Рішення № 135895801, 21.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 квітня 2026 року справа №520/5488/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344), в якому просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.02.2025 № 262540018311 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 1 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пемісійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком па пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.01.1995 по 01.04.2004, з 01.11.2006 по 30.06.2009 па посаді машиніста видувних машин та з 01.04.2004 по 01.11.2006 на посаді ливарника пластмас у Товаристві з обмеженою відповідальністю підприємстві, що повністю належить іноземним інвесторам «СК ДЖОНСОН»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 14.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.02.2025 № 262540018311 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 1 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Відповідач, на адресу суду, відзив на позовну заяву не надав.

Суддя у період з 28.04.2025 по 02.05.2025, з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні, з 04.08.2025 по 05.08.2025, з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно паспорту громадянина України серія НОМЕР_2 , що виданий Мінським РУ ГУ МІЗС України в м. Києві 18.03.1999.

У трудовій книжці НОМЕР_3 від 30.09.1986, що видана на ім`я позивача, наявні наступні записи:

Запис № 5. СП «СК Джонсон Київ Корпорейшп». 19.08.1994. Прийнятий тимчасово за трудовою угодою на дільницю з виробництва наливних брикетів «Розпалювач» на період освоєння нових видів продукції (укладка і пакування). Трудова угода № 170-170/3 від 19.08.1994.

Запис № 6. 02.01.1995. Переведений постійно машиністом видувних машин 3 розряду до цеху побутової хімії і тари з переробки поліетилену гарячим способом. Наказ № 1-ок від 02.01.1995.

Запис № 7. 09.01.1997. Спільне підприємство «СК Джонсон Київ Корпорейшп» перетворено в підприємство, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон». Свідоцтво про державну реєстрацію Мінської держадміністрації м. Києва від 03.01.1997 № СПІ-65, наказ № 8 від 09.01.1997.

Запис № 8. 01.04.2004. Переведений ливарником пластмас цеха рідких засобів. Наказ № 18- ОК від 01.04.2004.

Запис № 9. 01.11.2006. Переведений машиністом видувних машин цеху рідких засобів, з переробки поліетилену гарячим способом. Наказ № 104-а-ок від 01.11.2006.

Запис № 10. 30.06.2009. Звільнений по переводу в ТОВ «Логопласт» у відповідності з п. 5 ст. 36 КЗпІІ України. Наказ. № 62-ок від 30.06.2009.

Відомості про вказані періоди роботи та характер роботи на повний робочий день додатково підтверджені довідками № 004-HR від 03.02.2005, № 005-HR від 03.02.2025, № 006-HR від 03.02.2025, № 007-HR від 03.02.2025 що видані ТОВ «СК Джонсон», наказами № 1-ок від 02.01.1995, № 104-а-ок від 01.11.2006, № 62-ок від 30.06.2009, особовою карткою працівника № 218.

Атестація робочих місць за посадами машиніст видувних машин та ливарник пластмас ТОВ «СК Джонсон» підтверджено наказом № 192-ок від 22.11.1996, наказом № 18-а-ок від 06.02.2001, наказом № 195/1 від 16.01.2001, додатком до доручення КМДА від 17.05.2001 № 004-309, картою умов праці, протоколом № 164/05.02.2001 від 05.02.2001 проведення досліджень метеорологічних факторів, протоколом № 191/02.2001 від 05.02.2001 проведення досліджень повітря робочої зони, протоколом № 207/30.01.2001 проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку, протоколом № 238/5.02.01 від 05.02.2001 проведення досліджень важкості та напруженості праці, фотографією робочого дня.

Позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою від 14.02.2025 про призначення пенсії за віком по Списку №2. До заяви було додано вказані вище документи.

Заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.02.2025 № 262540018311 у призначенні позивачу пенсії було відмовлено.

У спірному рішенні відповідачем зазначено, що загальний страховий стаж роботи позивача становить 38 років 8 місяців 18 днів. Підставами певрахувапня пільгового стажу вказано, що до пільгового стажу неможливо зарахувати періоди роботи: з 02.01.1995 по 01.04.2004 згідно довідки № 006-HR від 03.02.2025, з 01.04.2004 по 01.11.2006 згідно довідки № 007-HR від 03.02.2025, з 01.11.2006 по 30.06.2009 згідно довідки № 005-HR від 03.02.2025, оскільки довідка не відповідає Додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в пій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12,08.1993 № 637, а саме: вказано посилання па списки згідно Постанови КМУ №461 під 24.06,2016, у зазначені періоди роботи на пільгових умовах чинною була Постанова КМУ № 36 від 16.01.2003.

Також відповідачем вказано, що неможливо зарахувати періоди роботи до пільгового стажу згідно довідки № 004-HR від 03.02.2025, оскільки довідка не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5), а саме не зазначено розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, па підставі яких видана зазначена довідка, відомості про атестацію робочого місця.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 етапі 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням етапі 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 17 8 8-Х 11 (далі - Закон № 1788-Х11) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в Інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права па пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (стаття 7 Закону № 1788-ХІІ).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-1V) визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком па пільгових умовах, затверджені:

- постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173;

-постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (з 1 січня 1992 року);

- постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (з 11 березня 1994 року); постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 (з 16 червня 2016 року).

Відповідно до стати 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у пій трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості па видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком па пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії па пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для під твердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01 серпня 1992 року № 442 встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право па пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць. Відповідно до положень пункту 3 зазначеної Постанови проведення атестації робочих місць доручено керівникам підприємств та організацій незалежно від форм власності й господарювання. Абзацом 2 пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається па керівника підприємства, організації. При цьому, основна мста атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Суд зазначає, що не проведення підприємством, на якому працювала особа, атестації робочих місць не може позбавляти особу її конституційного права па соціальний захист щодо вирішення питань про право па пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається па керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення викопував роботу, яка дає право на пенсію за віком па пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Отже, атестація робочих місць повністю залежить від волевиявлення роботодавця, проводиться його зусиллями, а процес і результати проведення такої атестації також оформлюються ресурсами роботодавця. Тобто, працівник до вказаного процесу жодного відношення не має.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/75025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Разом з тим, віднесення періодів роботи до пільгового стажу здійснюється незалежно від дати внесення посади або професії до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Судом встановлено, що до матеріалів справи та до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах позивач надав наказ № 192-ок від 22.11.1996, наказ № 18-а-ок від 06.02.2001, наказ № 195/1 від 16.01.2001, додаток до доручення КМДА від 17.05.2001 № 004-309, карту умов праці, протокол № 164/05.02.2001 від 05.02.2001 проведення досліджень метеорологічних факторів, протокол № 191/02.2001 від 05.02.2001 проведення досліджень повітря робочої зони, протокол № 207/30.01.2001 проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку, протокол № 238/5.02.01 від 05.02.2001 проведення досліджень важкості та напруженості праці, фотографію робочого дня. Таким чином, вказаними документами підтверджено атестацію робочого місця позивача.

Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу вказаних вище положень Порядку № 637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.

Досліджені судом записи у трудовій книжці НОМЕР_3 від 30.09.1986 відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.

Довідки № 004-HR від 03.02.2005, № 005-HR від 03.02.2025, № 006-HR від 03.02.2025, № 007-HR від 03.02.2025 видані ТОН «СК Джонсон» надані позивачем додатково до трудової книжки, їх надання для призначення пенсії не є обов`язковим, а тому відповідач не має права посилатися на недоліки їх оформлення обґрунтовуючи відмову у призначенні пенсії.

Згідно ст. 101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, у разі наявності сумнівів щодо правдивості наданих позивачем відомостей про пільговий стаж, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до органу який її видав.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 352/819/16-а.

Як судом зазначено, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, атестаті про навчання чи інших документах, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.

Таким чином, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом Пенсійного органу, тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом па перевірку зазначених у пільговій довідці відомостей не може бузи підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Приймаючи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком па пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.01.1995 по 01.04.2004, з 01.11.2006 по 30.06.2009 па посаді машиніста видувних машин та з 01.04.2004 по 01.11.2006 на посаді ливарника пластмас у Товаристві з обмеженою відповідальністю підприємстві, що повністю належить іноземним інвесторам «СК ДЖОНСОН», у зв`язку із чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.02.2025 № 262540018311 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 1 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 14.02.2025, суд зазначає наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на наявність дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду з призначення пенсій, положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд уже зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Подібний висновок, зокрема, міститься у Постанові КАС ВС у справі № 400/4491/20 від 31.05.2022.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція це не є обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином суд також вбачає з боку відповідача дискреційні повноваження щодо призначення пенсії.

З метою належного захисту прав Позивача, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.02.2025 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.02.2025 № 262540018311 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 1 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пемісійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком па пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.01.1995 по 01.04.2004, з 01.11.2006 по 30.06.2009 па посаді машиніста видувних машин та з 01.04.2004 по 01.11.2006 на посаді ливарника пластмас у Товаристві з обмеженою відповідальністю підприємстві, що повністю належить іноземним інвесторам «СК ДЖОНСОН».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2025 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов