Ухвала суду № 135901572, 22.04.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження № 1-кс/641/626/2026 Справа № 641/7305/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025226180000150 від 22.05.2025 на постанову прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання,-

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді зі скаргою на постанову прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 від 03.03.2026 про відмову у задоволення клопотання.

Скарга обґрунтована тим, що 02.03.2026 року до Слобідської окружної прокуратури міста Харкова було подано клопотання про зміну підслідності вказаного кримінального провадження, у зв`язку з тим, що наявні фактичні обставини вказують на ознаки причетності до вчинення злочину співробітника правоохоронного органу, що у відповідності до вимог статті 216 КПК України підслідне слідчим органам Державного бюро розслідувань, оскільки ОСОБА_5 , на момент вчинення дій з ознаками злочину був працівником правоохоронного органу, а в момент вчинення злочину, 09.05.2025 року був співробітником Державної установи «ТЕМНІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№100)», код ЄДРПОУ 08733162, тобто мав статус спеціального суб`єкта під час вчинення правопорушення.

З постановою про відмову у задоволенні клопотання про зміну підслідності ОСОБА_3 не згодна, вважає її протиправною, прийнятою з грубим порушенням вимог процесуального закону з боку представників прокуратури. По суті прйнята 03.03.2026 року постанова прокурора ОСОБА_4 зводиться до обґрунтування правової позиції про те, що вивченням посадової інструкції молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, затвердженої 29.09.2023 начальником ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», з якою 29.09.2023 ознайомлений ОСОБА_6 на останнього не покладено завдання та обов`язки щодо вжиття визначених законом превентивних заходів і заходів примусу, а також передбачених кримінальним процесуальним законодавством і законодавством про адміністративні правопорушення заходів. З вказаних підстав, прокурор вважає, що молодший інспектор відділу нагляду і безпеки ДУ «Темнівська виправна колонія №100» не здійснює правоохоронну функцію , а тому не є працівником правоохоронного органу, відповідно суб`єктом ДБР за приписами п.1 ч.4 ст. 216 КПК України.

Однак, з такою позицією вона категорично не згодна, вважає її протиправною та безпідставною.

У судове засідання ОСОБА_3 не з`явилася, надала суду заяву про розгляд скарги за її відсутністю, скаргу підтримала, просила задовольнити.

Прокурор Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд скарги за його відсутністю.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Разом з цим, специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють. Водночас, право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК України порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, дізнавача.

Тому, главою 26 КПК України і передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.

Приписами ч. 1 ст. 303 КПК України окремими пунктами визначено предмети оскарження і залежно від цього їх суб`єкти. Розкриття понять, що визначають зміст певних процесуальних дій та статус і повноваження конкретних учасників кримінального провадження, містяться у відповідних нормах цього Кодексу.

При цьому, ч. 1 ст.303 КПК України наводить вичерпний перелік випадків і суб`єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 02.03.2026 року до Слобідської окружної прокуратури міста Харкова подала клопотання про зміну підслідності по кримінальному провадженню № 12025226180000150 від 22.05.2025.

Розглянувши це клопотання, прокурор Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 своєю постановою від 03.03.2026 відмовив в задоволенні вказаного клопотання.

Приписами п.2, п.3, п.5, п.6, п.7, п.8, п.10, п.11 ч.1 ст.303 КПК України передбачено право певних учасників кримінального провадження оскаржувати не всі процесуальні рішення дізнавача чи слідчого, а лише: рішення про зупинення досудового розслідування, про закриття кримінального провадження, про відмову у визнанні потерпілим, про застосування заходів безпеки, про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, про зміну порядку досудового розслідування та його продовження, повідомлення про підозру, про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.9-1 ч.1 ст.284 КПК України.

З урахуванням наведеного, вказана постанова прокурора не належить до визначеного положеннями ст. 303 КПК України переліку рішень органу досудового розслідування, які можуть бути оскаржені до слідчого судді.

Крім того, приписами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим КПК України строк.

За змістом закону на підставі цієї норми Кодексу може бути оскаржена бездіяльність слідчого чи прокурора щодо нездійснення певної процесуальної дії за наявності трьох обов`язкових ознак: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.

В даному випадку прокурор, отримавши клопотання ОСОБА_3 , у відповідності до вимог ст. 110 та ст. 220 КПК України розглянув його та виніс вмотивовану постанову про відмову.

Таки чином, відсутні підстави стверджувати, що має місце бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк.

Враховуючи вищевикладене слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303-307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

У задоволені скарги ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025226180000150 від 22.05.2025 на постанову прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя- ОСОБА_1