Рішення № 135877858, 20.04.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/3629/24

Провадження № 2-др/401/33/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2026 р. м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючий суддя Макарова Ю.І.,

секретар судового засідання Горбатюк К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача адвоката Мельничик Марини Григорівни про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2026 року у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ відмовлено. (т. 2 а.с. 5-16)

Відзив представника відповідача на позовну заяву, а також клопотання про долучення доказів від 23 березня 2026 року містять орієнтовний розрахунок витрат відповідача на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. (т. 1 а.с. 171, 236)

Разом з тим, під час ухвалення рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з чим, 06 квітня 2026 року через електронний кабінет в електронній системі "Електронний суд" представник відповідача - адвокат Мельничик М.Г. подала до суду клопотання про надання доказів на підтвердження витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, в якому просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. (т. 2 а.с. 26, 28)

З 02 квітня 2026 року по 10 квітня 2026 року включно суддя перебувала на лікарняному, з 13 квітня 2026 року по 14 квітня 2026 року включно суддя перебувала у відпустці. (т. 2 а.с. 36)

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку електронного документу. (т. 2 а.с. 39, 41)

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідача подала до суду письмове клопотання про розгляд заяви без їх участі. (т. 2 а.с. 44)

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення по справі з наступних підстав.

Статтею 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення у справі. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав, суд має відмовити в його ухваленні, постановивши відповідну ухвалу.

Дана норма передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто, невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у постанові чи ухвалі. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Додаткове рішення суду - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання.

Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17).

Згідно із роз`яснень, наданих у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Оскарження додаткового рішення провадиться на загальних підставах.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч. 3 ст. 27 Закону).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положеннями про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру", ст. 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/17845/15-ц Верховний Суд зауважує, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

Суд зазначає, що за змістом ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За змістом ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Такі висновки містяться у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Представником відповідача, адвокатом Мельничик М.Г. на підтвердження понесених відповідачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката надано: Договір про надання професійної правничої допомоги № 19-05-25 від 19 травня 2025 року та Додаток № 1 до нього; Акт № 1 прийому-передачі послуг з надання професійної правничої допомоги від 01 квітня 2026 року; рахунок на оплату № 01/04 від 01 квітня 2026 року; квитанцію № 260833613 від 06 квітня 2026 року про оплату послуг з надання професійної правничої допомоги в сумі 4 000,00 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР № 000166 від 23 серпня 2024 року. (т. 2 а.с. 29, 30, 31, 32)

Враховуючи відсутність заперечень представника позивача щодо вартості понесених відповідачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката, подання суду належних доказів щодо вартості вказаних послуг, а також відмову у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 4 000 грн. 00 коп. на відшкодування понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача адвоката Мельничик Марини Григорівни про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Відомості про сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 24 вересня 2007 року Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Додаткове рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області в порядку ст. 355 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Ю.І. Макарова