Рішення № 135883848, 20.04.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/6617/25

Провадження № 2/209/976/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Решетник Т.О.,

за участі секретаря Кіфарець А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, Товарна біржа «Українська», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на житлове приміщення, -

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

У серпні 2025 року позивачі звернулися до суду з позовом, про визнання права власності на житлове приміщення, визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

На обґрунтування позову зазначили, що 12 серпня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , як покупцями з одного боку, та відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як продавцями з другого боку, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м. Договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений в приміщенні Товарної біржі «Українська».

Вищевказана квартира належала продавцям на підставі Свідоцтва про право власності від 27.12.1993 року, виданого Відділом обліку та розподілу житлової площі виконкому м. Дніпродзержинська, реєстраційний номер 33213.

Договір купівлі-продажу квартири, після його укладення був зареєстрований Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації 13 серпня 1998 року в реєстрову книгу № 137, реєстровий № 21869.

При укладенні договору купівлі-продажу сторонам було роз`яснено, що він має законну силу, не потребує подальшої реєстрації в нотаріальній конторі.

Проте, після смерті чоловіка позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини частки вищевказаної квартири, яка належала її чоловіку як спільна власність подружжя. Однак, у вчиненні нотаріальної позивачу було відмовлено, оскільки вказана вище угода купівлі-продажу нерухомості укладена у письмовій формі, без нотаріального посвідчення. Станом на даний час посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу нерухомого майна неможливо, оскільки позивачам невідоме місце знаходження продавців - колишніх власників квартири, відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просять: визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., укладений 12 серпня 1998 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , зареєстрований на Товарній біржі «Українська» за реєстровим №23082. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., з подальшою реєстрацією в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., з подальшою реєстрацією в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.10.2025 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 05.12.2025 року було закрито підготовче засідання по справі та призначено до судового розгляду по суті на 05.01.2026 року.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивачів в судове засідання не з`явилась, заявила клопотання про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв, клопотань суду не надавали.

Третя особа - Товарна біржа «Українська», в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи неявку належним чином повідомлених відповідачів в судове засідання, які не повідомили про причини неявки та не подали відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12 серпня 1998 року між відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як продавцями з одного боку, та позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , як покупцями, з другого боку, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., який був зареєстрований у Товарної біржі «Українська» за реєстраційним № 23082, що підтверджується копією договору від 12.08.1998 року. Квартира належала продавцям на підставі Свідоцтва про право власності від 27.12.1993 року, виданого Відділом обліку та розподілу житлової площі виконкому м. Дніпродзержинська, реєстраційний номер 33213.

З матеріалів справи вбачається, що після вчинення договору купівлі-продажу будинку між відповідачами і позивачами, право власності на квартиру на ім`я позивачів було зареєстровано в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» 13 серпня 1998 року та зареєстровано в реєстрову книгу № 137 за реєстровим № 21869, що підтверджується реєстраційним посвідченням та відповіддю ОКП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» від 22.11.2024 року № 1/2829 .

Придбана ними квартира складається із трьох кімнат, житловою площею 40,9 кв. м., загальною площею 71,8 кв. м., що підтверджується копією технічного паспорту.

З доводів позовної заяви вбачається, що при укладенні договору сторонам було роз`яснено, що він має законну силу, не потребує подальшої реєстрації в нотаріальній конторі. В тексті договору вказано, що згідно зі ст. 15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарні біржі», даний Договір зареєстрований на товарній біржі «Українська» і не підлягає нотаріальному посвідченню. Під час укладення договору, сторонами були виконані всі умови договору, сторони ніяких претензій один до одного не мали. В односторонньому порядку позивачі не можуть зареєструвати договір належним чином, це порушує їх права та законні інтереси.

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дія актів цивільного законодавства в часі регламентована ст. 5 ЦК України.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності на квартиру до позивачів правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ договір купівлі-продажу включений в перелік біржових операцій.

Згідно ч. 2 ст. 9 Житлового Кодексу України (з доповненнями 1993 року, в редакції, що діяла на час укладення договору) квартира (будинок) може бути придбана громадянами на біржових торгах.

За змістом ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР (1963 року), що діяв на час укладення договору, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Згідно частини 1 статті 47 ЦК України (1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 220 нині діючого ЦК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Статтею 2 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів. Отже, товарна біржа - це оптовий, регулярно діючий ринок, де відбувається торгівля сировиною, матеріалами, іншими товарами, допущеними до обігу на біржі, створений для зручності здійснення комерційної діяльності юридичними та фізичними особами, які, в свою чергу, повинні бути обов`язково зареєстрованими відповідною біржою як її учасники.

Згідно ст.15 Закону України "Про товарні біржі" не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржовий договір з моменту його реєстрації на біржі є вчиненим правочином.

Таким чином, угоди, що зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. До нотаріально посвідчених документів прирівнюються лише документи, складені згідно з вимогами ст.40 Закону України "Про нотаріат", перелік яких є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 липня 1978 року № 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15) було роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини. Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч.2 ст.47 ЦК, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

На час укладення договору купівлі-продажу квартири в серпні 1998 року сторони правочину не були обізнані про те, що правочин купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до ст. 47 ЦК України (в ред.1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно ст. 15 якого, правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали.

При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, і сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме, купівлі-продажу вищевказаної квартири, правочин був реальним і вчиненим у формі дозволеній чинним законодавством України в 1998 році. Усі вимоги договору купівлі-продажу, сторонами були виконані, ніяких претензій щодо передачі майна не було, та сторонами правочину один до одного будь-які інші претензії не пред`являлися. Державна реєстрація договору купівлі-продажу проведена Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації.

Реєстрація бюро технічної інвентаризації за позивачами права власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, не суперечила чинному законодавству.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі - продажу, міни, зареєстрованих біржою. Крім того, Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 року № 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839, також передбачено підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, міни, зареєстрованих біржою.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Вищезазначене не суперечить й вимогами ст. 328 ЦК України (в ред. 2003 року), відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю виконали умови договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , здійснивши оплату за придбане майно грошовими коштами, які покупці одержали під час підписання цього договору, що вбачається з п.3 даного правочину, та вказаний договір купівлі-продажу, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР, був зареєстрований у Дніпродзержинському БТІ, в передбаченому Законом порядку, суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР та ст. 49 Закону України "Про власність" набули право власності на вказану квартиру і правомірно володіли нею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 12 серпня 1998 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та ОСОБА_6 через товарну біржу «Українська», так як цей договір був укладений сторонами з їх обопільної згоди, сторони виконали всі умови договору, позивачі зареєстрували цей договір в Дніпродзержинському бюро технічної інвентаризації, і в теперішній час неможливо нотаріально посвідчити укладений договір.

На підставі ст.ст 13, 141 ЦПК України, судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 13, 76-82, 89, 141, 142, 258-263, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП не встановлений), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП не встановлений), ОСОБА_5 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП не встановлений), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товарна біржа «Українська» (Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, буд. 30, кімната 201, ЄДРПОУ 24514270), про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на житлове приміщення задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., укладений 12 серпня 1998 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , зареєстрований на Товарній біржі «Українська» за реєстровим №23082.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., з подальшою реєстрацією в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., з подальшою реєстрацією в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Т.О. Решетник