Рішення № 135900443, 16.04.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/366/26

16 квітня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районнй суд Івано-Франківської області

в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 07.11.2023 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 , тобто відповідачем по справі та ТОВ «Мілоан» як кредитодавцем був укладений договір про споживчий кредит №9756386, згідно з умовами якого відповідач отримала 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Для отримання кредиту відповідач зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на веб-сайті. На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система кредитодавця здійснила реєстрацію відповідача, створила обліковий запис та особистий кабінет, де відповідач вказала банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит.

Перед перерахуванням коштів кредитодавець здійснив верифікацію доданої відповідачем банківської карти. Електронна ідентифікація відповідача здійснилась при вході в особистий кабінет, шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Для отримання кредитних коштів відповідач здійснила заповнення заяви на отримання кредиту на веб-сайті кредитодавця. Після прийняття рішення надати кредит відповідачу, товариство надіслало в особистий кабінет відповідача проєкт кредитного договору (оферта). Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердила його підписання (акцепт). Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код відповідач використала для підписання відповіді про прийняття пропозиції кредитодавця щодо укладення договору про споживчий кредит. Електронна форма індивідуальної частини укладеного кредитного договору розміщена в її особистому кабінеті.

Тобто, укладаючи кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст.ст.6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та Відповідачем не був би укладений.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.

Сума заборгованості відповідача становить 18022,55 грн., відповідно до виписки з особового рахунка, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4150 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 12922,55 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 950 грн.

В подальшому, відповідно до умов кредитного договору, 26.03.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», тобто відповідачем по даній справі, відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги 104-МЛ від 26.03.2024 р., відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 9756386 від 07.11.2023 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.

В обґрунтуванні позовних вимог представник позивача посилається на те, що позивачем було проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23457683/2530 від 29.12.2025 р, однак заборгованість останньою не погашена.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Стислий виклад позиції сторін:

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 18022,55 грн, та стягнути сплачені судові витрати по справі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений завчасно належним чином СМС-повідомленням та рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про причини неявки відповідач не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутності не поступало. Тому суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 16.03.2026 відкрито провадження по даній справі. Постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Також даною ухвалою задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенка М.І. про витребування доказів.

Станом на день ухвалення рішення відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, що 07.11.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №9756386. Даний договір підписано відповідачем ОСОБА_1 електроним підписом одноразовим ідентифікатором 407989 (а.с.11-21).

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» підтвердило, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір №9756386 від 07.11.2023, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 407989, дата та час відправки ідентифікатора позичальнику 07.11.2023 о 17.01.23, номер телефону, на який відправлено ідентифікатор НОМЕР_2 (а.с.25).

В анкеті-заяві на отримання кредиту від 07.11.2023 містяться персональні дані відповідача ОСОБА_1 (П.І.Б., дата народження, РНОКПП, документ, що засвідчує особу, адреса реєстрації та проживання, фінансовий стан, тощо), та інформація щодо бажаного кредиту (замовлена сума - 13200,00 грн, погоджена сума 5000,00 грн, замовлений та погоджений строк 15 днів, ставка процентів: 2,50% за кожен день користування, комісія за видачу кредиту 19,00% одноразово, тощо).

Згідно умов даного договору сторони договору погодили наступні умови кредитування: Сума (загальний розмір) кредиту 5000,00 грн (п. 1.2 договору); загальний строк кредитування 105 день (з 07.11.2023 по 20.02.2024). Пільговий період складає 15 днів (з 07.11.2023 по 22.11.2023). Поточний період складає 90 днів (закінчується 20.02.2024) (п. 1.3. договору); Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 22.11.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 20.02.2024 (п. 1.4 договору).

Комісія за надання кредиту 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду, нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 договору); Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду, нараховуються за ставкою 3,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору); Тип процентної ставки фіксована (п. 1.6 договору).

Також згідно п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_3 .

Відповідно до платіжного доручення № 114625353 від 07.11.2023, ТОВ «Мілоан» 07.11.2023 перераховано кошти на платіжну картку № НОМЕР_4 *45 на суму 5000,00 грн, отримувач: ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору № 9756386 (а.с.28).

На підставі договору відступлення прав вимоги № 104-МЛ від 26.03.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників, згідно з яким відбулося відступлення прав вимог за рядом кредитних договорів. Відповідно до вказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №9756386 від 07.11.2023 (а.с.33-42).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 104-МЛ від 26.03.2024, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит Капітал» складає 18022,55 грн, що складається із: залишку заборгованості по тілу кредиту 4150,00 грн; залишку заборгованості по відсотках 12922,55 грн; заборгованості по комісії 950,00 грн (а.с.53).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслано на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу від 29.12.2025 за вих. № 23457683/2530, в якій повідомило відповідача про перехід права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», та про необхідність виконати зобов`язання за кредитним договором №9756386 від 07.11.2023 шляхом сплати коштів в сумі 18022,55 грн (а.с.54). Станом на час розгляду справи доказів щодо виконання вказаної досудової вимоги відповідачем матеріали справи не містять.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №9756386 від 07.11.2023, складеного ТОВ «Мілоан», та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 станом на 05.01.2026 заборгованість останньої складає: 18022,55 грн, що складається із: прострочене тіло 4150,00 грн; прострочені відсотки 12922,55 грн; заборгованість за комісіями 950,00 грн. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що протягм строку кредитування відповідачем було сплачено кошти, які були спрямовані на погашення тіла кредиту (850,00 грн), процентів за користування кредитом (850,00 грн).

Станом на дату подання позовної заяви (05.01.2026) заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не погашена (а.с.29-31, 32).

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:

Щодо укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів за договором.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, зобов`язання підлягає виконанню у строк, встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладення електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини інших електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

За ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

За змістом ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електрону комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Матеріалами справи підтверджується, що договір про споживчий кредит №9756386 від 07.11.2023 укладений в електронній формі, що відповідає приписам ст.207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний сторонами відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором 407989, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із довідки про ідентифікацію вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши ТОВ «Мілоан» свої персональні дані, подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор, який відповідач використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Ідентифікація позичальника як споживача фінансових послуг на веб-сайті товариства проведена відповідно до закону, оскільки ОСОБА_1 передала кредитору персональні дані паспорта, ідентифікаційного номера, дані банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номер телефону, тощо.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електроний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом враховано, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджено інформацією про зарахування коштів у сумі 5000,00 грн на карту відповідача № 516936*45, вказану нею у договорі (платіжним дорученням № 114625353 від 07.11.2023).

При цьому суд зазначає, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №559/1622/19).

Позивач надав суду всі наявні в нього докази, які підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами та їх розмір, а також їх правомірність та відповідно й отримання коштів відповідачем, однак остання не довела суду, що у неї немає обов`язку щодо сплати заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відтак суд дійшов висновку про доведеність укладення кредитного договору №9756386 від 07.11.2023 між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 , та отримання відповідачем кредитних коштів шляхом отримання у безготівковій формі на картковий рахунок.

Щодо переходу прав вимоги за кредитним договором та повідомлення відповідача про зміну кредитора.

26.03.2024 укладено договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором №9756386 від 07.11.2023.

Відповідно до п. 1.1 договору, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками (портфель заборгованості).

Згідно п. 6.2.3 договору, права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосно їх заборгованості. Оформлення відступлення парва вимоги здійснюється шляхо підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (додаток №2).

Даний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 104-МЛ від 26.03.2024, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит Капітал» складає 18022,55 грн, що складається із: залишку заборгованості по тілу кредиту 4150,00 грн; залишку заборгованості по відсотках 12922,55 грн; заборгованості по комісії 950,00 грн.

Договір відступлення прав вимоги та реєстр боржників містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати кредитного договору, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 та суми заборгованостей. Договір, акт приймання-передачі реєстру боржників та реєстр боржників містять підписи та печатки сторін, тому є належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслано на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу від 29.12.2025 за вих. № 23457683/2530, в якій повідомило відповідача про перехід права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», та про необхідність виконати зобов`язання за кредитним договором №9756386 від 07.11.2023 шляхом сплати коштів в сумі 18022,55 грн.

З огляду на викладені вимоги закону та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №9756386 від 07.11.2023.

Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 104-МЛ від 26.03.2024, вбачається заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит Капітал» складає 18022,55 грн, що складається із: залишку заборгованості по тілу кредиту 4150,00 грн; залишку заборгованості по відсотках 12922,55 грн; заборгованості по комісії 950,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №9756386 від 07.11.2023, складеного ТОВ «Мілоан», та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , станом на 05.01.2026 заборгованість останньої складає: 18022,55 грн, що складається із: прострочене тіло 4150,00 грн; прострочені відсотки 12922,55 грн; заборгованість за комісіями 950,00 грн. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що протягм строку кредитування відповідачем було сплачено кошти, які були спрямовані на погашення тіла кредиту (850,00 грн), процентів за користування кредитом (850,00 грн).

Доказів погашення тіла кредиту (основної суми боргу) в повному обсязі матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти в повному обсязі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 4150,00 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 12922,55 грн., суд враховує висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі № 444/9519/12, та від 04.07.2018 в справі № 310/11534/13, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до договору про споживчий кредит № 9756386 від 07.11.2023, сторонами погоджено наступні умови кредиту: загальний строк кредитування 105 день (з 07.11.2023 по 20.02.2024). Пільговий період складає 15 днів (з 07.11.2023 по 22.11.2023). Поточний період складає 90 днів (закінчується 20.02.2024) (п. 1.3. договору); Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 22.11.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 20.02.2024 (п. 1.4 договору).

Комісія за надання кредиту 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду, нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 договору); Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду, нараховуються за ставкою 3,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору); Тип процентної ставки фіксована (п. 1.6 договору).

За таких обставин у кредитора наявні підстави для нарахування процентів лише в межах строку кредитування встановленого п.1.3 - п.1.3.2 договору (з 07.11.2023 по 20.02.2024).

Водночас, як вбачається із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан», після закінчення періоду, визначеного п.1.3.2 договору, що фактично є закінченням строку кредитування, попереднім кредитором продовжувалось нарахування відсотків, за кожен день користування кредитом, а саме до 13.03.2024 року включно.

Тобто кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

У п.п. 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (п. 6.28)).

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.

З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору, у даному випадку, нарахування відсотків могло відбуватись лише протягом 105 днів, а саме за період з 07.11.2023 по 20.02.2024.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом та комісії. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.

Таким чином, нараховані за межами строку кредитування проценти не є процентами за користування кредитом, а згідно умов кредитного договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, а отже позов в цій частині не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» процентів за користування кредитом, нарахованих з 20.02.2024, тобто поза межами строку кредитування.

Крім того, щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за період часу з 24.12.2023 по 04.01.2024, суд зазначає, що згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан», нарахування кредитором заборгованості по відсотках фактично здійснено за цей період часу, зі щоденним нарахуванням відсотків за ставкою 3,50%.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, п.1.5.3 договору про споживчий кредит №9756386 від 07.11.2023, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , щодо встановлення ставки у розмірі 3,50%, та її застосування при нарахуванні відсотків за період часу з 24.12.2023 по 04.01.2024, з врахуванням положень ч.5 ст.12, ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача по несплачених відсотках за даним договором, у період з 24.12.2023 по 04.01.2024 слід визначити за 2,5%.

Щодо законності включення до умов договору обов`язку позичальника сплатити комісію суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже, само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19.10.2019 (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20.09.2019), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19.10.2019 визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20.09.2019, що набрав чинності 19.10.2019, і положення якого зберігають свою чинність на день розгляду справи, пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19.10.2019 визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У п.1.5.1 кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Наведені приписи ЦК України, ЗУ «Проспоживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання та обслуговування кредиту.

Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, умови кредитування, визначені у паспорті споживчого кредиту, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що комісія за надання та обслуговування кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови.

У зв`язку з наведеним, суд погоджується з розміром нарахованої позивачем комісії в сумі 950,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, суд враховує, що згідно розрахунку заборгованості, протягм строку кредитування відповідачем було сплачено кошти, які були спрямовані на погашення тіла кредиту (850,00 грн), процентів за користування кредитом (850,00 грн).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 9756386 від 07.11.2023 в розмірі 14955 грн. 70 коп., яка складається із: 4150,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 9855,70 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків за користування кредитом (за період з 07.11.2023 по 20.02.2024); 950,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 3066 грн. 85 коп., задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне:

Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2351 від 12.01.2026 (а.с.9).

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 14955 грн. 70 коп., що становить 82,98% від ціни позову (18022,55 грн), розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2209 грн. 26 коп. (2662,40 грн*82,98%), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача до позовної заяви надано: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ ФК «Кредит Капітал» та АО «Апологет», згідно п.п. 2.3, 2.4 якого вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 кредитну справу складає 8000,00 грн. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у акті наданих послуг; відповідно до акту наданих послуг правової допомоги № Д/12820 від 05.01.2026, згідно якого вартість послуг правничої допомоги складає 8000,00 грн (а.с.60-63).

Витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18, від 12.05.2025 від 14.09.2022 у справі № 295/190/20, та інших.

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 14955 грн. 70 коп., що становить 82,98% від ціни позову (18022,55 грн), розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6638 грн. 40 коп. (8000,00 грн*82,98%), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновки суду:

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, а також докази, отримані судом в ході розгляду справи, суд приходить до висновку що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, і з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 9756386 від 07.11.2023, в розмірі 14955 грн. 70 коп., яка складається із: 4150,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 9855,70 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків за користування кредитом (за період з 07.11.2023 по 20.02.2024); 950,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 3066 грн. 85 коп., необхідно відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, зокрема: 2209 грн. 26 коп. судового збору та 6638 грн. 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.3, 6, 11, 204, 509, 510, 512, 514, 515, 526, 530, 625-628, 638, 639, 1046-1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.3, 11, 12 ЗУ «Про електрону комерцію», ст.8, п.17 розд.IV Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування»,керуючись ст.ст.4, 12, 19, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корп.28, 79018, заборгованість за кредитним договором № 9756386 від 07.11.2023 в розмірі 14955 грн. 70 коп. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень сімдесят копійок).

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором в сумі 3066 грн. 85 коп. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корп.28, 79018, 2209 грн. 26 (дві тисячі двісті дев`ять гривень двадцять шість копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корп.28, 79018, 6638 грн. 40 коп. (шість тисяч шістсот тридцять вісім гривень сорок копійок) витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корп.28, 79018.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21.04.2026.

Суддя Міськевич О.Я.