Рішення № 135884163, 20.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/17090/25

Номер провадження2/205/221/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Данчула К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4836833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало та надало кредит у сумі 22 500 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсалбанк». Вказує, що сума заборгованості за договором розрахована первісним кредитором у формі поденного розрахунку заборгованості у відповідності до умов договору. 02 червня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №02-1/06/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на загальну суму заборгованості 69 044,15 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 11 904,23 грн., заборгованість за процентами 45 889,92 грн., заборгованість за нарахованими штрафами/неустойками 11 250 грн. На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» суму заборгованості в розмірі 66 008,07 грн., яка складається з заборгованості: за основним боргом (сумою кредиту) 11 904,23 грн.; за процентами нарахованими первісним кредитором 45 889,92 грн.; процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 8 213,9187 грн.; судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн., а також просить в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції».

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025 року прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Дідух Є.О. в системі «Електронний суд» сформував заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст.ст.128, 130 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлявся, також шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Новокодацького районного суду міста Дніпра, заперечень проти позову суду не представив, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.

20 квітня 2026 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було вирішено питання про заочний розгляд справи.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст.280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав. При цьому, представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4836833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, відповідно до умов вказаного кредитного договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти у розмірі 22 500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом і виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк кредиту становить 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; тип процентної ставки фіксована; стандартна процентна ставка 1,50 % в день, знижена процентна ставка 0,90% в день (а. с. 67-72).

Відповідно до п. 1.1. вказаного кредитного договору укладення кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Пунктами 2.1., 2.2. кредитного договору встановлено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 . Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо товариство здійснює перерахунок коштів не в день укладення договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений у п.1.3. договору, відлік якого в цьому випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів розміщується товариством в особистому кабінеті та/або направляється на електронну пошту клієнта.

Також п. 2.4 кредитного договору встановлено, що кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1 договору.

В матеріалах справи також наявні додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4836833 від 24 липня 2024 року, який містить в собі таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також паспорт споживчого кредиту із зазначенням основних умов кредитування, які було підписано 24 липня 2024 року ОСОБА_1 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора (а. с. 64-66, 72-74).

Згідно з розрахунком ТОВ «Лінеура Україна» заборгованість ОСОБА_1 за договором №4836833 від 24 липня 2024 року, станом на 02 червня 2025 року загалом складає 69 044,15 грн. (а. с. 80-85).

Матеріалами справи підтверджено, що 02 червня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №02-1/06/2025, згідно з умов якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або вникне у майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

В матеріалах справи наявний складений сторонами 02 червня 2025 року акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №2-1/06/2025 від 02 червня 2025 року (а.с.31).

З наявного в матеріалах справи витягу реєстру боржників до договору факторингу №2-1/06/2025 від 02 червня 2025 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором № 4836833 в загальному розмірі 69 044,15 грн., яка включає в себе: 11 904,23 грн. суму заборгованості за основною сумою боргу; 45 889,92 грн. сума заборгованості за відсотками; 11 250 грн. - сума заборгованості за пенею/штрафами (а. с. 75-77).

Матеріалами справи також підтверджено факт оплати ТОВ «Українські фінансові операції» за договором факторингу №№2-1/06/2025 від 02 червня 2025 року на користь ТОВ «Лінеура Україна» грошових сум у розмірі 419 433,55 грн., 1 494 000 грн., 1 623 000 грн., що підтверджується платіжними інструкціями АТ «Ощадбанк», АТ «Сенс Банк», АТ КБ «Приватбанк» №257, №1384, №11185 від 03 червня 2025 року (а. с. 60-62).

В матеріалах справи є відповідь ТОВ «Пейтек» за вих. №20250610-239 від 10 червня 2025 року, в якій наявна інформація про успішне перерахування коштів на платіжну карту на суму 22 500 грн., а саме: 24 липня 2024 року о 23:15:07; призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду від 05 березня 2026 року АТ «Універсалбанк» №БТ/Е-9932 від 25 березня 2026 року в якій зазначено, що банківська картка № НОМЕР_3 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 і за період з 24 липня 2024 року протягом п`яти календарних днів було зарахування коштів в сумі 22 500 грн. ТОВ «Лінеура Україна» (а. с. 140).

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Крім того, матеріали справи містять розрахунок заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором №4836833 від 24 липня 2024 року за 46 календарних днів (за період з 03 червня 2025 року по 18 липня 2025 року), з якого вбачається загальний розмір нарахованих процентів 8 213,76 грн. (а. с. 78-79).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) і договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, позивачем надано суду письмову форму укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договору №4836833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 липня 2024 року, у якому наявний електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме комбінація цифр і букв, згідно з положеннями ЗУ «Про електронну комерцію», який також містить погоджені сторонами: суму кредиту, строк кредитування та проценти за користування кредитом, а також інші умови договору.

При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді.

Судом встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої обов`язки за електронним договором №4836833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 липня 2024 року та надало відповідачу кредит у сумі 22 500 грн., а також існування заборгованості відповідача за вказаним договором у загальному розмірі 66 008,07 грн., яка складається з заборгованості: за основним боргом (сумою кредиту) 11 904,23 грн.; за процентами нарахованими первісним кредитором 45 889,92 грн.; процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 8 213,92 грн.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також судом встановлено, що ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №02-1/06/2025 від 02 червня 2025 року за договором №4836833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 липня 2024 року.

Отже, судом встановлено факти укладення між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору та невиконання відповідачем належним чином зобов`язань з повернення кредитних коштів, а також те, що до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшли права первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» за договором №4836833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 липня 2024 року, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

В свою чергу, згідно з ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд зазначає, що відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у вказаній справі виникли 24 липня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на цей час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і стягнення отриманих сум інфляційних втрат, 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати та 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, який залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» підлягають частковому задоволенню.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1 211,20 грн., а не 2 422,40 грн.

Також згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджуються договором №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року, який укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5972/10 від 24 березня 2017 року; довіреністю ТОВ «Українські фінансові операції» від 01 серпня 2024 року; заявкою №4836833 від 01 липня 2025 року на виконання доручення до договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року; детальним описом робіт (наданих послуг) №4836833 від 30 жовтня 2025 року з детальним переліком проведеної роботи та актом приймання-передачі наданих послуг №4836833 від 31 жовтня 2025 року до договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року на загальну суму 10 000 грн. (а. с. 39-45, 63, 88-89).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 10 000 грн. не відповідають у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних правових (юридичних) послуг та їх необхідністю, обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того сторони до суду не з`являлися, а отже вона не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено частково, але судом враховується здійснення адвокатом належного захисту позивача, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та пропорційністю задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за договором №4836833 від 24 липня 2024 року в розмірі 66 008,07 грн., яка складається з заборгованості: за основним боргом (сумою кредиту) 11 904,23 грн.; за процентами нарахованими первісним кредитором 45 889,92 грн.; за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 8 213,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 1 211,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.П. Терещенко