Ухвала суду № 135881938, 21.04.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(099) 55-49-125

Справа № 332/2372/26

Провадження №: 2/332/2782/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 р. м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Погрібна О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності на квартиру,

встановила:

До Заводського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності на квартиру, в якій просить визнати за нею право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 57,7 кв.м., житловою -29,4 кв.м.

Також позивачкою заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі ч.1,2 ст.8 Закону України «Про судовий збір». В обґрунтування клопотання посилається на те, що відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, станом на 02.04.2026, оціночна вартість її житлового будинку складає суму 1081501.58 грн, про що і зазначено в ціні позову. Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору складає 1% ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму, тобто у даному випадку 10815,01 грн. Позивачка зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою, отримує пенсію 4023 грн. За рік з 16.01.2025 по 07.12.2025 її дохід склав 48065,32 грн, на підтвердження чого позивачка додала до позову довідку по рахунку АТ КБ «Приватбанк». Зазначає, що розмір судового збору 10815,01 грн для неї є значним та таким, що значно перевищує її місячний дохід, а також перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній рік і вона не може виділити цю суму з свого бюджету, тому просить суд звільнити її від сплати судового збору.

Ознайомившись із позовною заявою, приходжу до висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Згідно з п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Позивачка зазначає вартість спірного житла в розмірі 1081501,58 грн та, відповідно, розмір необхідного до сплати судового збору 10815,01 грн.

В той же час, позивачка просить визнати право власності на квартири, тому ціна позову має становити 1081501,58 : 2 =540750,79 грн, що становить ціну позову (а не 1081501,58 грн, як зазначено у позовній заяві.

Відповідно, 1% від 540750,79 грн становить 5407,51 грн.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом ст.136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Звільнення від сплати судового збору дійсно є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою. Водночас свобода розсуду суду під час вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору не є необмеженою.

Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 (провадження № 61-11548св20) зазначав, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.

Суд зауважує, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан скаржника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наявність рухомого і нерухомого майна, доказів щодо відсутності інших доходів, довідки фіскальних органів про доходи, довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 990/13/23 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26 липня 2005 року).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію. Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Креуз проти Польщі, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи («ФК «Мретебі» проти Грузії» № 38736/04, п. 47).

З викладеного слідує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов`язок сплатити судові збори, встановлені відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.

Також суду не надано жодних інших доказів, окрім виписки з банку по конкретному рахунку, які б свідчили про майновий стан позивачки, яка може мати інші джерела доходу, зокрема, довідки із Податкової служби України про суми нарахованих та виплачених доходів, виписки з інших банківських рахунків, відомостей про наявне у власності майно.

Відтак суд зауважує, що позивачкою не доведено належними доказами того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі, оскільки надана нею довідка по рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОК-5 №3993479649958926 від 31 березня 2026 року не відображає у повній мірі майновий стан особи.

Таким чином, враховуючи ціну позову, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5407,51 грн та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору, або надати суду належні та достатні докази, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Заводс./22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Номер рахунку (IBAN): UA348999980313191206000008510, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Також позивач має змогу скористатись електронним сервісом для сплати судового збору на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Реквізити для сплати судового збору можна отримати за посиланням:

https://zv.zp.court.gov.ua/sud0809/gromadyanam/tax/

Щодо посилань позивачки в позовній заяві на ухвалу Верховного Суду від10 лютого 2026 року у цивільній справі ЄУН 336/10861/25, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА 1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2025 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, про встановлення факту належності житлового будинку на праві власності, та, як зазначено у позовній заяві, «Аналогічні висновки Верховний Суд висловив у своєму рішенні від 02.03.2026 по справі № 337/5935/25, провадження № 61-1958ск26», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачка посилається на цивільні справи ЄУН 336/10861/25 та ЄУН 337/5935/25, які було розглянуто за заявами в порядку окремого провадження, про встановлення факту належності заявникам на праві власності житлового будинку та квартири відповідно.

Так, у цивільній справи № 336/10861/25 заявник звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту належності на праві власності житлового будинку. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2025 року, у відкритті провадження відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2026 року у справі № 336/10861/25 (провадження № 61-829ск26) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявника на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у вищевказаній цивільній справі відмовлено.

У цивільній справи № 337/5935/25 заявник звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту належності їй на праві власності квартири. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року у відкритті провадження було відмовлено.14 січня 2026 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу заявниці залишено без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2026 року у справі № 337/5935/25 (провадження № 61-1958ск26) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявника на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 січня 2026 року у вищевказаній цивільній справі відмовлено.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені саме в постановах Верховного суду.

Суддя наголошує, що вищенаведені ухвали Верховного суду, на який наводить посилання позивачка, є ухвалами та не свідчать про наявність певного правового висновку у правовідносинах.

Крім того, у них наявні інші фактичні обставини, ніж зазначені у позовній заяві, зокрема, обидві заяви подані в порядку окремого провадження, тому практика Верховного Суду має бути релевантною до обставин справи.

Суд звертає увагу позивачки на те, що в матеріалах позову наявні документи, які підтверджують право власності позивача ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем у даній справі оспорюється чи невизнається право власності позивача на вищевказану квартиру.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач у разі незгоди з рішенням державного реєстратора про відмову у здійсненні реєстраційних дій має право його оскаржити у визначений чинним законодавством спосіб.

При цьому, суд вважає на необхідне роз`яснити позивачці, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів, в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», або до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. Якщо ухвала постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

постановила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Степногірської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності на квартиру - залишити без руху.

Надати позивачу строк п`ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М.Погрібна