Рішення № 135894057, 21.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року справа №320/49300/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Альона Олегівна (далі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасувати наказу № 885/5 від 28.03.2025р. «Про результати проведення камеральної перевірки державної реєстраторки - приватної нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Альони Олегівни».

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення камеральної перевірки, встановлений законом через відсутність законних підстав для її проведення. При цьому, лист слідчого управління Національної поліції не входить до переліку підстав для проведення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, що свідчить про безпідставність наказу про призначення перевірки, і як наслідок, винесений за результатами такої перевірки оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України є протиправним, оскільки останній видано з порушенням порядку, встановленого Порядком №990. Зауважує, що всупереч приписам пункту 14 Порядку № 990, при винесенні оскаржуваного наказу Мінюстом не було дотримано вимоги щодо належної мотивації свого рішення в частині застосування до позивача такого виду відповідальності, як анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який впливає на професійну діяльність позивача.

Ухвалою суду від 08.10.2025р відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 12.01.2026р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 21.04.2026р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення Державного підприємства "Національні інформаційні системи" в якості третьої особи у справі.

Представник Міністерства юстиції України подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що підставою для проведення перевірки була перевірка відомостей, отриманих під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації на підставі розгляду листа слідчого управління Національної поліції щодо перевірки законності дій позивача; позивачем не спростовано виявлені за результатами перевірки порушення у сфері державної реєстрації прав; оскільки акт перевірки містить мотиви та обґрунтування прийняття спірного рішення, безпідставним є твердження позивача щодо невмотивованості оскаржуваного наказу.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому просить позовну заяву задовольнити повністю, зазначаючи, що враховуючи приписи Кримінального процесуального кодексу України, підставою для проведення камеральної перевірки могла бути лише постанова слідчого із посиланням на номер кримінального провадження у межах якого вона винесена, а не лист слідчого управління Національної поліції; відповідачем у спірному наказі не зазначено мотивів притягнення позивача саме до такого виду відповідальності у вигляді анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши обставини справи, судом було встановлено наступне.

Позивач є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та здійснює приватну нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за № 9060 від 15.05.2013р., виданим Міністерством юстиції України.

Крім того, позивач є державним реєстратором речових прав на нерухоме майно на підставі п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За результатами розгляду звернення старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві від 06.12.2024р. № 267742-2024, Міністерством юстиції України прийнято наказ Міністерства юстиції України № 455/7 10.03.2025р., яким призначено проведення камеральної перевірки державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 .

Наказом Міністерства юстиції України № 885/5 від 28.03.2025р. про результати проведення камеральної перевірки державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання якого покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи", який є технічним адміністратором Державного реєстру прав, припинено позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач не погоджується з правомірністю прийнятого відповідачем наказу № 885/5, тому просить його скасувати, що і послугувало підставою для її звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.

Відповідно до ч.1 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.

Частинами 2, 3 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.

Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України. (ч. 4 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 990 затверджено Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.

Цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом:

1) розгляду звернень відповідно до Закону України "Про звернення громадян";

2) розгляду депутатських запитів, звернень відповідно до Закону України "Про статус народного депутата України";

4) перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації;

5) моніторингу реєстраційних дій в реєстрах;

7) проведення тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора та претендують на посаду державного реєстратора або на іншу посаду, що передбачає виконання функцій державного реєстратора (далі - посада державного реєстратора) у суб`єкта державної реєстрації, крім Мін`юсту чи його територіального органу. Тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації не проводиться щодо осіб, які раніше виконували функції державного реєстратора, перебуваючи у трудових відносинах із суб`єктом державної реєстрації, крім Мін`юсту чи його територіального органу. Тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, не проводиться щодо осіб, які виконували функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, перебуваючи у трудових відносинах із Мін`юстом чи його територіальним органом у період після 1 травня 2016 р. не менше ніж три місяці.

Відповідно до п. п. 9-10 Порядку камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У рішенні Мін`юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім`я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.

Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін`юсту (далі - комісія).

Згідно з п. 13 Порядку під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації мають право подавати Мін`юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.

Приписами п. 13-1 Порядку визначено, що результати камеральної перевірки викладаються у формі акта або довідки, які підписується усіма членами комісії.

У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:

дата проведення камеральної перевірки;

прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку;

підстава проведення камеральної перевірки;

опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акта);

пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акта).

В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.

За результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін`юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів. (п. 14 Порядку).

Пунктом 16 Порядку у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін`юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

У разі коли державним реєстратором є нотаріус, застосовується пункт 4 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 4 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до п. п. 17, 18, 19 Порядку у разі виявлення в діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації порушень у сфері державної реєстрації, не передбачених пунктом 16 цього Порядку, застосовується пункт 1 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 1 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". При цьому строк тимчасового блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до реєстрів не може бути меншим ніж два тижні та перевищувати три місяці.

У разі коли порушення у сфері державної реєстрації свідчать про неправильне застосування законодавства у сфері державної реєстрації, може застосовуватися пункт 5 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 5 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". При цьому державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації у строк, що не перевищує два місяці з дня отримання суб`єктом державної реєстрації, нотаріусом засвідченої в установленому законодавством порядку копії рішення Мін`юсту, зобов`язані подати до Мін`юсту документальне підтвердження підвищення кваліфікації у сфері державної реєстрації.

Порушення державним реєстратором, уповноваженою особою суб`єкта державної реєстрації встановленого абзацом другим цього пункту строку є підставою для прийняття Мін`юстом рішення, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пунктом 1 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

У разі виявлення в діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації порушень у сфері державної реєстрації, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, також застосовується пункт 3 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 3 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". При цьому державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації у строк, що не перевищує 15 календарних днів з дня отримання суб`єктом державної реєстрації, нотаріусом засвідченої в установленому законодавством порядку копії рішення Мін`юсту, зобов`язані прибути до Мін`юсту для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Порушення державним реєстратором, уповноваженою особою суб`єкта державної реєстрації встановленого абзацом першим цього пункту строку є підставою для прийняття Мін`юстом рішення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пунктом 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Допущення державним реєстратором технічних помилок під час здійснення реєстраційних дій в реєстрах не є підставою для притягнення державного реєстратора до передбаченої законом відповідальності у разі, коли такі помилки можуть бути виправлені державним реєстратором самостійно або у порядку, передбаченому законом.

Отже, повертаючись до обставин даної справи судом встановлено, що камеральна перевірки позивача призначена у зв`язку з надходженням старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві.

В свою чергу, слід зауважити, що правова оцінка дій особи в кримінальному провадженні, відповідно до КПК України надається, слідчим, прокурором, судом.

За твердженням представника відповідача дії щодо призначення камеральної перевірки відповідають п. п. 4 п.4 Порядку, відповідно до якого контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав закріплені у статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, Міністерство юстиції України:

1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;

3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

9-1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Суд звертає увагу, що ст. 7 Закону не передбачено повноважень Міністерства юстиції України проводити камеральну перевірку на підставі листа співробітника органів Національної поліції України з проханням проведення перевірки, а відповідач не вказує, на виконання яких саме повноважень у сфері державної реєстрації, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами, здійснювалась перевірка відомостей, викладених в означеному листі.

Таким чином суд дійшов висновку, щодо відсутності підстав, передбачених п. 4 порядку № 990, для проведення камеральної перевірки позивача, призначеної наказом №455/7 від 10.03.2025р., за наслідками якої був прийнятий спірний наказ.

Що стосується обраного відповідачем заходу впливу, суд зазначає таке.

З аналізу Порядку №990 випливає, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган, зобов`язав, його, відповідно до ч. 2 ст. 37-1 Закону, п. 14 Порядку № 990 мотивувати таке рішення (зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу)

Зі спірного рішення вбачається, що воно прийнято на підставі акту № 1271/19.1.1/25 від 28.03.2025р., при цьому в ньому не зазначені мотиви, з яких до позивача застосований такий вид заходу впливу, як анулювати державному реєстратору приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Марченко Альоні Олегівні доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зокрема, в Акті встановлено порушення, але оцінку йому не надано, як і не надано оцінки за таким критерієм, як встановлення, яке порушення вчинила позивач: одноразове грубе, неодноразове істотне чи разове істотне.

Суд наголошує, що підстави для прийняття спірного рішення і мотиви, з яких прийнято саме таке рішення, не є тотожними.

Суд також враховує, що в акті камеральної перевірки Комісія викладає пропозиції стосовно змісту рішення за результатами такої перевірки, що визначено п. 13-1 Порядку №990 та за п. 14 вказаного Порядку № 990 Міністерство юстиції України приймає відповідне рішення та таке має бути вмотивоване, з урахуванням усіх обставин, які мають вплинути на прийняте рішення.

При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

У постанові від 08.07.2021 у справі № 640/25601/19 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган зобов`язаний мотивувати таке рішення.

Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.

Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення.

Зі змісту оскаржуваного наказу не вбачається інформації про те, що відповідач здійснив належне дослідження та перевірку фактів, повну та всебічну перевірку вчинених реєстраційних дій по об`єктах нерухомості.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 09 листопада 2020 року у справі №160/9698/19, Міністерство юстиції України як суб`єкт владних повноважень за наслідками камеральної перевірки має право тимчасово обмежувати/анулювати доступ до Державного реєстру прав, але водночас в силу приписів Закону 1952-IV таке рішення повинно бути вмотивованим, тобто мати зрозуміле і обґрунтоване пояснення.

Також при розгляді справи судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2020 року у справі №804/4518/17.

Таким чином, оскаржуваний наказ щодо анулювання позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно винесений за умов неповного встановлення обставин, без чіткого з`ясування наявності або відсутності документів, тобто наказ видано необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

В свою чергу, оскільки камеральна перевірка призначена без законних підстав, суд не надає оцінку порушенням встановленим за результатом такої перевірки, враховуючи при цьому і той факт, що відповідачем необґрунтовано і правомірності вжитих заходів за результатом її проведення.

Тож з урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України не відповідає критеріям правомірного та обґрунтованого рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає легальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п.29).

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожні докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 1211,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 28.09.2025р.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Міністерства юстиції України на користь позивача слід стягнути 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 139, 143, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (місце проживання: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 10, оф. 38; рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) № 885/5 від 28.03.2025р. «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.