Рішення № 135894707, 22.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 рокусправа № 380/15023/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП- НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (адреса: вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне; код ЄДРПОУ - 21084076) (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП 13814885) (далі відповідач-2) з вимогами:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 27.05.2025 №134550033350;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 19.05.2025 на посадах дезинфектора та молодшої медсестри по догляду за хворими 3-го відділення в Інфекційній клінічній лікарні м. Львова (Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області застосувати щодо ОСОБА_1 віковий ценз у 50 років відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 19.05.2025 згідно із заявою за № 3448 від 19.05.2025 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19 травня 2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.05.2025 №134550033350 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням позивачем пенсійного віку. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.

Представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що аналіз норм Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон №1058. Преамбулою до цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону № 1058. Отже, Закон № 1058, як спеціальний закон, з моменту набрання законної сили Законом № 2148, тобто, з 11.10.2017, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсій на пільгових умовах за Списком № 2.

Представник позивача подав відповідь на відзив, яка мотивована тим, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим, вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, ухвалою судді від 28.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін, за наявними у справі доказами.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ОСОБА_1 19 травня 2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років та просила врахувати стаж роботи в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період роботи з 01.01.2004 по момент звернення із заявою.

Згідно записів трудової книжки позивач має наступний страховий та пільговий стаж:-

09.03.1999 01.01.2003 молодша медсестра по догляду за хворими 3-го відділення Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 02.01.2003 30.06.2004 дезинфектор Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 01.07.2004 - по момент звернення із заявою молодша медсестра по догляду за хворими 3-го відділення Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 01.10.2008 назва лікарні змінена на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»;

- 01.11.2018 назва лікарні змінена на Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».

Згідно довідки № 319 від 15.05.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», вбачається, що позивач працює в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими 3-го відділення з 9 березня 1999 року (наказ про прийом на роботу № 25-к від 09.03.1999), та з 01 липня 2004 року (наказ про перевід № 73-к від 01.07.2004) по момент звернення із заявою. За період роботи в установі Козак Л.З. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала. Козак Л.З. обслуговувала інфекційних хворих на небезпечні інфекційні захворювання, які входять до Переліку затвердженого наказом МОЗ від 19.07.1995 № 133 і зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі згідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1110-ІУ від 10.07.2003. Довідка видана для пред`явлення в управління Пенсійного фонду України.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 320 від 15.05.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», підтверджується, що позивач працювала повний робочий день в КНП ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» за період з 09.03.1999 по 01.01.2003 3 р. 9 міс 22 дн., з 01.07.2004 15.05.2025 20 р. 10 міс. 14 днів, виконувала повний робочий день безпосередньо обслуговувала інфекційних хворих в інфекційному відділенні, за професією, посадою молодшої медсестри з догляду за хворими (санітарки) 3-го відділення, що передбачено Списком 2, розділом XXIV, код КП 2230.2, підстава постанова КМУ № 461 від 24.06.2016. Підстава для видачі: наказ про прийом на роботу № 25-к від 09.03.1999, наказ про перевід № 73-к від 01.07.2004, надавалась щорічна відпустка терміном на 24 календарні дні та додаткова відпустка терміном 7 календарних днів - наказ № 313-к від 21.11.2022, 187-к від 21.06.2023, № 467-к від 22.11.2024. Наказ про атестацію № 29 від 26.12.1996; № 38 від 10.12.2001; № 33 від 05.11.2004; № 140 від 24.11.2009; № 102 від 10.12.2014; № 140 від 10.12.2019.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 27.05.2025 № 134550033350 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з недосягненням 55-річного віку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача-1, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Закон № 1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Верховна Рада України 3 жовтня 2017 року ухвалила Закон України № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом ХІV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 14 такого змісту:

"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".

Згідно зі статтею 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.

Тому на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.

Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

У зв`язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивачка вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положенням статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивачки про призначення їй пенсії керувався нормами статті 114 Закону № 1058-ІV.

Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивачки, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивачки щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.

Щодо зарахування стажу у подвійному розмірі, суд зазначає наступне.

01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За правилами частини 4 статті 24 цього Закону (тут і далі в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналогічна позиція викладена в постанові суду від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 та в постанові від 12.12.2019 року у справі №582/874/17.

Як вже встановлено судом, Згідно записів трудової книжки позивач має наступний страховий та пільговий стаж:-

09.03.1999 01.01.2003 молодша медсестра по догляду за хворими 3-го відділення Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 02.01.2003 30.06.2004 дезинфектор Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 01.07.2004 - по момент звернення із заявою молодша медсестра по догляду за хворими 3-го відділення Інфекційної клінічної лікарні м. Львова;

- 01.10.2008 назва лікарні змінена на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»;

- 01.11.2018 назва лікарні змінена на Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».

Згідно довідки № 319 від 15.05.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», вбачається, що позивач працює в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» на посаді молодшої медсестри з догляду за хворими 3-го відділення з 9 березня 1999 року (наказ про прийом на роботу № 25-к від 09.03.1999), та з 01 липня 2004 року (наказ про перевід № 73-к від 01.07.2004) по момент звернення із заявою. За період роботи в установі Козак Л.З. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала. Козак Л.З. обслуговувала інфекційних хворих на небезпечні інфекційні захворювання, які входять до Переліку затвердженого наказом МОЗ від 19.07.1995 № 133 і зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі згідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1110-ІУ від 10.07.2003. Довідка видана для пред`явлення в управління Пенсійного фонду України.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 320 від 15.05.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», підтверджується, що позивач працювала повний робочий день в КНП ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» за період з 09.03.1999 по 01.01.2003 3 р. 9 міс 22 дн., з 01.07.2004 15.05.2025 20 р. 10 міс. 14 днів, виконувала повний робочий день безпосередньо обслуговувала інфекційних хворих в інфекційному відділенні, за професією, посадою молодшої медсестри з догляду за хворими (санітарки) 3-го відділення, що передбачено Списком 2, розділом XXIV, код КП 2230.2, підстава постанова КМУ № 461 від 24.06.2016. Підстава для видачі: наказ про прийом на роботу № 25-к від 09.03.1999, наказ про перевід № 73-к від 01.07.2004, надавалась щорічна відпустка терміном на 24 календарні дні та додаткова відпустка терміном 7 календарних днів - наказ № 313-к від 21.11.2022, 187-к від 21.06.2023, № 467-к від 22.11.2024. Наказ про атестацію № 29 від 26.12.1996; № 38 від 10.12.2001; № 33 від 05.11.2004; № 140 від 24.11.2009; № 102 від 10.12.2014; № 140 від 10.12.2019.

Судом не береться до уваги посилання відповідача-1 у спірному рішення про те, що до пільгового стажу по Списку №2, згідно пільгової довідки № 320 від 15.05.2025 за період роботи з 01.07.2004 по 15.05.2025рр. не зазначено: посаду, характер виконуваних робіт та посилання на постанову КМУ, оскільки у довідці № 320 від 15.05.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», підтверджується, що позивач виконувала повний робочий день безпосередньо обслуговувала інфекційних хворих в інфекційному відділенні з 09.03.1999 по 01.012023 та з 01.07.2004 по 15.05.2025, а також міститься посилання на постанову КМУ №461 від 24.06.2016.

При цьому, суд відзначає, що стаж роботи позивача підтверджується також трудовою книжкою, яка є основним документом у відповідності до ст.62 Закону №1788-ХІІ та п.1 Порядку № 637.

Що стосується доводів пенсійного органу про те, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стосується наявного стажу роботи до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №1058-IV, суд зазначає про таке.

Так, за змістом п.2 розділу XV прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно із п.3 ст. 40 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і №2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону №1058 передбачено, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, як зазначено в частині 3 вказаної статті, страховий стаж ураховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Вимогами п.4 ст. 24 Закону №1058-IV установлено, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Як наголошувалось судом раніше, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Суд зауважує, що редакція ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час.

При цьому стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію. Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.

Висновку щодо застосування ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для обчислення пенсії за віком прийшов Верховний суд у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22, від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17.

Зокрема, Верховний суд у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22 (провадження № К/990/11823/23), прийшов до наступного висновку:

«…28. Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

29. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивачка працювала у інфекційних закладах охорони здоров`я.

30. За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

31. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2010 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

32. Ураховуючи встановлені обставини справи, Суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідачів щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 20 вересня 2010 року по 15 жовтеня 2021 року в інфекційних закладах у подвійному розмірі.

33. Зважаючи на те, що позивачка у період з 20 вересня 2010 року по 15 жовтня 2021 року працювала у інфекційних закладах охорони здоров`я, суд першої інстанції дійшов правильного висновку визнавши протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону «Про пенсійне забезпечення» зазначеного періоду…».

Водночас, суд вказує на те, що відповідно до довідки № 320 від 15.05.2025, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», підтверджується, що позивач виконувала повний робочий день безпосередньо обслуговувала інфекційних хворих в інфекційному відділенні з 09.03.1999 по 01.012023 та з 01.07.2004 по 15.05.2025.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суд доходить висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідача-1 щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.01.2004 по 19.05.2025 на посадах дезинфектора та молодшої медсестри по догляду за хворими 3-го відділення в Інфекційній клінічній лікарні м. Львова (Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») у подвійному розмірі відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1110-IV від 10.07.2003 та статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991.

Щодо призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Суд встановив та не заперечується відповідачем, що станом на час звернення позивачки за призначенням пільгової пенсії, їй виповнилося 50 років.

Як вказав відповідач-1 у оскарженому рішенні:

Вік заявника 51 рік 02 місяці 06 днів.

Страховий стаж особи становить 40 років 05 місяців 08 днів.

Пільговий стаж за списком № 2 особи з урахуванням статті 60 Закону № 1788 становить 27 років 11 місяців 22 дні.

З урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду в зразковій справі №360/3611/20, та з врахуванням того, що позивач на час звернення до пенсійного органу досягла 50 років, та її загальний стаж складає понад 25 років, з них спеціальний (пільговий) стаж за Списком № 2 складає не менше 10 років, пенсійний орган зобов`язаний був прийняти рішення про призначення пенсії.

Інших підстав відмови в призначенні пенсії в рішенні пенсійного органу не зазначено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення відповідача-1 від 27.05.2025 №134550033350 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з посиланням на недосягнення позивачкою пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-ІV, а саме 55 років, є протиправним.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено відповідача-1.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії на пільгових умовах має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є відповідач-1.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 19.05.2025, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VІІІ з 19.05.2025.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в сумі 968,96 грн.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 968,96 грн. При цьому, на думку суду, судові витрати необхідно стягнути саме з відповідача-1, позаяк судом задоволена самостійна позовна вимога немайнового характеру, та саме внаслідок відповідачем-1 рішення були порушені права позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 27.05.2025 № 134550033350.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ з 19.05.2025, зарахувавши період роботи з 01.07.2004 по 19.05.2025 01.01.2004 по 19.05.2025 на посадах дезинфектора та молодшої медсестри по догляду за хворими 3-го відділення в Інфекційній клінічній лікарні м. Львова (Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня») до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (адреса: вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне; код ЄДРПОУ - 21084076) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП- НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна