Постанова № 135881872, 03.02.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/2596/25 Провадження № 3/304/127/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин адміністративні матеріали (протокол серії ЕПР1 № 507511 від 08.11.2025 року, протокол серії ЕПР1 №507527 від 09.11.2025 року), які надійшли з відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

08.11.2025 року, о 23 год. 00 хв., ОСОБА_2 , рухаючись по вул.Турянській, буд.53 в с.Тур`я Пасіка, керував транспортним засобом автомобілем марки «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, із застосуванням приладу «Драгер» та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП України, кваліфікуючими ознаками якого є: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Крім того, 08.11.2025 року, о 23 год. 08 хв, ОСОБА_2 , рухаючись по вулиці Турянська в селі Тур`я Пасіка, керуючи транспортним засобом марки «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_1 , не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто не мав права керувати таким транспортним засобом, та своїми діями порушив вимоги п.2.1.а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП України, кваліфікуючими ознаками якого є: керування транспортним засобом повторно протягом року особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 03.02.2026 року об`єднано в одне провадження справу про адміністративне правопорушення №304/2596/25 відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП зі справою про адміністративні правопорушення №304/2998/25 відносно ОСОБА_2 за ч.5 ст.126 КУпАП. Об`єднаній справі присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи №304/2596/25 (провадження № 3/304/127/2026).

В судові засідання, призначені на 28.11.2025 року, 16.12.2025 року, 24.12.2025 року, 31.12.2025 року, 19.01.2026 року, 03.02.2026 року ОСОБА_2 повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, проте про причини неявки суду не повідомлено, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки, суду не надано, примусовим приводом до зали суду працівниками поліції не доставлений у зв`язку з відсутністю за місцем проживання, заперечень на складені протоколи про адміністративні правопорушення, на адресу суду від ОСОБА_2 не надійшло.

При цьому, суд вжив всіх можливих заходів для сповіщення ОСОБА_2 про день та час судових засідань шляхом направлення вказаній особі sms-повідомлень, рекомендованих повідомлень, оголошень на офіційному сайті суду, а також застосуванням приводу через органи Національної поліції, однак останній в судові засідання не з`явився, примусовим приводом до зали суду не доставлений.

При цьому, судом враховується принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, що дозволяє провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Окрім цього, у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист судом забезпечено як шляхом належного повідомлення про час і місце розгляду справи, а також беручи до уваги те, що відповідно до положень ч.2 ст.268 КУпАП провадження у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст.ст.126,130 КУпАП не вимагає обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності за вказаними статтями, суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутність ОСОБА_2 .

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У даному випадку судом приймається до уваги те, що неодноразові відкладення розгляду справи через неявку ОСОБА_2 безпосередньо впливають на загальну тривалість провадження у даній об`єлнаній справі. Чергове відкладення судового засідання, призначеного на 03.02.2026 року, з урахуванням граничних строків накладення адміністративного стягнення за ч.5 ст.126 КУпАП, передбачених ст.38 КУпАП, може стати для суду істотною перешкодою для виконання завдань провадження у справі про адміністративне правопорушення. А тому, підстав для подальшого відкладення розгляду даної справи суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 року «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 року «Мороз та інші проти України» та інші).

Велика палата Верховного суду у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» в п.41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи достеменно обізнаною про складання щодо неї протоколів про адміністративні правопорушення, та будучи своєчасно та належним чином сповіщеною судом про день та час судового засідання, не вжила заходів для явки до суду, не подала жодних документів, які б підтверджували обставини неможливості її прибуття до суду та враховуючи розумні строки розгляду об`єднаної справи про адміністративні правопорушення, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи у відсутність ОСОБА_2 , на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши повно та всебічно надані суду матеріали об`єднаної справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення та вина ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих йому адміністративних правопорушень доведена у повному обсязі, виходячи з наступного.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Повно та всебічно дослідивши матеріали об`єднаної справи № 304/2596/25, оцінивши встановлені обставини, визнані судом доведеними, зміст зазначених протоколів, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення знайшла своє повне підтвердження у досліджених судом наступними доказами та підтверджується зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507511 від 08.11.2025 року, складеним поліцейським ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Кичера І.М. та з якого вбачається, що 08.11.2025 року біля 23 години 00 хвилин, водій ОСОБА_2 , рухаючись по вулиці Турянська в селі Тур`я Пасіка, керував транспортним засобом марки «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, із застосуванням приладу «Драгер», та своїми діями порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1);

- роздруківкою результатів приладу газоаналізатор Драгер «Alcotest 6810», та з якого вбачається, що о 23.00 год. 08.11.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту позивний, показник 0,74 проміле, місцем проведення тестування: вул.Турянська в селі Тур`я Пасіка. Результат тесту ОСОБА_2 не оспорював, підписав без будь-яких зауважень (а.с.2);

- направленням до КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м.Берегове», оформленим інспектором СРПП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Микульця Ю.М. о 23-04 год. 08.11.2025 року на огляд водія ОСОБА_2 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та у направленні зазначено, що у водія транспортного засобу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода (а.с.3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме газоаналізатора Драгер «Alcotest 6810», та з якого вбачається, що о 23.00 год. 08.11.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту позивний, показник 0,74 проміле (а.с.4);

- постановою серії БАД № 941324 від 08.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену сержантом поліції ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Микульця Ю.М. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП та у відповідності до ст.36 КУпАП накладення на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 510 грн (за ст.36 КУпАП) (а.с.5);

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507527 від 09.11.2025 року, складеним поліцейським ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Кичера І.М. та з якого вбачається, що 08.11.2025 року, о 23 год. 08 хв, водій ОСОБА_2 , рухаючись по вулиці Турянська в селі Тур`я Пасіка, керував транспортним засобом марки «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_1 , не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії , тобто не мав права керувати таким транспортним засобом, та своїми діями порушив вимоги п.2.1.а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КупАП (а.с.1);

- постановою серії ЕНА №5387663 від 03.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену сержантом поліції ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Кичера І.М. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3400 грн. (а.с.2);

- довідкою заступника начальника ВП № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Гондорчина О.М. за вих. № 150627-2025 від 12.11.2025 року, з якої вбачається, що згідно бази даних ІПНП посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 - не видавалося (а.с.6);

- довідкою заступника начальника ВП № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Гондорчина О.М. за вих. № 166730-2025 від 18.12.2025 року, з якої вбачається, що згідно бази даних ІПНП відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову серії ЕНА №5387663 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.2 ст.126 КУпАП, а саме порушення п.п.2.1а ПДР та накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення в сумі 3400 грн. (а.с.3);

- відтвореним в судовому засіданні носієм інформації на оптичному диску DVD-R з відеозаписами подій від 08.11.2025, який містить два відеофайли формату та з яких вбачається, що у вечірній час доби було зупинено працівниками поліції автомобіль марки «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_2 . До вказаного транспортного засобу підійшов працівник поліції, представившись, повідомив, що у відповідності до вимог ЗУ «Про Національну поліцію» ведеться відеозапис за допомогою нагрудної бодікамери, попросив водія надати документи, які надають право керування автомобілем, на що ОСОБА_2 повідомив, що посвідчення водія він немає. Після встановлення особи водія, з`ясовано ним є ОСОБА_2 та що останній протягом року притягувався до відповідальності за ст.126 ч.2 КУпАП. Також на запитання працівника поліції чи вживав ОСОБА_2 спиртні напої перед тим, як сісти за кермо, останній повідомив, що пив пиво. На пропозицію пройти тестування на місці зупинки транспортного засобу або прослідувати в лікарню для медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_2 погодився пройти тестування на місці зупинки. Працівниками поліції було надано ОСОБА_2 герметично запакований мундштук, що продемонстровано на відеокамеру та роз`яснено порядок проходження такого тестування. Після продуття видихає мого повітря у газоаналізатор «Драгер» показник на дисплеї відображено 0,79 проміле, та з результатами тестування ОСОБА_2 був згідний, їхати у лікарню не забажав. Після чого працівником поліції ОСОБА_3 було складено відносно ОСОБА_2 протоколи про адміністративні правопорушення за ст.126 та ст.130 КУпАП, примірники яких було вручено ОСОБА_2 під підпис, від дачі письмових пояснень останній відмовився (а.с.7);

Підстав для визнання недопустимим доказом відеозапису поліцейських суд не вбачає, оскільки на ньому чітко зафіксовано процедуру огляду водія на стан наркотичного сп`яніння. Окрім того, проводячи аналогію з нормами кримінального процесуального законодавства, що відповідає практиці ЄСПЛ, відеозапис з нагрудних камер та автомобіля поліцейських є електронними документами. Більше того, відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

За змістом ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.9а ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пункт 1 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (в редакції станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення) (далі за змістом Інструкція) встановлює, що ця Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.7 Порядку, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Частина 4 ст.266 КУпАП передбачає огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до статті 266 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 та діє зі змінами та доповненнями на даний час.

Відповідно до п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Згідно п.п.2,3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану.

Отже, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.

Відповідно до п.6 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський зобов`язаний запропонувати такому водієві пройти огляд в закладах охорони здоров`я. У випадку відмови водія від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, поліцейським складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, для фіксації факту відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння наявність свідків не вимагається, якщо така фіксація здійснена поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису.

Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права одне з підвалин демократичного суспільства закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до приписів ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин об`єднаної справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та, враховуючи вимоги ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим Законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, диспозиція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до положень ст.35 КУпАП повторним визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Суд вважає, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки згідно постанови серії ЕНА №5387663 від 03.08.2025, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень (а.с.2).

Враховуючи вищенаведене, повно і всебічно дослідивши матеріали об`єднаної справи, відтворивши в судовому засіданні носій інформації у виді DVD диску, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а саме: повторне протягом року вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, зокрема: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5387663 від 03.08.2025 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.2).

Під час розгляду справи судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський Кичера І.М. були упереджені при складанні адміністративних протоколів відносно ОСОБА_2 . При цьому суд зазначає, що будь-яких зауважень до протоколів, під час їх складання від ОСОБА_2 не надходило, будь-яких заперечень щодо протоколів також не надійшло.

Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 , як повнолітня, дієздатна особа, не міг не усвідомлювати обов`язковість вимог працівників поліції, зокрема вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, які ґрунтуються на приписах пункту 2.9а Правил дорожнього руху України. Вказані Правила є обов`язковими для ОСОБА_2 , і він, як учасник дорожнього руху, повинен бути з ними ознайомлений.

Також слід зазначити, що за порушення встановлених правил співіснування особа піддається примусу у вигляді накладення стягнення, користуючись яким, суспільство забезпечує погодженість особистих і суспільних інтересів, скеровує поведінку особи у необхідне, суспільно корисне русло. Отже, юридична відповідальність для особи застосовується невідворотно, якщо є позитивно виражені умови для настання такої відповідальності та немає негативно виражених умов для її усунення. Відповідальність є мірою людини. Людина постає вольовою особою завдяки розуму, а завдяки волі і свободи вона відповідає за свої вчинки. Так, юридична відповідальність передбачає для порушника настання обов`язків зазнавати несприятливих наслідків у вигляді особистого, майнового та іншого характеру, вид і міра яких передбачені санкціями правових норм.

Суд звертає увагу на те, що вид і міра за вчинення діяння, передбаченого ст.130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння відповідно посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно-небезпечних наслідків, а відтак, діяння за ст.130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід також наголосити, що відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а також відеозапису подій від 08.12.2025 року, ОСОБА_2 на місці зупинки автомобіля пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння. Результат позитивний - 0,79 проміле, що останнім не оспорювалося та ОСОБА_2 пояснював, що у той день вживав спиртні напої (пиво).

Відповідно до ст.252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З урахуванням фактичних обставин об`єднаної справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість складених щодо ОСОБА_2 протоколів про адміністративні правопорушення у зв`язку із порушенням ним п.2.9.а, п.2.1а Правил дорожнього руху. Тому, ці протоколи приймаються судом як доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП.

Відтворені в судовому засіданні відеозаписи інформативні, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, є послідовними, взаємодоповнюючими, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Вказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити ставлення ОСОБА_2 до вчинених правопорушень та додаткові обставини, які прямо вказують на нього як на особу, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Зафіксовані відеозаписами обставини стосуються вчинених правопорушень та надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

За результатами означених подій уповноваженою на те особою складені протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507511 від 08.11.2025 року та протокол серії ЕПР1 №507527 від 09.11.2025 року, зміст яких і відповідає вимогам ст.256 КУпАП та, окрім іншого, містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи із характеру вчинених дій, є вказівка на порушення ОСОБА_2 вимог п.п.2.1а, 2.9.а Правил дорожнього руху та посилання на ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно.

Також суд звертає увагу, що матеріали об`єднаної справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно ОСОБА_2 протоколів про адміністративні правопорушення, які є предметом судового розгляду. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що відображені в цих протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до них, матеріали справи не містять.

Досліджені та перевірені судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, що охоплюються складом адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011).

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_2 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, ОСОБА_2 суду не надано.

Повно та всебічно дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, врахувавши всі обставини справи, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та вина ОСОБА_2 у вчиненні вищевказаних правопорушень є доведеною та підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів, відеозаписами подій за участю ОСОБА_2 , які не викликають сумнівів у їх достовірності.

Підстав не довіряти вказаним доказам за відсутності конкретних відомостей про упередженість поліцейського ОСОБА_3 при складанні протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №507511 від 08.11.2025 року та протокол серії ЕПР1 №507527 від 09.11.2025 року, судом не встановлено.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративні правопорушення, викладеними у ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, сімейний, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно приписів ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 , суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчинених ним правопорушень та його особу, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

В силу положень ст.ст.34,35 КУпАП обставин, які б пом`якшували або обтяжували відповідальність ОСОБА_2 , в ході судового розгляду справи судом не встановлено.

При цьому суд враховує, що керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Приймаючи до уваги характер та обставини вчинення адміністративних правопорушень, їх значну суспільну небезпеку, враховуючи дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, майновий та сімейний стан, його молодий вік, та який ніде не працює, не навчається, суспільно-корисною працею не займається, постійного джерела прибутку не має, стійкі соціальні зв`язки у ОСОБА_2 відсутні: він не одружений, на його утриманні неповнолітні та/або непрацездатні особи не перебувають, враховуючи поведінку ОСОБА_2 під час події, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих його відповідальність обставин, також приймає до уваги ті обставини, що відповідні та належні висновки для себе не зробив та будучи притягнутим раніше (03.08.2025) до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, згідно постанови серії ЕНА №5387663 від 03.08.2025 року та накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу в сумі 3400,00 грн. (а.с.2) та через недовгий проміжок часу (3 місяці) після вчинення вказаного адміністративного правопорушення, ОСОБА_2 знову, повторно протягом року, вчиняє ряд суспільно-небезпечних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, у нічний час доби, та які відносяться до категорії підвищеної суспільної небезпечності, що свідчить про схильність ОСОБА_2 до вчинення суспільно-небезпечних діянь та небажання робити для себе належні висновки та ставати на шлях виправлення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним і достатнім для попередження вчинення ОСОБА_2 нових правопорушень, призначити останньому адміністративне стягнення в межах санкції найбільш тяжкої статті 126 ч.5 КУпАП, та яке, на думку суду, буде необхідне і достатнє для його виховання та запобіганню вчиненню нових адміністративних правопорушень та при призначенні стягнень за вчинення декількох правопорушень суд застосовує положення ст.36 КУпАП.

При цьому, суд вважає неможливим застосування до ОСОБА_2 додаткового стягнення у виді оплатного вилученням транспортного засобу, оскільки до матеріалів справи не надано жодних документальних підтверджень (доказів) належності ОСОБА_2 на праві власності транспортного засобу марки «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 , яким ОСОБА_2 керував 08.11.2025 року.

Крім того, відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.33, 35, 36, 40-1, 126 ч.5, 130 ч.1, 276, 279, 280, 283 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає - 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Адміністративний штраф сплачувати за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у Закарпатській області/Закарпатська область/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA538999980313030149000007001, призначення платежу: «адміністративний штраф у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», код 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA908999980313111256000026001, призначення платежу: «Судовий збір на користь держави», код 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО