Ухвала суду № 135894667, 22.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

22 квітня 2026 рокусправа № 340/5865/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просило стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 3807,47 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі №340/5865/285 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 передано адміністративну справу №340/5865/25 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судового справи від 30.09.2025 головуючою суддею визначено суддю Морську Г.М.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 адміністративну справу прийнято до провадження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

06.10.2025 позивач надіслав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Розглянувши надані позивачем документи, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами першою та другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Свої вимоги щодо предмету спору та їх обґрунтування позивач викладає у позовній заяві. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 160 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Предметом розгляду у цій справі є стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 3807,47 грн.

Відповідно до Довідки про заборгованість від 03.07.2025 №7262/13-01-13-03 фізична особа ОСОБА_1 станом на 05.09.2025 має заборгованість перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у сумі 3807,47 грн.

Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за результатами річного декларування виникла унаслідок нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання відповідно до:

- податкового повідомлення-рішення №0568009-2408-1123 вiд 09.12.2023 року на суму 1 092,00 грн;

- податкового повідомлення-рішення № 0568010-2408-1123 вiд 09.12.2023 року на суму 678,69 грн;

- податкового повідомлення-рішення № 0568012-2408-1123 вiд 09.12.2023 року на суму 989,91 грн;

- податкового повідомлення-рішення №0255465-2408-1123 вiд 15.05.2024 року на суму 477,93 грн;

- податкового повідомлення-рішення №0255468-2408-1123 вiд 15.05.2024 року на суму 506,97 грн.

Зазначені ППР надіслані податковим органом позивачці на адресу: АДРЕСА_1 .

Зазначена сума грошового зобов`язання не сплачена відповідачем у встановленому законом строк, що стало підставою для звернення податкового органу до суду із цим позовом.

Судом встановлено, що 15.05.2024 контролюючим органом виставлена відповідачу вимога форми "Ф" № 0015542-1303-1301 та надіслана відповідачу поштою на адресу: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Проте, відповідно до інформації з Єдиного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрована із 04.08.2016 року за адресою: АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів проживання чи перебування відповідачки за адресою надіслання податковим органом поштової кореспонденції. Крім того, позивач ні у позові, ні у додаткових доказах не обґрунтував причини надіслання ОСОБА_1 ППР та податкової вимоги на адресу відміну від тієї, за якою відповідачка зареєстрована.

Статтею 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частинами першою та другою статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Частиною шостою статті 77 КАС України встановлено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із метою з`ясування усіх обставин справи, суд ухвалою від 24.02.2026 зобов`язав позивача у строк до 06.03.2026 надати пояснення із відповідними доказами щодо підстав надіслання ОСОБА_1 ППР та податкової вимоги на адресу: АДРЕСА_1 , що є відмінною від адреси її реєстрації.

Зазначена ухвала була отримана Головним управлінням ДПС у Львівській області та його представником 24.02.2026.

Проте, станом на час розгляду справи позивач не надав жодних документів, витребуваних судом в ухвалі від 24.02.2026.

Положеннями частини сьомої статті 80 КАС України визначено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Пунктом 9 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

З огляду на зазначене, системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 240 КАС України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв`язку із положеннями частин восьмої та дев`ятої статті 80 КАС України.

Так, положення статті 80 КАС України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання Позивачем вимог щодо надання доказів. Поряд з залишенням позову без розгляду, суд залежно від того, яке витребувані докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними у ній доказами.

Тобто, залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути застосовано у випадку, якщо за результатами з`ясування питання щодо того, яке значення мають витребувані докази, суд дійде висновку про неможливості здійснення судом розгляду справи та вирішення її по суті за відсутності таких доказів.

Суд відмічає, що відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Отже, стягненню податкового боргу передує процедура узгодження грошового зобов`язання.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Відповідно до п. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Таким чином, приписами Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги надсилаються (вручаються) платнику податку (фізичній особі) контролюючим органом за місцем його реєстрації або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи.

З метою отримання інформації про надсилання відповідачці ППР та податкової вимоги на адресу, відмінну від адреси реєстрації суд ухвалою від 24.02.2026 витребував у позивача відповідні докази. Проте, позивач не надав доказів реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 за адресою, на яку були надіслані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога. Також податковий орган не надав доказів того що саме адреса АДРЕСА_3 , є останньою відомою адресою місцезнаходження фізичної особи, інформація про яку міститься у податкового органу.

Відтак, без встановлення обставини правомірності надсилання відповідачці ППР та податкової вимоги на адресу, відмінну від адреси реєстрації, що є обов`язковим для узгодження податкового зобов`язання та передумовою для стягнення податкового боргу, суд позбавлений можливості розглянути справу по суті.

За встановлених обставин і наведеного правового регулювання, існують підстави для застосування визначеного пунктом 9 частини першої статті 240 КАС України правового наслідку не подання позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору - залишення позову без розгляду.

Згідно із ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись п.9 ч.1 ст.240, ст.ст. 241-246, 256, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи (їх представникам).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

СуддяМорська Галина Михайлівна