Ухвала суду № 135881782, 21.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/38290/25

Провадження 2/127/9088/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 09.12.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.04.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача Журавльова С.Г. про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем повністю сплачено заборгованість за кредитним договором, а також просить повернути сплачений судовий збір.

Дослідивши матеріали справи та ознайомившись із клопотанням представника позивача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Пороте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження відповідачем фактично виконано заявлені позовні вимоги, у зв`язку з чим позивач просить закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, а також повернути сплачений судовий збір у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить з того, що на момент звернення позивача до суду спір між сторонами існував, а заявлені вимоги були обумовлені невиконанням відповідачем зобов`язань. Подальше виконання відповідачем своїх обов`язків після відкриття провадження у справі свідчить про відпадіння предмета спору вже в процесі розгляду справи, що є підставою для закриття провадження у справі.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо повернення судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову або визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу 50 відсотків судового збору.

Наведена норма визначає спеціальні процесуальні підстави та розмір повернення судового збору, які мають вичерпний характер і підлягають застосуванню у випадках, прямо передбачених процесуальним законом.

Водночас, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Таким чином, норми ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» підлягають системному тлумаченню та застосуванню у їх взаємозв`язку.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що положення ст. 142 ЦПК України є спеціальними щодо регулювання питань розподілу судових витрат та повернення судового збору, тоді як ст. 7 Закону України «Про судовий збір» має загальний характер та застосовується з урахуванням процесуальних норм.

При цьому Верховний Суд виходить із того, що у разі, коли предмет спору відпав після відкриття провадження у справі внаслідок добровільного виконання відповідачем заявлених вимог, такі обставини не свідчать про наявність підстав для повернення судового збору, оскільки на момент звернення до суду спір існував, а звернення до суду було обґрунтованим і спричинило відповідні процесуальні дії суду.

Отже, саме по собі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, який відпав після відкриття провадження, не є безумовною підставою для повернення судового збору в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Суд також враховує, що у даному випадку позивач не заявляв відмови від позову, не укладав мирової угоди та відсутні інші процесуальні підстави, визначені ч. 1 ст. 142 ЦПК України, які б давали можливість вирішити питання про повернення 50 відсотків судового збору.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що спір виник правомірно, був предметом судового розгляду, а його припинення зумовлене виконанням відповідачем зобов`язання вже після відкриття провадження у справі, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для повернення позивачу сплаченого судового збору.

У зв`язку з наведеним, клопотання позивача про повернення судового збору задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 255, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.

Відмовити у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про повернення судового збору.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: