Рішення № 135894679, 22.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 рокусправа № 380/14743/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.06.2025 №913060801953 про відмову позивачу у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" та переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу";

- зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII з дня звернення із заявою від 17.06.2025, зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до посад державної служби період роботи з 11.09.1995 до 01.05.2016, та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посад в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби станом та травень 2025 року та довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на травень 2025 року, виданої Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період з 11.09.1995 по 01.05.2016 займала посади державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, віднесені до відповідної категорії посад державної служби, а тому відповідно до п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII мають бути зараховані до стажу державної служби за період роботи до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015. Станом на 01.05.2016 стаж роботи на посадах віднесених до відповідної категорії посад державної служби становить 12 років 08 місяців 15 днів. Загальний страховий стаж позивачки становить 44 роки 01 місяць 12 днів. Вважає, що на час звернення до відповідача позивачка досягла визначеного віку, має 44 роки страхового стажу, а стаж на посадах віднесених до посад державного службовця станом на 01.05.2016 становить 12 років 08 місяців 15 днів, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 23.07.2025 суддя Кисильова О.Й. прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження у справі.

05.08.2025 за вх.№63732 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вважає, що позовні вимоги про зобов`язання зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до посад державної служби, період роботи з 11.09.2015 по 01.05.2016 не підлягають задоволенню, оскільки позивач звільнена з роботи 15.08.2008. Також зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не дотримано жоден з пунктів, визначених статтями 25 та 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення №913060801953 про відмову у проведенні перерахунку пенсії (перехід на пенсію за віком згідно із Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»). Зазначив, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» і розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» до 04.07.2001, тобто на дату набрання чинності законом №2493-ІІІ. Оскільки у позивачки немає необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», тому здійснити перехід з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служб» не вбачається можливим. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи (звільнення судді з посади) справа розподілена до провадження судді Сподарик Н.І.

Ухвалою суду від 02.02.2026 суддя Сподарик Н.І. прийняла справу до свого провадження.

Ухвалою суду від 19.02.2026 витребувано у відповідача додаткові докази.

Ухвалою суду від 17.03.2026 повторно витребувано у відповідача додаткові докази.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

17.06.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

25.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №913060801953 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Рішення мотивовано тим, що в ході розгляду заяви встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності. Загальний трудовий стаж заявниці становить 44 роки 01 місяць 12 днів, додатковий стаж 8 років 1 місяць 23 дні, стаж державної служби 5 років 07 місяців 1 день ( з 04.12.1995 по 04.07.2001). Оскільки ОСОБА_1 не дотриманий жоден з пунктів визначених ст. 25 та ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» прийнято рішення відмовити у проведенні перерахунку пенсії перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, ч.1 статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 статті 10 вказаного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно ч.3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 19 грудня 1993 року (Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягай віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (Закон №889-VIII), згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Тобто, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

- досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

- мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XI.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Суд встановив, що відповідно до записів в трудовій книжці серії копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у періоді з 11.09.1995 по15.08.2008 працювала на різних посадах, які відносяться до державної служби, а саме:

- 11.09.1995 позивачка прийнята на посаду інспектора без категорії з випробувальним терміном 2 місяці відділу субсидій Франківської районної адміністрації;

- 01.12.1995 присвоєно 15 ранг державного службовця, VII категорія;

- 04.12.1995 прийняла присягу державного службця;

- 01.05.1996 переведена на посаду інспектора ІІ-ї категорії (спеціаліста ІІ-ї категорії);

- 01.01.1999 присвоєно 14 ранг державного службовця;

- 01.04.1999 переведена на посаду спеціаліста І-ї категорії;

- 28.09.1999 переведена на посаду заступника завідуючого відділу VI категорії 13 рангу;

- 01.05.2001 присвоєно 12 ранг державного службовця;

- 04.07.2001 складено присягу посадової особи місцевого самоврядування, присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування віднесений до VI категорії посад;

- 01.01.2002 переведено на посаду начальника відділу соціального моніторингу та контролю управління соціального захисту населення Франківської районної адміністрації згідно із ст. 32 КЗпП України;

- 14.02.2002 звільнена з роботи у зв`язку із переведенням у Сихівську районну адміністрацію відповідно до п. 5 ст. 35 КЗпП України;

- 15.02.2002 призначена на посаду завідувача відділу соціально-економічного розвитку за переведенням із управління соціального захисту населення Франківської райадміністрації;

- 01.01.2003 відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», постанови КМУ «Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій» від 26.01.2001 №1441, посада керівник структурного підрозділу віднесена до 5 категорії посад органів місцевого самоврядування;

- 01.01.2003 присвоєно 11-й ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії посад;

- 01.01.2005 присвоєно 10-й ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 23.01.2007 переведена із займаної посади на посаду заступника голови Галицької районної адміністрації з соціально-економічних питань з кадрового резерву;

- 15.08.2008 звільнена з роботи у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності згідно ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

З оскаржуваного рішення, судом встановлено, що пенсійним органом зараховано до стажу державної служби період роботи позивачки з 04.12.1995 по 04.07.2001.

Щодо не зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 05.07.2001 по 15.08.2008 суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України № 889-VIII) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283), який необхідно застосовувати у даному спорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №735/939/17, від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено «Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622), пунктом 2 якого передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 Розділу XI Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII, зокрема, займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

Спеціальним законом, що регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон № 2493-III.

Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2493-III дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.

Механізм обчислення стажу державної служби визначено «Порядком обчислення стажу державної служби», затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі Порядок № 229), згідно з пунктом 4 якого до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 Розділу XI Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 Розділу XI Закону № 889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Частиною третьою статті 25 Закону № 3723-XII встановлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

У частині другій вказаної статті закріплено перелік категорій посад державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 затверджено «Порядок обчислення стажу державної служби» (чинного до набрання законної сили Законом № 889-VIII) (далі - Порядок № 283), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу»; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних архівів областей та їх філіалів, державних архівів міст Києва і Севастополя.

Тобто, як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Статтею 14 Закону № 2493-III, до якої відсилає пункт 2 Порядку № 283, визначає класифікацію посад в органах місцевого самоврядування. До п`ятої категорії посад зокрема відносяться посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост; сьомої категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Аналогічні положення передбачені пунктом 3 Порядку № 229, згідно з яким документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо).

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 встановлено, що позивач 04.07.2001 склала присягу посадової особи місцевого самоврядування, присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування віднесений до VI категорії посад; 01.01.2002 переведена на посаду начальника відділу соціального моніторингу та контролю управління соціального захисту населення Франківської районної адміністрації згідно із ст. 32 КЗпП України; 14.02.2002 звільнена з роботи у зв`язку із переведенням у Сихівську районну адміністрацію відповідно до п. 5 ст. 35 КЗпП України; 15.02.2002 призначена на посаду завідувача відділу соціально-економічного розвитку за переведенням із управління соціального захисту населення Франківської райадміністрації; 01.01.2003 відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», постанови КМУ «Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій» від 26.01.2001 №1441, посада керівник структурного підрозділу віднесена до 5 категорії посад органів місцевого самоврядування; 01.01.2003 присвоєно 11-й ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії посад; 01.01.2005 присвоєно 10-й ранг посадової особи місцевого самоврядування; 23.01.2007 переведена із займаної посади на посаду заступника голови Галицької районної адміністрації з соціально-економічних питань з кадрового резерву; 15.08.2008 звільнена з роботи у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності згідно ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування.

Вказані посади, відповідно до статті 14 Закону №2493-III, пункту 2 Порядку № 283, пункту 4 Порядку № 229 входять до переліку посад, що зараховуються до стажу державної служби.

Отже, період роботи позивачки в органах місцевого самоврядування з 05.07.2001 по 15.08.2008, який підтверджується записами у її трудовій книжці, має зараховуватися до стажу державної служби.

В той же час, судом встановлено, що відповідачем протиправно не зараховано вказаний період роботи до стажу державної служби, з огляду на що, рішення від 25.06.2025 №913060801953 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо способу захисту порушеного права ОСОБА_1 .

Позивач просить зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII з дня звернення із заявою від 17.06.2025, зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до посад державної служби період роботи з 11.09.1995 до 01.05.2016, та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посад в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби станом та травень 2025 року та довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на травень 2025 року, виданої Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем при прийнятті спірного рішення, зазначено, що у позивачки відсутній стаж роботи на посадах, прирівняних до відповідних категорій посад державних службовців становить.

Водночас періоди перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, з 05.07.2001 по 15.08.2008 протиправно не зараховано до стажу державної служби позивачки, що встановлено судом вище.

Суд зазначає також, що постановою Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005, якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що відповідачем, не зараховано до стажу державної служби позивачки періоду роботи з 05.07.2001 по 15.08.2008.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Суд встановив, що відповідно до записів в трудовій книжці серії копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 у періоді з 11.09.1995 по 15.08.2008 працювала на різних посадах, які відносяться до державної служби, станом на 01.05.2016 стаж її державної служби складав лише 12 років 08 місяць 15 днів та станом на 01.05.2016 вона не займала посади державної служб. Стаж у період 1995 по 2008 і не зарахований пенсійним органом до стажу державної служби тому суд дійшов висновку про зарахування стажу державної служби згідно запису у трудовій книжці. З огляду на відсутність стажу державної служби і переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по Закону » № 3723-ХІІ неможливе .

Вищезазначені висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2025 у справі №580/1048/24.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 05.07.2001 по 15.08.2008, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2025 про переведення на пенсію за віком державного службовця, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Саме такий спосіб є достатнім, необхідним та ефективним для захисту порушеного права позивача.

Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії відповідно довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посад в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби станом та травень 2025 року та довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на травень 2025 року, виданої Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради, суд зазначає наступне.

Варто звернути увагу на те, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.

За результатами розгляду заяви позивачки, пенсійним органом зроблено висновок, що остання не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалось.

Таким чином, вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити обрахунок пенсії позивачці за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ відповідно до довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посад в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби станом та травень 2025 року та довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на травень 2025 року, виданої Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а, отже, така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 560/8328/22.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами суд.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №913060801953 від 25.06.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 05.07.2001 по 15.08.2008.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.06.2025 про переведення на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-XII, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна