Рішення № 135878974, 22.04.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/638/26

Провадження № 2-а/455/10/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

з участю представника позивача адвоката Гагалович Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

08.04.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Гагалович Г.М. звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6920822 від 28.03.2026, винесену поліцейським інспектором Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області Кіс М.Р.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що дана постанова є незаконною, а висновок щодо наявності діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що 28.03.2026 о 07 год. 38 хв по вулиці Валова, 30, м.Самбір, ОСОБА_1 , керуючи транспортним не порушував жодних правил дорожнього руху та був безпідставно зупинений працівниками поліції, які в подальшому винесли постанову про накладення адміністративного стягнення. Окрім цього, на місці зупинки, працівники поліції не надали відео, яким би підтвердили фіксування вищевказаного правопорушення. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, до неї не додано жодного належного, допустимого, достовірного та в своїй сукупності достатніх доказів на підтвердження викладених вище обставин. Так більше того, як вбачається з оскаржуваної постанови в графі 7 «До постанови додаються» інформація щодо здійснення фото- або відеофіксації правопорушення відсутня, тобто, не зафіксовано належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Отже, 28.03.2026 о 07 год. 38 хв по вулиці Валова, 30, м.Самбір, ОСОБА_1 , дійсно керував ТЗ не порушуючи жодних правил дорожнього руху, де був безпідставно зупинена працівниками поліції. Так більше того, екіпаж патрульної поліції рухався по зустрічній смузі автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а отже, враховуючи такі обставини, працівниками поліції неможливо було зафіксувати факт даного правопорушення. Окрім цього, працівники поліції під час зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 не вказали причину зупинки. Разом з тим, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм, таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Відтак, враховуючи вищевикладене, працівники поліції без належних правових підстав здійснили зупинку автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , оскільки, із матеріалів справи не вбачається, що останній допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити. За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП в даному випадку є недоведеним. З огляду на викладене, вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6920822 від 28.03.2026 винесеною поліцейським інспектором Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Кіс Миколою Романовичем, щодо ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2026 року справа визначена для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 09.04.2026 адміністративний позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

17.04.2026 від представника відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області Улей І.М. до суду надійшов відзив на позовну, в якому ГУ НП у Львівській області не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необгрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного. Вказує, що ОСОБА_1 оскаржує постанову серії ЕНА № 6920822 від 28.03.2026, винесену інспектором ВРПП Самбірського РВП ГУНП у Львівській області капітаном поліції Кіс М.Р. відносно нього, з метою уникнення відповідальності за вчинення правопорушень вказаних у даній постанові, оскільки працівниками відділу реагування патрульної поліції всі адміністративні матеріали складаються відповідно до чинного законодавства та на підставі ст. 10 ЗУ «Про Національну поліцію» і відповідно до вимог «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, то мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, тобто 28.03.2026 року розгляд справи та винесення постанови серії ЕНА № 6920822 відносно ОСОБА_1 фіксувалось на нагрудний відео реєстратор поліцейського. Однак, вивчивши матеріали даної справи, було встановлено, що екіпаж на службовому автомобілі в складі інспектора ВРПП Самбірського РВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Кіс М.Р. та поліцейського ВРПП Самбірського РВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції Яким В.М. дійсно 28.03.2026 о 07:38 год. патрулюючи місто Самбір вулицю Валова, виявили автомобіль марки «Опель Віваро», д.н.з. НОМЕР_1 , який порушив вимогу п.34 ПДР "Порушення вимог розмітки проїзної частини доріг " а саме перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія). Крім цього, переглянувши відео з нагрудного відео реєстратора поліцейського, було встановлено, шо працівниками поліції було ознайомлено водія з порушенням ПДР України та вимогами ч. 1 ст. 122 КУпАП повідомлено про розгляд адміністративної справи та зачитано ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268, 289, 288, 307, 308, 251, 252 КУпАП. Після чого, водієві ОСОБА_1 було повідомлено, шо на нього буде винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, ознайомлено з нею та вручено копію постанови, про що є відповідні підписи, тому підстав вважати оскаржувану постанову незаконною немає. З огляду на наведене, просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гагалович Г.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області Улей І.М. в судове засідання не з`явилася, проте у відзиві на позовну заяву просила суд справу розглядати у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 28.03.2026 інспектором Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Кіс М.Р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6920822, якою на ОСОБА_1 (позивача у справі) накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, 28.03.2026 о 07:30:31 в м.Самбір, вул.Валова, 30, Львівської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Опель Віваро», реєстр.номер НОМЕР_2 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п.34 ПДР порушення вимог розмітки проїзної частини доріг.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню, зокрема, норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає, зокрема, що порушення вимог розмітки проїзної частини доріг, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.34.1.1 ПДР України, горизонтальна розмітка має таке значення: (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Про необхідність доведення факту вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відео або фотозйомкою свідчить і зміст ст. 283 КУпАП, відповідно до якої постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

При цьому, згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, саме відповідач, будучи повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення, був зобов`язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваної постанови.

Як слідує із змісту позовної заяви, позивач заперечує обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення, заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення та вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконним та необґрунтованим.

В свою чергу, у відзиві на адміністративний позов відповідач, у підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, посилається на відеозаписи, які додані до відзиву.

Перш за все суд зазначає, що у п.7 оскаржуваної постанови не міститься вказівка на те, що до неї додаються будь-які матеріали, в тому числі фото чи відеоматеріали. Тобто відсутнє посилання на жодні докази, зокрема фото чи відеозапис правопорушення.

З приводу вказаного суд вважає за необхідне зауважити, що пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої, зокрема у постановах від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, від 15.11.2018 в справі № 524/5536/17, від 07.02.2019 у справі №161/11151/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, від 12.06.2020 у справі №805/3899/17-а, від 25.06.2020 у справі № 607/1068/17, у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано, зокрема, докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Відсутність належних доказів свідчить про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення. А візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Тим не менше, із оглянутого судом відеозапису, що доданий до відзиву, вбачається, що на такому не зафіксовано перетин суцільної лінії дорожньої розмітки автомобілем марки «Опель Віваро», реєстр.номер НОМЕР_2 .

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин стороною відповідача суду не представлено.

Згідно ч. 2 і ч. 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також Конвенція) притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції.

Згідно частини другої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, з огляду на відсутність достатніх належних та достовірних доказів допущення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд доходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим, оскаржувана постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, отже позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині про визнання протиправної оскаржуваної постанови, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки положеннями ст. 286 КАС України не передбачено можливості ухвалення рішення про визнання протиправної оскаржуваної постанови, то в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Отже, заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАС України понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на суму 665,60 гривень слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.2, 6, 72-77, 90, 241, 243-246, 250, 271- 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення, - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6920822 від 28 березня 2026року, винесену інспектором Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Кіс М.Р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ-40108833) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ), понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ-40108833.

Повний текст судового рішення складено та проголошено 22.04.2026.

Суддя А.В. Кушнір