Рішення № 135889325, 22.04.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/299/26 2/729/484/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Булиги Н. О.,

секретаря судового засідання Романченко С. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Бобровиці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Руслан Романович, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі, через свого представника адвоката Лабика Р.Р., за допомогою системи «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 07 грудня 2025 року приблизно о 21 годині 35 хвилин водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «GEELY» моделі «FE-1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою Н-07 «КиївСумиЮнаківка» зі сторони м. Прилуки Чернігівської області у напрямку м. Київ зі швидкістю не менше 100 км/год.

Рухаючись у вказаному напрямку, водій ОСОБА_3 , перевищуючи максимально дозволену швидкість руху для водіїв зі стажем до 2 років, порушив вимоги п. 2.3 (б), п. 12.1 та п. 12.6 (б) Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, яка склалася, та між селами Старий Биків та Нова Басань Ніжинського району Чернігівської області не впорався з керуванням транспортного засобу, у результаті чого на відстані близько 11,2 метра до електроопори №49/83, допустив виїзд на смугу зустрічного руху з подальшим з`їздом на ліве узбіччя, де здійснив зіткнення з бетонними блоками та придорожніми деревами, що спричинило перекидання транспортного засобу.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «GEELY FE-1» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та інших тяжких тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням її смерті. Смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 безпосередньо на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №151 від 09.12.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла внаслідок травматичного субарахноїдального крововиливу та закритої черепно-мозкової травми, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди 07.12.2025 року, будучи пасажиром транспортного засобу під час його зіткнення з фіксованими об`єктами.

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Чернігівській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025270000000770 від 08.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

27.01.2026 року старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернігівській області складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , який затверджено прокурором та направлено на розгляд до Бобровицького районного суду Чернігівської області.

Представник позивачів зазначає, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, якою спричинено смерть ОСОБА_4 , її близьким родичам, а саме батькові ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 , було завдано істотної моральної шкоди, а також матеріальних витрат, пов`язаних із похованням, у зв`язку з чим у них виникло право на відшкодування такої шкоди за рахунок відповідача у порядку та розмірах визначених законодавством.

Так, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу марки «GEELY FE-1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №233890423.

Керуючись положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 №3720-IX, 31.12.2025 року представник позивачів повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся із заявами про здійснення страхового відшкодування у встановленому законом порядку.

Серед заявлених вимог позивачами було заявлено про відшкодування моральної шкоди, заподіяної батькові потерпілої, у розмірі 100 000 грн., відшкодування моральної шкоди, заподіяної матері потерпілої, у розмірі 100 000 грн., а також відшкодування витрат на поховання у розмірі 99 697 грн.

Проте листом від 21.01.2026 року відповідач повідомив про призупинення розгляду поданих заяв, посилаючись на необхідність надання додаткових документів, зокрема, кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні, а також заповнення додаткових опитувальників.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, які, на думку позивачів, суперечать вимогам чинного законодавства та фактично унеможливлюють реалізацію їх права на отримання страхового відшкодування, позивачі звернулися до суду з даним позовом про стягнення належних їм сум страхового відшкодування, а також понесених витрат.

02.04.2026 року від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке.

У відзиві зазначено, що правовідносини, пов`язані із здійсненням страхових виплат, регулюються спеціальним законом, а саме Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 №3720-IX, який встановлює вичерпний порядок та умови здійснення страхових (регламентних) виплат.

Відповідно до частини 1 статті 32 зазначеного Закону, для отримання страхової виплати особа, яка має на це право, зобов`язана подати страховику заяву про страхову виплату разом із необхідними документами.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 32 цього Закону, у разі якщо обставини дорожньо-транспортної пригоди досліджуються в межах кримінального провадження, до заяви про страхову виплату додаються копії вироку суду або іншого рішення, що набрало законної сили, яким підтверджується завершення кримінального провадження.

Разом з тим, представник відповідача зазначає, що у відповідача відсутній обов`язок виплатити страхове відшкодуванн, оскільки відповідно до ст.6 Закону обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини страхувальника у вчиненні ДТП. Позивачами не було надано повного пакету документів, необхідних для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування.

Стосовно вимог про відшкодування витрат на поховання, відповідач зазначає, що такі витрати підлягають відшкодуванню лише за умови їх належного документального підтвердження первинними бухгалтерськими документами, які у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» діяло у межах чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв`язку з чим просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Просив проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

08.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивачів, адвоката Лабик Р. Р., надійшла відповідь на відзив, у якій останній просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відповіді на відзив адвокат посилається на обов`язок відповідача відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП з підстав, які зазначено у позові та не спростовано відповідачем.

У судове засідання позивачі та їх представник не з`явилися, проте від представника у матеріалах справи мається заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивачів. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить суд задовольнити їх.

У відзиві на позов представник відповідача просив проводити розгляд справи без його участі.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 07 грудня 2025 року приблизно о 21 годині 35 хвилин водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «GEELY» моделі «FE-1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою «КиївСумиЮнаківка» у напрямку м. Київ, між с.Старий Биків та Нова Басань, та не впорався з керуванням, у результаті чого допустив виїзд на смугу зустрічного руху з подальшим з`їздом на ліве узбіччя та перекидання транспортного засобу. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці події.

За даним фактом дорожньо-транспортної пригоди Головним управлінням Національної поліції у Чернігівській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025270000000770 від 08.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.13 зв.ст.).

27.01.2026 року старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернігівській області складено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 , який затверджено прокурором та направлено до Бобровицького районного суду Чернігівської області для розгляду по суті (а.с. 15-17).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №151 від 09.12.2025 року, ОСОБА_4 померла внаслідок травматичного субарахноїдального крововиливу та закритої черепно-мозкової травми, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди 07.12.2025 року (а.с. 21).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними документами, наданими суду (а.с. 22-24).

Згідно наданих документів, позивачем ОСОБА_1 було понесено витрати на поховання, що підтверджується товарним чеком від 10.12.2025 наданим суду, розмір яких становить 99 697 грн. (а.с.26).

Таким чином, судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблої та у зв`язку із її смертю зазнали моральної шкоди, а також понесли витрати пов`язані з її похованням.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №233890423, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу марки «GEELY FE-1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (а.с. 28).

31.12.2025 року представник позивачів повідомив ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про настання страхового випадку та звернувся із заявами про виплату страхового відшкодування, зокрема щодо відшкодування моральної шкоди кожному з батьків та витрат на поховання (а.с. 29-30).

Листом від 21.01.2026 року відповідач повідомив позивачів про призупинення розгляду заяв, посилаючись на відсутність документального підтвердження завершення кримінального провадження, а також на необхідність надання додаткових документів для визначення розміру страхового відшкодування (а.с. 32).

З наданих матеріалів вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025270000000770 від 08.12.2025 року завершено, складено обвинувальний акт, який передано до суду для розгляду по суті, у зв`язку з чим остаточне судове рішення у справі станом на момент розгляду цивільної справи відсутнє.

Судом встановлено, що до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Спеціальним законом, яким встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами є ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21.05.2024 (надалі за текстом - Закон).

Пунктом 1.2, 1.3 ст.1 Закону визначено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої заподіяно шкоду життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи. Забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб (ст.5 Закону).

Як закріплено у ч.1 ст.18 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону , у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку, зокрема, із смертю потерпілої фізичної особи.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди.

Стаття 25 Закону закріплює, що страхова (регламентна) виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком. Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах. Страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням.

Страхова (регламентна) виплата не здійснюється у разі настання під час використання транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої в особи, яка використовувала транспортний засіб, не виникла цивільно-правова відповідальність (п.1 ч.2 ст.30 Закону).

Частиною 1 ст.32 Закону визначено, що для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату у встановлені строки.

Згіндо п.8 ч.3 ст.32 Закону, до заяви про страхову (регламентну) виплату додаються, зокрема, свідоцтво про смерть потерпілої фізичної особи; б) документи, що посвідчують право осіб на утримання від померлої потерпілої фізичної особи або перебування осіб на утриманні потерпілої фізичної особи згідно з частиною другою статті 25 цього Закону, та документи, що підтверджують доходи померлої потерпілої фізичної особи за календарний рік, що передує року настання дорожньо-транспортної пригоди (за наявності), - у разі вимоги заявника про виплату страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника;в) документи, що підтверджують сімейні, родинні відносини відповідно до частини другої статті 25 цього Закону, - у разі вимоги про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю годувальника; г) документи, що підтверджують факт поховання потерпілого та/або спорудження надгробного пам`ятника та здійснення відповідних витрат, - у разі вимоги заявника про виплату відшкодування у зв`язку із здійсненням витрат на поховання потерпілого; 9) відомості про реквізити банківського (платіжного) рахунку чи унікальний ідентифікатор отримувача страхової (регламентної) виплати - у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 27 цього Закону; 10) документи про дорожньо-транспортну пригоду, оформлені працівниками відповідних підрозділів Національної поліції України відповідно до законодавства, або повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ, без участі працівників відповідних підрозділів Національної поліції України відповідно до частини другої статті 31 цього Закону; 13) копія вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження, якщо дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди здійснювалося у кримінальному провадженні та страховик (МТСБУ) у межах строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, вимагає надання такого документа.

У судовому засіданні встановлено, що позивачі у спосіб та порядок визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернулися до відповідача про виплату їм страхового відшкодування, однак їм було відмовлено.

Таким чином, позивачі заявили про своє право та бажання на виплату їм страхового відшкодування.

У своїх постановах від 21.04.2022 Верховний суд у справі №447/2222/20 (провадження №61-19906св21), від 05.10.2022 у справі №208/4598/21, дійшов висновку, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за заподіяну шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було заподіяно внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, є те, ще володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов`язок відшкодувати заподіяну шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за яким відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Для відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою.

Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка заподіяла шкоду джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її заподіяння (без вини).

Виходячи з аналізу, ст.1187 ЦК України (за загальним правилом), шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Так, відповідно до положень ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Як було зазначено, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IХ, згідно ст.4 якого, предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Згідно висновку, викладеного у пункті 85 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 (справа № 147/66/17), основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

У п. 86 постанови Велика Палата Верховного Суду підтвердила попередні правові висновки, зазначивши, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Положеннями ч.2 ст.1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди. Тобто, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

КЦС ВС у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21) дійшов наступного висновку, що згідно з ч. 1 ст. 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну потерпілого. Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження наявних у справі доказів, судом встановлено, що 07.12.2025 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «GEELY FE-1», внаслідок якої пасажирка ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, несумісні з життям, від яких померла, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та лікарським свідоцтвом про смерть; встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між вказаною ДТП та смертю потерпілої; позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблої, що підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак відповідно до вимог цивільного законодавства та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» належать до кола осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілої особи; при цьому судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу була застрахована, що свідчить про наявність страхового випадку, а також підтверджено належними письмовими доказами факт понесення позивачами витрат, пов`язаних із похованням загиблої, їх розмір та реальність здійснення, у зв`язку з чим у позивачів виникло право на відшкодування таких витрат у межах, визначених законом. Позивачі звернулися до суду, зокрема, з вимогою про стягнення витрат на поховання доньки у розмірі дванадцяти мінімальних місячних заробітних плат, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (ч.4 ст.25 Закону). З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, суд доходить висновку, що заявлені вимоги в цій частиніє обгрунтованими і підлягають задоволенню. Разом з тим, суд при вирішенні спору також враховує, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача незалежно від наявності вини, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачів, спричиненої їм моральної шкоди, суд виходить з такого.

На обґрунтування заподіяної моральної шкоди позивачі покликаються на те, що загибель їх доньки у ДТП вже жодним чином неможливо виправити і таке завдало їм непоправних душевних страждань.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, зокрема, її батькам, а також враховуючи, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблої ОСОБА_4 та звернулися до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди у розмірі двадцяти п`яти мінімальних місячних заробітних плат, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, у рівних частинах, суд доходить висновку, що заявлені вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідають як характеру правовідносин, що виникли, так і вимогам чинного законодавства; водночас, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер та глибину душевних страждань позивачів, пов`язаних із втратою дитини, незворотність таких наслідків, а також те, що моральна шкода за своєю правовою природою не піддається точному грошовому виміру, у зв`язку з чим будь-яке її відшкодування має умовний характер та не може у повному обсязі компенсувати заподіяні страждання, однак повинно бути співмірним із завданою шкодою та спрямованим на відновлення порушеного немайнового блага.

Крім цього, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь- яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.

Таким чином, суд доходить висновку, що заявлені у справі позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується судових витрат, то суд виходить з такого.

За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України ,витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги у справі задоволено повністю, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про обґрунтованість розміру витрат позивачів на професійну правничу допомогу та стягнення їх з відповідача на користь позивачів. Такі витрати на правову допомогу адвоката, понесені позивачами при розгляді справи, підтверджуються матеріалами справи, а саме договорами про надання професійної правничої (правової) допомоги №Ж689 від 16.12.2025 та №Ж690 від 16.12.2025, укладеного між адвокатським об`єднанням «Автопоміч Україна» та позивачами, детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги, з якого вбачається, що сума витрат на професійну правничу допомогу складає 45 420 грн. Пунктом 3.2.2. Договорів передбачено, що клієнт зобов`язується здійснювати оплату наданих Адвокатським об`єднанням послуг лише після одержання грошової компенсації за спричинену шкоду. При цьому, суд враховує, що відповідачем не було заявлено про неспівмірність витрат на правову допомогу чи їх зменшення. Разом з цим, слід зазначити, що представник позивача у судових засіданнях (як зазначено у детальному описі робіт 4 год) участі не брав, вартість однієї години роботи 3 028 гривень, а тому підстави для стягнення витрат на правову допомогу у цій частині відсутні. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивачів підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 33 308 гривень (4х3028=12112 грн., 45 420 12112 = 33 308 грн.). Визначаючи розмір витрат на правову допомогу кожному з позивачів, суд виходить з такого розрахунку: 12112 /2=6056 грн; 30077,12-6056 = 24021, 12 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 та 15342,88-6056 = 9286,88 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_2 .

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2960 гривень (1% ціни позову). Позовні вимоги задоволені повністю, ціна позову 296000 гривень.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.999, 1166, 1187, 1200 ЦК України, ст.ст.13,18,81,83, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Руслан Романович до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (Ідентифікаційний код юридичної особи - 22868348) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 100000 (сто тисяч) гривень страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю дочки внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (Ідентифікаційний код юридичної особи - 22868348) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 96 000 (дев`яносто шість тисяч) гривень страхового відшкодування витрат на поховання дочки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (Ідентифікаційний код юридичної особи - 22868348) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 24021 (двадцять чотири тисячі) гривень 12 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті позивачем.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (Ідентифікаційний код юридичної особи - 22868348) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) 100000 (сто тисяч) гривень страхового відшкодування моральної шкоди завданої смертю дочки внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (Ідентифікаційний код юридичної особи - 22868348) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) 9286 (дев`ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 88 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті позивачем.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (Ідентифікаційний код юридичної особи - 22868348) на користь держави судовий збір в розмірі 2960 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна", Ідентифікаційний код юридичної особи 22868348, місцезнаходження 03150, м. Київ вул. Велика Васильківська,102.

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига