Рішення № 135894609, 21.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

21 квітня 2026 рокусправа № 380/496/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення (повідомлення) №2342 від 02.01.2026 року оформлене Протоколом №84 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач 30.12.2025 звернувся за місцем своєї реєстрації в Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) у с. Лавочне Стрийського району Львівської області для подачі заяви про надання відстрочки від мобілізації з відповідним пакетом документів. Підстава надання відстрочки: п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач записаний у Свідоцтвах про народження як батько трьох неповнолітніх дітей, зокрема: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_4 син позивача, який народжений від першого шлюбу. Згідно рішення Сколівського районного суду Львівської області від 31.10.2013 року шлюб між Позивачем та його колишньою дружиною (матір`ю ОСОБА_4 ) розірвано. Після розлучення син ОСОБА_4 залишився проживати з матір`ю ОСОБА_5 . Відповідно до рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25.04.2013 року позов ОСОБА_5 задоволено частково та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі 500 (п`ятсот) гривень, щомісячно, починаючи з 04.04.2013 року і до досягнення повноліття.

Відповідно до рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29.01.2018 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, а саме збільшено розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від 15.11.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників від 15.12.2025 року інформація про ОСОБА_1 відсутня.

02.01.2026 позивач отримав Повідомлення 20251230-265674 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки через застосунок «Дія». Причина відмови: не доведено факт багатодітного батька, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні батька та проживає з ним.

Звертає увагу, що причина спірної відмови відповідачем зазначена лише: «Не доведений факт багатодітного батька, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні батька та проживає з ним» без будь якого належного обґрунтування та зазначення, який саме документ не доданий до заяви про надання відстрочки, який би мав підтвердити, що Позивач є багатодітним батьком, і що син ОСОБА_6 перебуває на його утриманні.

Вважає, що такі дії відповідача порушують права позивача, просить суд задовольнити позов.

Ухвалою судді від 16.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

05.02.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказав, що 02.01.2026 на адресу позивача надійшло Повідомлення №2342 від ІНФОРМАЦІЯ_5 , наступного змісту: комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянуто Вашу заяву та підтвердні документи щодо надання вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 02.01.2026 року №84 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації , на особливий період та повідомляє, що ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.

Причини відмови: згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якими заявник подав заяву не відповідає для надання відстрочки не доведено факт багатодітного батька, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні батька.

Відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" документи , які необхідно подати щодо п.3.ч.1 письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного. Оскільки сам факт відсутності боргу по аліментах вчасна сплата , не позбавлення батьківських прав, рішення про розлучення не доказує факту участі батька у вихованні дитини.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією військово-облікового документу з «Резерв+».

30.12.2025 позивач звернувся за місцем своєї реєстрації в Центр надання адміністративних послуг із заявою про надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до Опису вхідного документа від 30.12.2025 позивачем було долучено до заяви про отримання відстрочки такі документи: 1. Свідоцтва про народження; 2. Дані з ЄРБ про відсутність стягнення (заборгованості) аліментів; 3. Документи, що підтверджують сімейні зв`язки батьків (cвідоцтво про шлюб); 4. Рішення суду про стягнення аліментів; 5. Рішення суду про збільшення аліментів; 6. Рішення суду про розірвання шлюбу; 7. Повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження; 8. Довідка з відділу державної виконавчої служби про відсутність заборгованості по аліментах; 9. Витяги з реєстру територіальної громади; 10. Паспорт громадянина України; 11. Картка платника податку; 12. Військово обліковий документ; 13. Паспорт громадянина України дружини; 14. Картка платника податку дружини.

Позивач отримав Повідомлення №2342 від 02.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що: «комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянуто Вашу заяву та підтвердні документи щодо надання вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 02.01.2026 року №84 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.

Причини відмови: згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якими заявник подав заяву не відповідає для надання відстрочки не доведено факт багатодітного батька, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні батька та проживає з ним».

Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався та діє станом і на час розгляду даної справи.

До спірних правовідносин суд застосовує Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

За змістом п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Пунктом 60 Порядку № 560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, проаналізувавши положення Порядку № 560, суд дійшов висновку, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою. В свою чергу комісія зобов`язана, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, фактично розглянути такі документи протягом семи календарних днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади, ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом.

При цьому, у разі відмови у наданні відстрочки, військовозобов`язаний повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7 до Порядку № 560.

Як встановлено судом, 30.12.2025 позивач звернувся за місцем своєї реєстрації в Центр надання адміністративних послуг із заявою про надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до Опису вхідного документа від 30.12.2025 позивачем було долучено до заяви про отримання відстрочки такі документи: 1. Свідоцтва про народження; 2. Дані з ЄРБ про відсутність стягнення (заборгованості) аліментів; 3. Документи, що підтверджують сімейні зв`язки батьків (cвідоцтво про шлюб); 4. Рішення суду про стягнення аліментів; 5. Рішення суду про збільшення аліментів; 6. Рішення суду про розірвання шлюбу; 7. Повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження; 8. Довідка з відділу державної виконавчої служби про відсутність заборгованості по аліментах; 9. Витяги з реєстру територіальної громади; 10. Паспорт громадянина України; 11. Картка платника податку; 12. Військово обліковий документ; 13. Паспорт громадянина України дружини; 14. Картка платника податку дружини.

Позивач відповідно до даних Свідоцтв про народження є батьком трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю яких є ОСОБА_7 ; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якого є ОСОБА_5 .

Згідно з рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 31.10.2013 шлюб між позивачем та ОСОБА_5 розірвано.

Після розлучення син ОСОБА_4 , залишився проживати з матір`ю ОСОБА_5 , про що повідомляє позивач.

23.11.2015 позивач уклав шлюб із ОСОБА_8 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб. У шлюбі народилися: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Усі члени сім`ї проживають разом, що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади.

Відповідно до рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25.04.2013 позов ОСОБА_5 задоволено частково та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі 500 (п`ятсот) гривень, щомісячно, починаючи з 04.04.2013 року і до досягнення повноліття.

Відповідно до рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29.01.2018 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 задоволено, збільшено розмір аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від 15.11.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників від 15.12.2025 інформація про ОСОБА_1 відсутня.

Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 09.01.2026, інформація про ОСОБА_1 відсутня.

Відповідно до Довідки від 04.12.2025, виданої Сколівським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області, на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист №453/1228/17, виданий 16.03.2018 Сколівським районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до повноліття, починаючи з 15.11.2017 року. Заборгованість по аліментах станом на 01.12.2025 відсутня.

Позивач отримав Повідомлення №2342 від 02.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 про те що: «комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянуто Вашу заяву та підтвердні документи щодо надання вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 02.01.2026 року №84 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.

Причини відмови: згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якими заявник подав заяву не відповідає для надання відстрочки не доведено факт багатодітного батька, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні батька та проживає з ним».

Надаючи правову оцінку такій відмові відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до Додатку 5 Порядку 560 жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці до заяви долучають відповідні документи, що підтверджують право на відстрочку:

свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції встановлено, що засади регулювання шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства визначаються виключно законами України.

Конституційний обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частини першої статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (стаття 141 СК України).

Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Таким чином, обов`язок щодо утримання та виховання дитини покладається на її батьків і є їх особистим та невідчужуваним обов`язком, від якого вони не можуть відмовитися.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 (провадження №14-132цс23).

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц виснувала, що сплата аліментів є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Таким чином, суд виснує, що з урахуванням закріпленого у сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків саме на позивача покладається обов`язок утримувати свою неповнолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якого є ОСОБА_5 , шлюб з якою розірвано.

Враховуючи вказане, суд відхиляє як неналежні доводи відповідача, вказані у відзиві, про необхідність подання позивачем письмового договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного, стосовно сина ОСОБА_4 .

Аналізуючи причини відмови, зазначені відповідачем: «згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якими заявник подав заяву не відповідає для надання відстрочки не доведено факт багатодітного батька, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні батька та проживає з ним», суд додатково зазначає таке.

Порядок №560 (Додаток 5) містить перелік документів, де після вимоги про надання свідоцтв про народження дітей зазначено: «та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.»

Використання словосполучення «та один з таких документів» вказує на альтернативність переліку документів, що підтверджують факт утримання.

У випадку позивача, який має дітей не від єдиного шлюбу, він, підтвердив факт утримання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтвом про шлюб з їх матір`ю ОСОБА_7 .

На підтвердження утримання сина ОСОБА_4 , позивач до заяви про надання відстрочки від призову надав дані з Єдиного реєстру боржників про відсутність стягнення (заборгованості) аліментів, та Довідку від 04.12.2025, видану Сколівським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області, на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист №453/1228/17, виданий 16.03.2018 Сколівським районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до повноліття, починаючи з 15.11.2017 року. Заборгованість по аліментах станом на 01.12.2025 відсутня.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія наділена повноваженням самостійно використовувати інформацію з публічних електронних реєстрів, зокрема Єдиного реєстру боржників, який є загальнодоступним.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що позивач надав відповідачу документи, визначені Порядком № 560, на підтвердження існування підстав для відстрочки, визначених п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", тому причини відмови у наданні відстрочки, як те, що «не доведено факт багатодітного батька, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні батька та проживає з ним» є такими, що не відповідають нормативному регулюванню та наданим позивачем документам.

Водночас, суд акцентує увагу, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У випадку позивача, який мав неповнолітніх дітей не від єдиного шлюбу, він, на думку суду, підтвердив факт утримання своїх дітей.

За встановлених у цій справі обставин відсутні підстави для висновку, що спірне рішення Комісії прийнято за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд наголошує, що за загальними вимогами, які ставляться до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про протиправність рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом від 02.01.2026 №84.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає таке.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до пункту 11 Положення № 154 на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов`язок по оформленню відстрочки військовозобов`язаних від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку. Тобто, відповідач у цьому випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.12.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи те, що відповідачем у відзиві не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №84 від 02.01.2026, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Повне рішення суду складено 21.04.2026.

Суддя Кондратюк Юлія Степанівна