18 вказаного положення, відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я. Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.

Відповідно до п. 19 вказаного положення, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до п. 20 вказаного положення комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Відповідно до п. 7 вказаного положення, комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності. За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи, визначених у пункті 5 цього Положення, комісія проводить експертизу протягом трьох робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії.

Відповідно до п. 5 вказаного положення, у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв`язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні.

У разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується Міністерством охорони здоров`я, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.

У період з 26.01.2024 по 04.07.2024 до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з проханням надати допомогу в отриманні групи інвалідності без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

ОСОБА_5 , будучи обізнаним з порядком встановлення групи інвалідності, маючи умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом сприяння особам призовного віку в уникненні від призову на військову службу, враховуючи наявність корупційних зв`язків з членами Міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі міжрайонна Слобідська МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ») погодився на протиправну пропозицію ОСОБА_6 .

Так, ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, використовуючи дружні відносини з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно якого обвинувальний акт за фактом перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України в особливий період шляхом прийняття необґрунтованого рішення про встановлення ОСОБА_6 третьої групи інвалідності, направлено до суду, який перебував на посаді в.о. завідувача міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», та до повноважень якого входило встановлення групи інвалідності під час проведення медико-соціальної експертизи, запропонував останньому встановити ОСОБА_6 третю групу інвалідності строком на один рік, без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність зазначених дій, розуміючи можливість власних повноважень як в.о. завідувача міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» для впливу на інших членів міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», надав згоду ОСОБА_5 на встановлення ОСОБА_6 другої групи інвалідності строком на один рік, без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

ОСОБА_5 , досягнувши згоди з ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел, у період з 26.01.2024 по 04.07.2024, діючи спільно з невстановленими особами, використовуючи корупційні зв`язки у лікувальних закладах, забезпечив складання та видачу лікувальними закладами фіктивних медичних документів про нібито наявність у ОСОБА_6 стійкого порушення функцій організму для встановлення групи інвалідності.

04.07.2024 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, перебуваючи у приміщенні міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» надав ОСОБА_7 , медичні документи про наявність у ОСОБА_6 стійкого порушення функцій організму для проведення на підставі вказаних документів медико-соціальної експертизи та встановлення 3 групи інвалідності на 1 рік, з метою протиправного отримання ОСОБА_6 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що підтверджується протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

ОСОБА_7 , використовуючи свої службові повноваження, зареєстрував надані йому ОСОБА_5 медичні документи ОСОБА_6 та визначив дату проведення медико-соціальної експертизи щодо необґрунтованого встановлення ОСОБА_6 групи інвалідності.

17.07.2024 ОСОБА_7 забезпечив прийняття членами міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_6 , в порушення вимог: ст. 3 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», п.п. 3, 15, 17 «Положення про медико-соціальну експертизу», п. 1.10 «Інструкції про встановлення груп інвалідності», при проведенні медико-соціальної експертизи, без об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем організму, а також без наявності медичних документів про достатній обсяг обстежень і лікувальних заходів, які підтверджують стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, необґрунтованого рішення про встановлення ОСОБА_6 третьої групи інвалідності.

В результаті протиправних дій ОСОБА_5 та членів міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ІНФОРМАЦІЯ_4 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, внаслідок чого створені перешкоди законної діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо виконання обов`язків з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, функціонування системи військового обліку призовників, призову громадян на військову службу, підготовки та проведення в особливий період мобілізації людських ресурсів.

Крім того, у період з 25.06.2024 по 03.07.2024 до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з проханням надати допомогу в отриманні групи інвалідності без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

ОСОБА_5 , будучи обізнаним з порядком встановлення групи інвалідності, маючи умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом сприяння особам призовного віку в уникненні від призову на військову службу, враховуючи наявність корупційних зв`язків з членами Міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі міжрайонна Слобідська МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ») погодився на протиправну пропозицію ОСОБА_8 .

Так, ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, використовуючи дружні відносини з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно якого обвинувальний акт за фактом перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України в особливий період шляхом прийняття необґрунтованого рішення про встановлення ОСОБА_8 другої групи інвалідності, направлено до суду, який перебував на посаді в.о. завідувача міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», та до повноважень якого входило встановлення групи інвалідності під час проведення медико-соціальної експертизи, запропонував останньому встановити ОСОБА_8 другу групу інвалідності, без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність зазначених дій, розуміючи можливість власних повноважень як в.о. завідувача міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» для впливу на інших членів міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», надав згоду ОСОБА_5 на встановлення ОСОБА_8 другої групи інвалідності, без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

ОСОБА_5 , досягнувши згоди з ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел, у період з 25.06.2024 по 03.07.2024, діючи спільно з невстановленими особами, використовуючи корупційні зв`язки у лікувальних закладах, забезпечив складання та видачу лікувальними закладами фіктивних медичних документів про нібито наявність у ОСОБА_8 стійкого порушення функцій організму для встановлення групи інвалідності.

03.07.2024 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, перебуваючи у приміщенні міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» надав ОСОБА_7 , медичні документи про наявність у ОСОБА_8 стійкого порушення функцій організму для проведення на підставі вказаних документів медико-соціальної експертизи та встановлення 2 групи інвалідності, з метою протиправного отримання ОСОБА_8 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що підтверджується протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

ОСОБА_7 , використовуючи свої службові повноваження, зареєстрував надані йому ОСОБА_5 медичні документи ОСОБА_8 та визначив дату проведення медико-соціальної експертизи щодо необґрунтованого встановлення ОСОБА_8 групи інвалідності.

12.07.2024 ОСОБА_7 забезпечив прийняття членами міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_8 , в порушення вимог: ст. 3 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», п.п. 3, 15, 17 «Положення про медико-соціальну експертизу», п. 1.10 «Інструкції про встановлення груп інвалідності», при проведенні медико-соціальної експертизи, без об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем організму, а також без наявності медичних документів про достатній обсяг обстежень і лікувальних заходів, які підтверджують стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, необґрунтованого рішення про встановлення ОСОБА_8 другої групи інвалідності.

У результаті протиправних дій ОСОБА_5 та членів міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», ОСОБА_8 , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, внаслідок чого створені перешкоди законної діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо виконання обов`язків з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, функціонування системи військового обліку призовників, призову громадян на військову службу, підготовки та проведення в особливий період мобілізації людських ресурсів.

Крім того, у період з 25.04.2024 по 18.09.2024 до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з проханням надати допомогу в отриманні групи інвалідності без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

ОСОБА_5 , будучи обізнаним з порядком встановлення групи інвалідності, маючи умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом сприяння особам призовного віку в уникненні від призову на військову службу, враховуючи наявність корупційних зв`язків з членами Міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі міжрайонна Слобідська МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ») погодився на протиправну пропозицію ОСОБА_9 .

Так, ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, використовуючи дружні відносини з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно якого обвинувальний акт за фактом перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України в особливий період шляхом прийняття необґрунтованого рішення про встановлення ОСОБА_9 другої групи інвалідності строком на 1 рік, направлено до суду, який перебував на посаді в.о. завідувача міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», та до повноважень якого входило встановлення групи інвалідності під час проведення медико-соціальної експертизи, запропонував останньому встановити ОСОБА_9 другу групу інвалідності строком на 1 рік, без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність зазначених дій, розуміючи можливість власних повноважень як в.о. завідувача міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» для впливу на інших членів міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», надав згоду ОСОБА_5 на встановлення ОСОБА_9 другої групи інвалідності, без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

ОСОБА_5 , досягнувши згоди з ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел, у період з 25.04.2024 по 18.09.2024, діючи спільно з невстановленими особами, використовуючи корупційні зв`язки у лікувальних закладах, забезпечив складання та видачу лікувальними закладами фіктивних медичних документів про нібито наявність у ОСОБА_9 стійкого порушення функцій організму для встановлення групи інвалідності.

18.09.2024 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, перебуваючи у приміщенні міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» надав ОСОБА_7 , медичні документи про наявність у ОСОБА_9 стійкого порушення функцій організму для проведення на підставі вказаних документів медико-соціальної експертизи та встановлення 2 групи інвалідності, з метою протиправного отримання ОСОБА_9 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що підтверджується протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

ОСОБА_7 , використовуючи свої службові повноваження, зареєстрував надані йому ОСОБА_5 медичні документи ОСОБА_9 та визначив дату проведення медико-соціальної експертизи щодо необґрунтованого встановлення ОСОБА_9 групи інвалідності.

20.09.2024 ОСОБА_7 забезпечив прийняття членами міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_9 , в порушення вимог: ст. 3 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», п.п. 3, 15, 17 «Положення про медико-соціальну експертизу», п. 1.10 «Інструкції про встановлення груп інвалідності», при проведенні медико-соціальної експертизи, без об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем організму, а також без наявності медичних документів про достатній обсяг обстежень і лікувальних заходів, які підтверджують стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, необґрунтованого рішення про встановлення ОСОБА_9 другої групи інвалідності.

У результаті протиправних дій ОСОБА_5 та членів міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», ОСОБА_9 , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, внаслідок чого створені перешкоди законної діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо виконання обов`язків з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, функціонування системи військового обліку призовників, призову громадян на військову службу, підготовки та проведення в особливий період мобілізації людських ресурсів.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто пособництво у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.

21.04.2026 року між прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника адвоката ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості.

В угоді наведено формулювання обвинувачення та правова кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто пособництво у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, які є тотожними змісту обвинувального акта.

За змістом угоди ОСОБА_5 , повністю та беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованому йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1 КК України, надав покази, які сприяли розкриттю інкримінованого йому правопорушення і зобов`язався:

а) беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні;

б) співпрацювати з правоохоронними органами у викритті злочинної діяльності організатора злочинної організації - голови Слобідської МСЕК ОСОБА_7 під час судового розгляду Салтівським районним судом м. Харкова кримінального провадження щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період шляхом необґрунтованого встановлення групи інвалідності особам призовного віку.

При укладенні угоди прокурором враховано наступні обставини:

1) ОСОБА_5 при вчинені злочинів, виконував роль пособника та викриває організатора злочинної організації щодо вчинення злочинів, що повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження;

2) ступінь та характер сприяння обвинуваченим у проведенні кримінального провадження щодо нього та інших осіб;

2) характер і тяжкість обвинувачення;

3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті організатора злочинної організації у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів. Так викривальні показання ОСОБА_5 як учасника кримінальних правопорушень сприятимуть узгодженню всіх доказів між собою, викристалізації фактичних обставин вчинення злочинів, розмежуванню ролей співучасників та притягненню до кримінальної відповідальності всіх причетних, що також становить суспільний інтерес, який полягає у тому, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності у міру своєї вини.

Також, при визначенні покарання прокурором враховано, що ОСОБА_5 свою вину у вчиненні тяжких злочинів, які йому інкримінуються, визнав в повному обсязі, співпрацює з органом досудового розслідування, його роль у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються - пособник, до кримінальної відповідальності притягується вперше, збитки внаслідок вчинення кримінальних правопорушень не заподіяні, є інвалідом другої групи.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.66 КК України, визнано:

- щире каяття;

- активне сприяння розкриттю злочину у якому підозрюється.

Поведінка та ставлення ОСОБА_5 до вчинених ним кримінальних правопорушень вказують на наявність щирого каяття. Про це свідчить: беззастережне визнання обвинуваченим своєї вини; зобов`язання надати показання щодо обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень; викриття злочинних дій учасників злочинної організації; негативне ставлення та жаль обвинуваченого щодо вчинення таких кримінальних правопорушень; готовність понести покарання.

Окрім того, сприяння ОСОБА_5 у наданні викривальних показань стосовно організатора злочинної організації свідчить про те, що ОСОБА_5 критично переоцінені свої дії, внаслідок чого відбулись суттєві позитивні зміни соціальних орієнтирів останнього, що знижує рівень його соціальної небезпечності.

Також ОСОБА_5 добровільно вніс на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України 2 000 000 грн, що є обставиною, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно ст. 67 КК України, в ході досудового розслідування не встановлені.

Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі та з урахуванням особи обвинуваченого, наявності щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину в якому він обвинувачується застосувати положення ст. 75, 76 КК України - звільнити ОСОБА_5 від відбування основного (позбавлення волі) покарання з визначенням судом тривалості іспитового строку та обов`язків, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням.

В угоді про визнання винуватості ОСОБА_5 роз`яснено зміст ч. 4 ст. 394, 424, 473, 474, 476 КПК України.

Також, в угоді про визнання винуватості ОСОБА_5 роз`яснено та він розуміє, що виконання зобов`язання іншою стороною в рамках цієї Угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення укладеної Угоди, а також той факт, що умисне невиконання угоди є підставою для кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Угода підписана всіма її учасниками.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор у судовому засіданні підтримав угоду про визнання винуватості, просив її затвердити. Зазначив, що умови угоди відповідають як вимогам КПК України, так і вимогам КК України. Існують фактичні підстави для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Укладення угоди є добровільним актом усіх сторін. Прокурор переконаний, що умови угоди у повному обсязі відповідають інтересам суспільства, у першу чергу, в частині забезпечення швидкого судового провадження щодо обвинуваченого. Також прокурор зазначив, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. З огляду на наведені в угоді обставини просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Не оспорював обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Обвинувачений підтвердив, що обізнаний про вид та розмір покарання, яке йому буде призначено у випадку затвердження угоди, погоджується на призначення такого покарання та усвідомлює його наслідки. Також обвинувачений підтвердив, що укладення угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а визначені в угоді зобов`язання не є невиконуваними. Наголосив, що розуміє свій фінансовий стан, розраховує фінансові можливості та добровільно перерахував грошові кошти на потреби Збройних Сил України. Також обвинувачений зазначив, що розуміє наявність у нього прав на повний судовий розгляд, на мовчання, на допит під час судового розгляду свідків обвинувачення, на подання клопотання про виклик свідків і доказів, що свідчать на його користь. Запевнив, що йому цілком зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України. Крім того, зазначив, що він розуміє наслідки невиконання угоди і що умисне невиконання угоди є підставою для кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Захисник адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав угоду про визнання винуватості та просив суд затвердити її. Зазначив, що угоду укладено за його участю. Угоду укладено добровільно, жодних скарг на дії слідчих та прокурорів вони не мають.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Перевіряючи угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, суд не вбачає підстав для відмови у її затвердженні з огляду на таке.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов наступного висновку.

Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України.

Суд встановив, що угода про визнання винуватості відповідає формальним вимогам ст. 472 КПК України, оскільки містить усі необхідні складові елементи, передбачені вказаною нормою.

Угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим серед іншого містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті.

Суд також встановив, що правова кваліфікація діяння, інкримінованого обвинуваченому є правильною. Це з`ясовано та підтверджено у підготовчому судовому засіданні. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечних діянь, вчинених обвинуваченим, викладена в угоді, в цілому відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону.

Суд не встановив допущення неправильної правової кваліфікації кримінальних правопорушень, яке було б більш тяжким, ніж те щодо яких передбачена можливість укладання угоди.

У судовому засіданні обвинувачений підтвердив кожну із обставин інкримінованих йому злочинів, що викладені в угоді про визнання винуватості та обвинувальному акті. У присутності захисника беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, зазначене в угоді про визнання винуватості, підтвердження цих обставин обвинуваченим у присутності захисника дають суду підстави для висновку про існування фактичних підстав для визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. У разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди (п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України).

Угода між прокурором та обвинуваченим складена та підписана 21.04.2026 року у присутності захисника адвоката ОСОБА_4 , про що свідчить підпис останнього у тексті угоди. Цю обставину сторони підтвердили у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

- кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією);

- особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам (абз. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обвинувачений не є організатором злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою, злочинів. Шкода нематеріального характеру від даного правопорушення, завдана лише державним та суспільним інтересам, потерпілих у даному кримінальному провадженні немає. Матеріальна шкода злочином не заподіяна.

Отже, угода про визнання винуватості відповідає умовам, передбаченим ст. 469 КПК України.

Абзацом 5 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно з обвинувальним актом потерпілі у цьому кримінальному провадженні відсутні, кримінальними правопорушеннями шкоди не заподіяно.

Вказане кримінальне провадження не здійснюється щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи.

Отже, вимоги абзацу 5 ч. 4 ст. 469 КПК України при укладенні угоди сторонами також дотримано.

Відтак невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України суд не вбачає.

Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України при укладенні угоди про визнання винуватості прокурор серед іншого враховує наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а також наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Невідповідність умов угоди про визнання винуватості інтересам суспільства є підставою для відмови у її затвердженні (п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України).

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, наявні матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що умови угоди, укладеної між прокурором та обвинуваченим, відповідають інтересам суспільства з огляду на таке.

У першу чергу, затвердження угоди про визнання винуватості забезпечить скорочення часу розгляду цього кримінального провадження, мінімізує витрати державних ресурсів, особистих ресурсів учасників кримінального провадження, а також зменшить навантаження на прокуратуру та суд.

У випадку ухвалення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості відсутня необхідність у дослідженні значного обсягу доказів, адже обвинувачений не заперечує фактичні обставини кримінальних правопорушень та їх юридичну оцінку.

Затвердження угоди свідчитиме про ефективне здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинення злочинів з метою виправлення останнього. Зазначене сприятиме формуванню у суспільства правосвідомості та усвідомлення невідворотності покарання за вчинені правопорушення.

Суд також враховує, що обвинувачений добровільно вніс на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України 2 000 000 грн, що є обставиною, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України. Цей факт підтверджується копіями квитанцій, наданими суду під час судового засідання, а саме: квитанція № ПН779 від 16.04.2026 року на суму 500 000 грн. (призначення платежу: благодійна допомога 3-я штурмова бригада, ОСОБА_5 ); квитанція № ПН797 від 16.04.2026 року на суму 1 000 000 грн. ( призначення платежу: благодійна допомога НОМЕР_1 окремий штурмовий полк, ОСОБА_5 ); квитанція № ПН787 від 16.04.2026 року на суму 500 000 грн. (призначення платежу: благодійна допомога 92-га окрема штурмова бригада, ОСОБА_5 ).

Факт перерахування коштів на ЗСУ ОСОБА_5 відповідає угоді про визнання винуватості та в умовах повномасштабної військової агресії з боку російської федерації проти України свідчить про додатковий суспільний інтерес - забезпечення фінансовим ресурсом Збройних Сил України для посилення обороноздатності України.

Отже, з огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, відсутність потерпілих та шкоди від вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність таких факторів як економія процесуального та матеріального ресурсу, забезпечення фінансової підтримки Збройних Сил України, суд дійшов висновку про відповідність угоди інтересам суспільства.

Щодо перевірки умов угоди на предмет порушення прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Згідно з п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє, чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших сторін.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Цей висновок суду обґрунтовується таким.

При укладенні угоди про визнання винуватості забезпечено участь захисника відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України. Умови угоди не є невиправдано обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.

Потерпілий у кримінальному провадженні відсутній, шкода та збитки не заподіяно.

Обставини пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Усі істотні умови, в тому числі узгоджене покарання, відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

При розгляді цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо інших осіб. Цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь якого злочину осіб, що не є учасниками цього кримінального провадження.

За таких обставин умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Щодо добровільності укладення угоди

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність будь-яких скарг на дії сторони обвинувачення.

Прокурор також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угодах умов, підтвердивши добровільність їх укладення як з боку прокурора, так і з боку обвинуваченого.

На підставі цього суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

За змістом угод обвинувачений серед іншого зобов`язався:

а) беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні;

б) співпрацювати з правоохоронними органами у викритті злочинної діяльності організатора злочинної організації - голови Слобідської МСЕК ОСОБА_7 під час судового розгляду Салтівським районним судом м. Харкова кримінального провадження щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період шляхом необґрунтованого встановлення групи інвалідності особам призовного віку.

У судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Наведене свідчить про виконання обвинуваченим зобов`язання щодо беззастережного визнання своєї винуватості в обсязі висунутого обвинувачення.

Обвинувачений у судовому засіданні запевнив що буде співпрацювати з правоохоронними органами у викритті злочинної діяльності організатора злочинної організації - голови Слобідської МСЕК ОСОБА_7 під час судового розгляду Салтівським районним судом м. Харкова кримінального провадження щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період шляхом необґрунтованого встановлення групи інвалідності особам призовного віку.

Наведене у сукупності вказує на можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за умовами угоди.

Щодо призначення покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За умовами угоди про визнання винуватості сторони дійшли згоди щодо призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1 КК Україниу вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі та з урахуванням особи обвинуваченого, наявності щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину в якому він обвинувачується застосувати положення ст. ст. 75, 76 КК України - звільнити ОСОБА_5 від відбування основного (позбавлення волі) покарання з визначенням судом тривалості іспитового строку та обов`язків, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до положень ст. 65 Кримінального кодексу України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У даному випадку обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав в повному обсязі, співпрацює з органом досудового розслідування, раніше не судимий, збитки внаслідок вчинення кримінальних правопорушень не заподіяні, висловлює жаль про вчинене, негативно оцінює скоєне ним кримінальне правопорушення, сприяє розслідуванню інших подібних кримінальних правопорушень, демонструє готовність понести покарання.

Також суд враховує, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є пенсіонером, інвалідом 2 групи, має міцні соціальні зв`язки.

Отже, суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1 КК України за своїм видом та розміром відповідає характеру тяжкості вчинених діянь та особі обвинуваченого, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, і здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання.

Ураховуючи викладене, суд уважає за можливе призначити узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

З урахуванням вищевказаних фактів, обставин які пом`якшують покарання у вигляді щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, добровільного перерахування коштів на підтримку ЗСУ у розмірі 2 000 000 грн., відсутності обставин, які обтяжують покарання особи, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

З урахуванням встановлених обставин угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність затвердження вищевказаної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого покарання.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.

Цивільний позов не заявлявся.

Даних щодо процесуальних витрати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку в тому числі зазначає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 16.01.2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Затриманий був 15.01.2026 року.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_5 від реального відбування покарання з випробуванням, суд дійшов висновку про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та необхідності його негайного звільнення в залі суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі.

Тому суд зараховує у строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі строк тримання ОСОБА_5 під вартою з 15.01.2026 по 22.04.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За таких обставин, оскільки цивільний позов не заявлений, матеріальна шкода не завдана, покарання у вигляді конфіскації майна санкція статті не передбачає, арешт накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 21.01.2026 у справі №643/761/26 підлягає скасуванню. Арешт, який накладений на майно, що належить ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19.11.2024 у справі № 953/9227/24 підлягає скасуванню в частині скасування арешту майна, яке належить виключно ОСОБА_5 , яке було вилучено під час обшуку в його квартирі за адресою: АДРЕСА_3 ., а саме:

предмети, зовні схожі на грошові кошти у іноземній валюті долар США номіналом 100, у вигляді банкнот номіналом «100 доларів», всього 3 шт., загальною сумою 300 доларів, з наступними серійними номерами: №МВ 62764362Е (рік випуску-2013), №LВ 34575553J(рік випуску-2009), №PG 00275095*(рік випуску-2017);

предмети ззовні схожі на грошові кошти у іноземній валюті Євро, номіналом 50, у вигляді банкнот номіналом «50 євро», всього 14 шт., загальною сумою 700 євро, з наступними серійними номерами: № UC5292520885 (рік випуску-2017), № UA2299074222 (рік випуску-2017), № UA3492362712 (рік випуску-2017), № WA2700146917 (рік випуску-2017), № RB1704382961 (рік випуску-2017), № ZC3553093112 (рік випуску-2017), № RE6241821707 (рік випуску-2017), № EC1683171746 (рік випуску-2017), № UB6844126493 (рік випуску-2017), № SD3376118504 (рік випуску-2017), № UA5889837972 (рік випуску-2017), № VA5211954713 (рік випуску-2017), № VB7307548849 (рік випуску-2017), № RE6342816494 (рік випуску-2017);

предмети ззовні схожі на грошові кошти у іноземній валюті Євро, номіналом 100, у вигляді банкнот номіналом «100 євро», всього 62 шт., загальною сумою 6200 євро, з наступними серійними номерами: № EA7188798367(рік випуску-2019), № EA7188798358(рік випуску-2019), № EA7188798349(рік випуску-2019), № WA2719311148(рік випуску-2019), № WA2719311157(рік випуску-2019), № WA2719311166(рік випуску-2019), № WA2719311175(рік випуску-2019), № WA2719311184(рік випуску-2019), № WA2719311193(рік випуску-2019), № WA2719311238(рік випуску-2019), № WA271931247(рік випуску-2019), № WA2719311265(рік випуску-2019), № WA2719311256(рік випуску-2019), № WA2719311274(рік випуску-2019), № WA2719311094(рік випуску-2019), № WA3967163371(рік випуску-2019), № WA2719311103(рік випуску-2019), № WA2719311121(рік випуску-2019), № WA2719311112(рік випуску-2019), № WA2719311211(рік випуску-2019), № WA2719311229(рік випуску-2019), № WA2719311202(рік випуску-2019), № WA3967163344(рік випуску-2019), № WA3967163353(рік випуску-2019), № WA3967163407(рік випуску-2019), № WA3967163416(рік випуску-2019), № WA3967163317(рік випуску-2019), № WA3967163326(рік випуску-2019), № WA3967163335(рік випуску-2019), № WA3967163506(рік випуску-2019), № WA3967163488(рік випуску-2019), № WA3967163461(рік випуску-2019), № WA3967163479(рік випуску-2019), № WA3967163452(рік випуску-2019), № НОМЕР_2 (рік випуску-2019), № НОМЕР_3 (рік випуску-2019), № НОМЕР_4 (рік випуску-2019), № НОМЕР_5 (рік випуску-2019), № НОМЕР_6 (рік випуску-2019), № НОМЕР_7 (рік випуску-2019), № НОМЕР_8 (рік випуску-2019), № НОМЕР_9 (рік випуску-2019), № НОМЕР_10 (рік випуску-2019), № НОМЕР_11 (рік випуску-2019), № НОМЕР_12 (рік випуску-2019), № НОМЕР_13 (рік випуску-2019), № НОМЕР_14 (рік випуску-2019), № НОМЕР_15 (рік випуску-2019), № НОМЕР_16 (рік випуску-2019), № НОМЕР_17 (рік випуску-2019),№ НОМЕР_18 (рік випуску-2019), № НОМЕР_19 (рік випуску-2019), № НОМЕР_20 (рік випуску-2019), № НОМЕР_21 (рік випуску-2019), № НОМЕР_22 (рік випуску-2019), № НОМЕР_23 (рік випуску-2019), № НОМЕР_24 (рік випуску-2019), № НОМЕР_25 (рік випуску-2019), № НОМЕР_26 (рік випуску-2019), № НОМЕР_27 (рік випуску-2019), № НОМЕР_28 (рік випуску-2019), № НОМЕР_29 (рік випуску-2019);

предмети ззовні схожі на грошові кошти у іноземній валюті Євро, номіналом 200, у вигляді банкнот номіналом «200 євро», всього 14 шт., загальною сумою 2800 євро, з наступними серійними номерами: № EA0215225164(рік випуску-2019), № EA0215225155(рік випуску-2019), № NB1726090083(рік випуску-2019), № NB1726090074(рік випуску-2019), № SD7057829558(рік випуску-2019), № SD7008502367(рік випуску-2019), № SE3060374752(рік випуску-2019), № SA3101312687(рік випуску-2019), № UD1021309497(рік випуску-2019), № UD3003417936(рік випуску-2019), № UB4074318659(рік випуску-2019), № UB6056460344(рік випуску-2019), № UB4074318605(рік випуску-2019), № UB3021449834(рік випуску-2019).

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 373, ст. 100, 124, 174, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21.04.2026 року між прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обраний обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою - скасувати, негайно звільнивши ОСОБА_5 з-під варти в залі суду .

Зарахувати у строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі строк тримання ОСОБА_5 під вартою з 15.01.2026 по 22.04.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 21.01.2026 у справі №643/761/26 на майно ОСОБА_5 .

Скасувати арешт, який накладений на майно, що належить ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19.11.2024 у справі № 953/9227/24 в частині скасування арешту майна, яке належить виключно ОСОБА_5 , яке було вилучено під час обшуку в його квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

Речові докази:

мобільний телефон Iphone 16 ProMAX, s/n: НОМЕР_30 , IME1: НОМЕР_31 , IMEI2: НОМЕР_32 ;

предмети, зовні схожі на грошові кошти у іноземній валюті долар США номіналом 100, у вигляді банкнот номіналом «100 доларів», всього 3 шт., загальною сумою 300 доларів, з наступними серійними номерами: №МВ 62764362Е (рік випуску-2013), №LВ 34575553J(рік випуску-2009), №PG 00275095*(рік випуску-2017);

предмети ззовні схожі на грошові кошти у іноземній валюті Євро, номіналом 50, у вигляді банкнот номіналом «50 євро», всього 14 шт., загальною сумою 700 євро, з наступними серійними номерами: № UC5292520885 (рік випуску-2017), № UA2299074222 (рік випуску-2017), № UA3492362712 (рік випуску-2017), № WA2700146917 (рік випуску-2017), № RB1704382961 (рік випуску-2017), № ZC3553093112 (рік випуску-2017), № RE6241821707 (рік випуску-2017), № EC1683171746 (рік випуску-2017), № UB6844126493 (рік випуску-2017), № SD3376118504 (рік випуску-2017), № UA5889837972 (рік випуску-2017), № VA5211954713 (рік випуску-2017), № VB7307548849 (рік випуску-2017), № RE6342816494 (рік випуску-2017);

предмети ззовні схожі на грошові кошти у іноземній валюті Євро, номіналом 100, у вигляді банкнот номіналом «100 євро», всього 62 шт., загальною сумою 6200 євро, з наступними серійними номерами: № EA7188798367(рік випуску-2019), № EA7188798358(рік випуску-2019), № EA7188798349(рік випуску-2019), № WA2719311148(рік випуску-2019), № WA2719311157(рік випуску-2019), № WA2719311166(рік випуску-2019), № WA2719311175(рік випуску-2019), № WA2719311184(рік випуску-2019), № WA2719311193(рік випуску-2019), № WA2719311238(рік випуску-2019), № WA271931247(рік випуску-2019), № WA2719311265(рік випуску-2019), № WA2719311256(рік випуску-2019), № WA2719311274(рік випуску-2019), № WA2719311094(рік випуску-2019), № WA3967163371(рік випуску-2019), № WA2719311103(рік випуску-2019), № WA2719311121(рік випуску-2019), № WA2719311112(рік випуску-2019), № WA2719311211(рік випуску-2019), № WA2719311229(рік випуску-2019), № WA2719311202(рік випуску-2019), № WA3967163344(рік випуску-2019), № WA3967163353(рік випуску-2019), № WA3967163407(рік випуску-2019), № WA3967163416(рік випуску-2019), № WA3967163317(рік випуску-2019), № WA3967163326(рік випуску-2019), № WA3967163335(рік випуску-2019), № WA3967163506(рік випуску-2019), № WA3967163488(рік випуску-2019), № WA3967163461(рік випуску-2019), № WA3967163479(рік випуску-2019), № WA3967163452(рік випуску-2019), № НОМЕР_2 (рік випуску-2019), № НОМЕР_3 (рік випуску-2019), № НОМЕР_4 (рік випуску-2019), № НОМЕР_5 (рік випуску-2019), № НОМЕР_6 (рік випуску-2019), № НОМЕР_7 (рік випуску-2019), № НОМЕР_8 (рік випуску-2019), № НОМЕР_9 (рік випуску-2019), № НОМЕР_10 (рік випуску-2019), № НОМЕР_11 (рік випуску-2019), № НОМЕР_12 (рік випуску-2019), № НОМЕР_13 (рік випуску-2019), № НОМЕР_14 (рік випуску-2019), № НОМЕР_15 (рік випуску-2019), № НОМЕР_16 (рік випуску-2019), № НОМЕР_17 (рік випуску-2019),№ НОМЕР_18 (рік випуску-2019), № НОМЕР_19 (рік випуску-2019), № НОМЕР_20 (рік випуску-2019), № НОМЕР_21 (рік випуску-2019), № НОМЕР_22 (рік випуску-2019), № НОМЕР_23 (рік випуску-2019), № НОМЕР_24 (рік випуску-2019), № НОМЕР_25 (рік випуску-2019), № НОМЕР_26 (рік випуску-2019), № НОМЕР_27 (рік випуску-2019), № НОМЕР_28 (рік випуску-2019), № НОМЕР_29 (рік випуску-2019);

предмети ззовні схожі на грошові кошти у іноземній валюті Євро, номіналом 200, у вигляді банкнот номіналом «200 євро», всього 14 шт., загальною сумою 2800 євро, з наступними серійними номерами: № EA0215225164(рік випуску-2019), № EA0215225155(рік випуску-2019), № NB1726090083(рік випуску-2019), № NB1726090074(рік випуску-2019), № SD7057829558(рік випуску-2019), № SD7008502367(рік випуску-2019), № SE3060374752(рік випуску-2019), № SA3101312687(рік випуску-2019), № UD1021309497(рік випуску-2019), № UD3003417936(рік випуску-2019), № UB4074318659(рік випуску-2019), № UB6056460344(рік випуску-2019), № UB4074318605(рік випуску-2019), № UB3021449834(рік випуску-2019).

- повернути їх власнику ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд міста Харкова до Харківського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1