Ухвала суду № 135894657, 22.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2268/25

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

22 квітня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву представника позивача про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та на стороні відповідача ГУ ДПС в Івано-Франківській області та ГУ ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.11.2024 року №11208/Ж5/24-13-07-04/3480008495-ТД/ДПС у розмірі 1200000,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.11.2024 року №12392/Ж5/24-13-07-04/3480008495-ТД/ДПС у розмірі 1200000,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 27.11.2024 року №98-ДПС у розмірі 720000,00 грн.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Москаля Р.М. від 07.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання.

На підставі Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №19/р від 26.02.2026 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», відповідно до п.4 ст.24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указу Президента України «Про призначення суддів» №167/2026 від 24.02.2026 року, наказу №52/К/ТР від 25.02.2026 року «Про відрахування із штату суду Ростислава Москаля» та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 11.11.2024 року №39 (із змінами), було проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/2268/25.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 року для розгляду даної справи визначено суддю Ланкевича А.З.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Ланкевича А.З. від 03.03.2026 року прийнято до провадження вказану адміністративну справу.

20.04.2026 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії постанов Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13.11.2024 року №11208/Ж5/24-13-07 04/3480008495-ТД/ДПС; від 13.11.2024 року №12392/Ж5/24-13-07 04/3480008495-ТД/ДПС; від 27.11.2024 року №98-ДПС до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 380/2268/25;

- зупинення стягнення на підставі виконавчих документів постанов Південно Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за порушення законодавства про працю та зайнятість населення: від 13.11.2024 року №11208/Ж5/24-13-07 04/3480008495-ТД/ДПС у розмірі 1200000,00 грн; від 13.11.2024 року №12392/ Ж5/24-13-07-04/3480008495-ТД/ДПС у розмірі 1200000,00 грн; від 27.11.2024 року №98-ДПС у розмірі 720000,00 грн, яке здійснюється в межах виконавчих проваджень №76826060, №77663062, №77663311 до набрання законної сили судовим рішенням в цій адміністративній справі №380/2268/25.

В обґрунтування заяви посилається на те, що державним виконавцем на підставі спірних постанов про накладення штрафів на загальну суму 3120000,00 грн уже відкрито три виконавчі провадження (№76826060, №77663062, №77663311). Крім цього, 01.04.2026 року за адресою місця реєстрації позивача ( АДРЕСА_1 ) здійснено опис та арешт майна. Заявник наголошує, що невжиття заходів забезпечення може призвести до реалізації майна та зарахування коштів до бюджету, що зробить подальше відновлення прав у разі задоволення позову фактично неможливим без ініціювання нових судових процесів (зокрема в порядку ст.1212 ЦК України). Також вказує на ризик порушення прав третіх осіб співвласників майна та неповнолітніх дітей (2011 та 2018 р.н.), які зареєстровані та проживають у житлі. На думку заявника, зупинення стягнення та дії постанов є співмірним заходом, який не вирішує спір по суті, проте забезпечує баланс інтересів сторін та запобігає завданню очевидної шкоди майновому стану позивача до моменту встановлення правомірності штрафів судом.

За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При вирішенні даної заяви суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб

Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову встановлено ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до ч.1 якої така заява, серед іншого, повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Указані критерії знайшли своє розширення та систематизацію в постанові Верховного Суду від 07.08.2025 року у справі №160/23979/24, в якій сформовано трьохетапний алгоритм перевірки заяв про забезпечення позову.

Згідно з цією позицією Верховного Суду, яка в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає врахуванню судом під час вирішення цього спору:

«Систематизуючи судову практику та з метою формування єдиного підходу до застосування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне визначити такий алгоритм, якого суди мають дотримуватися при розгляді відповідних заяв.

1. Суд насамперед зобов`язаний встановити, чи надав заявник належні й допустимі докази існування реальних, а не гіпотетичних, ризиків, визначених ч.2 ст.150 КАС України. Тягар доказування таких ризиків покладається виключно на заявника. Загальні посилання на можливі негативні наслідки без документального підтвердження (наприклад, фінансових документів, що свідчать про загрозу суттєвого погіршення майнового стану, чи доказів уже розпочатих дій з примусового виконання), не можуть вважатися достатнім обґрунтуванням для вжиття заходів забезпечення.

2. У разі встановлення наявності підстав для забезпечення позову суд обирає конкретний захід, який є найменш обтяжливим, але водночас достатнім для ефективного захисту прав. Як правило, у справах, де оскаржуваний акт передбачає примусове стягнення коштів, застосування зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (п.5 ч.1 ст.151 КАС України) є доцільним, оскільки тимчасово захищає майновий інтерес заявника без втручання у чинність самого акта.

Зупинення дії індивідуального акта (п.1 ч.1 ст.151 КАС України) є заходом, що потребує окремого обґрунтування. Його застосування допустиме лише тоді, коли заявник доведе, а суд визнає, що менш обтяжливим заходи не забезпечують належного захисту прав. У такому випадку суд має навести мотиви, чому саме цей захід є необхідним.

3. Незалежно від обраного заходу, суд зобов`язаний перевірити, чи користь від його застосування для позивача явно переважає потенційну шкоду, яку може бути завдано відповідачу або публічним інтересам. Забезпечення позову не повинно призводити до суттєвого дисбалансу між приватним інтересом заявника і тими інтересами, на захист яких спрямовано оскаржуваний акт.».

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач зазначає, що оскаржувані постанови Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є виконавчими документами, а тому невжиття заходів забезпечення позову у цій справі, у разі задоволення такого позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Даючи оцінку вказаним твердженням заявника, суд враховує, що дійсно оскаржувані постанови є самостійними виконавчими документами і можуть бути пред`явлені до виконання органам державної виконавчої служби в будь-який час в порядку, встановленому Законом України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).

Так, згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Пунктом 6 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі Порядок №509).

У пункті 9 Порядку №509 передбачено, що штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Відповідно до абз.4 п.11 Порядку №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби.

Отже, Порядок №509 встановлює місячний строк на добровільне виконання рішення органу Державної служби з питань праці та сплату штрафу, у разі несплати штрафу він підлягає стягненню органами державної виконавчої служби.

За приписами ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У постанові від 01.06.2022 року у справі №380/4273/21 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Застосовуючи трьохетапний алгоритм перевірки, сформульований Верховним Судом у постанові від 07.08.2025 року у справі №160/23979/24, до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Стосовно першого етапу, який стосується перевірки реальності, а не гіпотетичності, ризиків, визначених ч.2 ст.150 КАС України, суд враховує, що позивачем подано до суду належні письмові докази на підтвердження фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Зокрема, заявником подано постанови державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.04.2025 року про відкриття виконавчих проваджень №77663311 та №77663062 з примусового виконання постанов Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13.11.2024 року №11208/Ж5/24-13-07-04/3480008495-ТД/ДПС та від 13.11.2024 року №12392/Ж5/24-13-07-04/3480008495-ТД/ДПС, а також постанову від 20.01.2025 року про відкриття виконавчого провадження №76826060 з примусового виконання постанови від 27.11.2024 року №98-ДПС.

Крім того, заявником підтверджено, що в межах указаних виконавчих проваджень посадовою особою органу державної виконавчої служби вчинено заходи примусового виконання, зокрема винесено постанови про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, а 01.04.2026 року за адресою місця реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) здійснено опис та арешт майна.

Указані обставини мають реальний, а не гіпотетичний характер, та документально підтверджені діями, спрямованими на примусове виконання оскаржуваних постанов до моменту вирішення спору по суті. Загальна сума штрафних санкцій, накладених трьома оскаржуваними постановами, становить 3120000,00 грн, що є значним фінансовим зобов`язанням для фізичної особи-підприємця.

Суд також враховує, що відповідно до приписів ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження вживає заходів, передбачених цим Законом, спрямованих на своєчасне і в повному обсязі виконання рішення, зокрема накладає арешт на майно боржника, вилучає його, передає на реалізацію. Стягнуті в межах виконавчого провадження кошти підлягають перерахуванню до Державного бюджету України, а реалізоване майно вибуває з володіння боржника та переходить у власність третіх осіб.

Чинне законодавство не містить спеціального механізму повернення коштів, стягнутих до бюджету на виконання постанови суб`єкта владних повноважень, у разі її подальшого скасування судом. Повернення таких коштів можливе шляхом звернення до суду з окремим позовом, зокрема, із застосуванням норм ст.1212 Цивільного кодексу України, що вимагає ініціювання нового судового провадження, понесення додаткових процесуальних витрат і не гарантує оперативного поновлення майнового стану позивача. Аналогічно, повернення реалізованого з прилюдних торгів майна потребує застосування інших правових механізмів та не гарантоване в часі й обсязі.

Стосовно другого етапу алгоритму, який передбачає вибір найменш обтяжливого, але водночас достатнього заходу забезпечення позову, суд керується таким.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.08.2025 року у справі №160/23979/24, у справах, де оскаржуваний акт передбачає примусове стягнення коштів, застосування зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (п.5 ч.1 ст.151 КАС України) є доцільним, оскільки тимчасово захищає майновий інтерес заявника без втручання у чинність самого акта. Зупинення дії індивідуального акта (п.1 ч.1 ст.151 КАС України) є заходом, що потребує окремого обґрунтування, і його застосування допустиме лише тоді, коли заявник доведе, а суд визнає, що менш обтяжливі заходи не забезпечують належного захисту прав.

Аналізуючи зміст оскаржуваних постанов Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, суд встановив, що ці постанови є самостійними виконавчими документами в розумінні п.6 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, і їх примусове виконання здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Жодних інших правових наслідків, окрім обов`язку сплатити визначені в них суми штрафів, оскаржувані постанови для позивача не створюють.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, ухвала суду про зупинення стягнення безпосередньо породжує процесуальний наслідок у вигляді зупинення виконавцем виконавчого провадження, що унеможливлює здійснення подальших виконавчих дій з реалізації майна та стягнення коштів на період судового розгляду.

За таких обставин зупинення стягнення на підставі вказаних виконавчих документів у межах виконавчих проваджень №76826060, №77663062, №77663311 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі є достатнім заходом для забезпечення майнових інтересів позивача, оскільки безпосередньо унеможливлює здійснення подальших примусових дій з реалізації майна та стягнення коштів, які можуть призвести до неможливості поновлення прав заявника в разі задоволення позову.

Водночас суд не вбачає достатніх підстав для одночасного застосування заходу у вигляді зупинення дії оскаржуваних постанов (п.1 ч.1 ст.151 КАС України).

Заявник не довів, що зупинення стягнення є недостатнім для забезпечення його прав на період судового розгляду. Застосування одночасно двох заходів забезпечення позову за відсутності обґрунтування недостатності менш обтяжливого заходу не відповідатиме критерію співмірності, закріпленому в ч.2 ст.151 КАС України, та виходитиме за межі алгоритму, сформованого Верховним Судом у справі №160/23979/24. У разі настання нових обставин, що свідчитимуть про недостатність обраного заходу, заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про заміну заходу забезпечення позову в порядку ст.155 КАС України.

Стосовно третього етапу алгоритму, який передбачає перевірку балансу інтересів, суд враховує, що тимчасове зупинення стягнення коштів не призводить до скасування оскаржуваних постанов та не позбавляє відповідача можливості примусового їх виконання після набрання судовим рішенням законної сили в разі відмови в задоволенні позову.

Натомість продовження примусового виконання оскаржуваних постанов в умовах одночасного судового оскарження їх правомірності може призвести до незворотних наслідків у вигляді реалізації описаного майна, перерахування стягнутих коштів до бюджету та фактичної неможливості поновлення майнового стану позивача навіть у разі задоволення його позовних вимог. Користь від застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення для позивача явно переважає потенційну шкоду для публічного інтересу, який може бути ефективно забезпечений шляхом продовження виконавчого провадження після завершення судового спору.

Поряд з тим, суд зауважує, що заходи забезпечення позову не вирішують спір по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до моменту ухвалення судового рішення у справі.

Викладене у своїй сукупності свідчить про наявність визначених п.1 ч.2 ст.150 КАС України підстав для часткового задоволення заяви представника позивача шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваних постанов у межах виконавчих проваджень №76826060, №77663062, №77663311 до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі. У задоволенні заяви в частині зупинення дії оскаржуваних постанов належить відмовити з мотивів, наведених вище.

Згідно ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір» підстави для повернення судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст.150-154, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі виконавчих документів, а саме постанов Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за порушення законодавства про працю та зайнятість населення: від 13.11.2024 року №11208/Ж5/24-13-07-04/3480008495-ТД/ДПС у розмірі 1200000,00 грн; від 13.11.2024 року №12392/Ж5/24-13-07-04/3480008495-ТД/ДПС у розмірі 1200000,00 грн; від 27.11.2024 року №98-ДПС у розмірі 72 000,00 грн, яке здійснюється в межах виконавчих проваджень №76826060, №77663062, №77663311 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №380/2268/25.

У задоволенні заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії постанов Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13.11.2024 року №11208/Ж5/24-13-07-04/3480008495-ТД/ДПС, від 13.11.2024 року №12392/Ж5/24-13-07-04/3480008495-ТД/ДПС, від 27.11.2024 року №98-ДПС відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Франка, буд.4; код ЄДРПОУ: 44840602)

Суддя Ланкевич А.З.