Ухвала суду № 135877777, 16.03.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4978/25

Номер провадження 1-кс/404/1621/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 14.05.2025 року про закриття кримінального провадження №12025121130000191 за ч. 1 ст. 387 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 заявила вимогу про скасування постанови дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 14.05.2025 року про закриття кримінального провадження №12025121130000191 за ч. 1 ст. 387 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 скаргу підтримала і зазначила про незаконність винесеної дізнавачем постанови, оскільки дізнавач: справа підслідна ДБР; не встановили хто повідомив ОСОБА_4 про таємницю досудового розслідування; не провели ДНК тест на підтвердження справжності батьківства; не провели одночасний допит між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Прокурор, дізнавач не з`явився через зайнятість в інших справах.

Обставини події:

27 вересня 2018 року, ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , оформили і підписали письмовий договір про надання правової допомоги, предметом якого було:

-стягнення майнової шкоди з ОСОБА_5 по виконавчому листу виданому Ленінським районним судом міста Кропивницького № 405\4553\14-к від 30.05.2015 року.

-Також ОСОБА_3 могла бути усно консультована щодо припинення нарахування їй пенсії;кримінального переслідування; біологічного батьківства стосовно ОСОБА_3 .

Умови договору були виконані. ОСОБА_4 ознайомився і проаналізував матеріали надані замовником, замовник оплатив послугу і не мав претензій до виконавця угоди.

Письмові докази:

Договір від 27 вересня 2018 року, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали письмовий договір про надання правової допомоги, предметом якого є стягнення 106000 грн. шкоди з ОСОБА_5 по виконавчому листу Ленінського районного суду міста Кропивницького № 405\4553\14-к від 30.05.2015 року.

Акт про прийняття виконаних робіт від 28 вересня 2018 року, який підтверджує, що ОСОБА_4 ознайомився і проаналізував матеріали надані замовником, у свою чергу замовник оплатив послугу і не мав претензій до виконавця угоди.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_3 повідомила, що в 2015 році Ленінський районний суд видав виконавчий лист, на підставі якого відкрили виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 шкоди на користь ОСОБА_3 . Виконавче провадження проводили повільно, тому 28 вересня 2018 року, ОСОБА_3 уклала письмовий договір з ОСОБА_4 про надання правової допомоги, предметом якого було стягнення коштів. Також ОСОБА_3 усно консультувалась про підстави припинення нарахування її пенсії. Крім цього ОСОБА_4 надав ОСОБА_3 правову допомогу з приводу її кримінального переслідування.Під час та після надання правової допомоги, ОСОБА_4 поширив невизначеному колу осіб недостовірну конфіденційну інформацію стосовно ОСОБА_3 щодо обставин її кримінального переслідування та відомості щодо її батька.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 , повідомив, що був зареєстрований як фізична особа - підприємець і надавав юридичні послуги. У жовтні 2018 року уклав з ОСОБА_3 договір про надання юридичних послуг з приводу стягнення коштів з боржника голови КС «МЕГАЛІТ-2006». Неодноразово провів усні консультації, як при особистій зустрічі так і по телефону.Оформив документи від імені ОСОБА_3 до Кіровоградського РВДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Частина 1 статті 387 КК України передбачає, настання кримінальної відповідальності за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов`язок не розголошувати такі дані.

Результатами розслідування встановлено, що ніхто не розголошував відомостей досудового розслідування.

У свою чергу слідчий і прокуроржодну особу не зобов`язав утриматись від розголошення даних досудового розслідування. Обов`язковою умовою відповідальності за ч. 1 ст. 387 КК є наявність спеціального попередження про заборону розголошувати (обов`язок не розголошувати) дані дізнання чи досудового слідства, яке висловлюється особі офіційно та оформляється у встановленому законом процесуальному порядку. Попередження може стосуватися всіх даних, певної їх частини або окремих відомостей чи фактів і може бути здійснене на будь-якій стадії розслідування. Відсутність такого попередження виключає відповідальність за ч. 1 ст. 387 КК, оскільки не породжує правового обов`язку особи утримуватися від розголошення цих даних. Відповідальність за ч. 1 ст. 387 КК виключається й у тому випадку, якщо дозвіл оголошувати ці дані був відсутній, однак офіційне попередження про заборону на їх розголошення не було оформлене у встановленому законом порядку.

За таких умов відсутня об`єктивна сторона злочину, а відтак нема осіб які підлягають кримінальному переслідуваннюза можливе поширення інформації щодо підстав припинення нарахування пенсії ОСОБА_3 ; обставин кримінального переслідування ОСОБА_3 ; відомостей про біологічного батька ОСОБА_3 .

Диспозиція ст. 387 КК України передбачає, що об`єктом посягання є інтереси правосуддя.

ОСОБА_3 не має правоздатності для представництва інтересів правосуддя України, тому повинна захищати особисті немайнові прав шляхом спростування інформації у цивільному, а не кримінальному провадженні.

ОСОБА_3 не є представником сторони обвинувачення, отже не повинна свавільно встановлювати які відомості могли бути таємницею досудового розслідування.

Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора. (ст. 222 КПК України) ОСОБА_3 не заперечує, що уклала договір з ОСОБА_4 , коли вже кримінальне провадження перебувало на стадії судового розгляду.

Отже таємниця досудового розслідування припинилася з моменту пред`явлення ОСОБА_3 обвинувачення.

Відомості, з яких складається державне обвинувачення не становить таємницю, а навпаки є публічними, отже у діях будь-яких осіб виключається склад злочину передбаченого ст. 387 КК України.

Результати цього розслідування не встановили карності дій будь-якої особи, оскільки: ОСОБА_4 не поширив інформацію, тобто не довів її до відома хоча б одній особі в будь-який спосіб; ОСОБА_4 не поширив інформацію, яка стосується ОСОБА_3 та її батька; інформація була публічною, оскільки міститься в актових записах, публічному державному обвинуваченні і судових рішеннях і відповідала дійсності; інформація не становила таємниці досудового розслідування, оскільки тривала стадія судового розгляду, отже не порушила особисті немайнові права, тобто не завдала шкоди охоронюваним суспільним інтересам.

Судове рішення та актовий запис про батьківство є публічним видом інформації, отже поширення інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та актових записах не можна віднести до розголошення таємниці досудового розслідування, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 347/1093/17;провадження № 61-49090св18.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір (частини перша та друга статті 34 Конституції України). Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України). Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, частина четверта статті 32 Конституції України). Необхідно розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінкадій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їхньої правдивості. Якщо ОСОБА_3 вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Постанови Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 161/4052/16-ц; провадження № 61-7181св18.

Дізнавач вчинив правомірно, коли відмовив у призначенні ДНК експертизи, оскільки факт біологічного батьківства ОСОБА_3 підтверджується змістом актового запису, до якого не виникає сумнівів у його справжності.

Повторний чи одночасний допит ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не досягне мети цього кримінального провадження (ст. 2 КПК України), оскільки раніше проведений одночасний допит протиріч у показах між ними не усунув. Кожен наполягав на власних раніше наданих показах. Отже відсутня реальна потреба у проведенні повторного чи одночасного допиту між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Дізнавач виніс постанову про закриття кримінального провадження №12025121130000191 за ч. 1 ст. 387 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність складу кримінального правопорушення. На підставі ч. 3 названої статті, постанова приймається слідчим, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру. Закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення здійснюється, коли встановлено, що подія, з приводу якої внесені відомості до ЄРДР відбулася, була результатом вчиненого особою діяння, яка сама по собі не є кримінальним правопорушенням, оскільки відсутній хоча б один із елементів складу злочину, або наявні обставини, які виключають злочинність діяння.

Перевіривши повноту проведеного досудового розслідування обґрунтовано вважаю, що слідчий зібрав всі матеріали, та на підставі повного правового аналізу, прийняв правильне процесуальне рішення про закриття кримінального провадження, оскільки відсутність одного з елементів складу злочину, виключає злочинність діяння. Таким чином не існує законних правових підстав продовжувати досудове розслідування у цьому провадженні.

Оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження у цілому відповідає вимогам ст. 110 КПК України. Зокрема, в ній зазначені зміст обставин, які є підставами для прийняття такого процесуального рішення, мотиви її прийняття та їх обґрунтування (п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК).

Дізнавач дотримався положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України про обов`язок доказування обставин, які є підставою для закриття кримінального провадження. Дізнавач визначив обсяг слідчий дій, необхідних для цього. Винесена постанова ґрунтується на вимогах закону, належно зібраних та допустимих доказах, які не спростовуються обставинами, викладеними в поданій скарзі.

Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження, відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Таким чином, дізнавач правомірно визначив перелік слідчих дій, проведення яких забезпечило з`ясування відсутності складу злочину. При цьому останній правильно вчинив, обмежившись проведенням допитів, без проведення додаткових допитів свідків та проведення між ними одночасних допитів.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України, яка кореспондується з ч. 5 ст. 40 КПК України, прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора, слідчого. Таким чином, слідчий правомірно визначив перелік слідчих дій, проведення яких забезпечило з`ясування відсутності складу злочину.

Дізнавач зібрав достатні об`єктивні данні та виніс законну і обґрунтовану постанову відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

На виконання вимог ст. 110 КПК України, постанова про закриття кримінального провадження є вмотивованою, її зміст відповідає фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно ст. 215 КПК України, досудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства. Глава 19 КПК України визначає форму та регламентує порядок проведення досудового слідства. Перелічені процесуальні норми не встановлюють перелік процесуальних та слідчих дій, які обов`язково належить здійснити під час досудового розслідування для його закінчення. Орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, самостійно визначає обсяг перевірочних дій, достатніх за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ч.2 ст. 283 КПК України.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Таким чином слідчий суддя зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.

Сумніви скаржника про поверховість та неповноту проведеного розслідування є непідтвердженим суб`єктивним припущенням, тому не приймаються до уваги. Висловлені судження мають узагальнену характеристику, суперечать правозастосуванню ст. 6 Конвенції, зокрема принципу юридичної визначеності, оскільки клопотання та зауваження не будуть мати конструктивного результату,- не буде здобуто нових доказів.

Дізнавач під час проведення досудового розслідування у відповідності до вимог ст. 223 КПК України вжив необхідні дії спрямовані на отримання (збирання) доказів та їх перевірку, дослідив та перевірив обставини, зазначені у заяві про вчинення кримінального правопорушення, їм надано належну оцінку, досудове розслідування проведено із застосуванням всіх можливих засобів для всебічного, неупередженого та об`єктивного розслідування, з перевіркою всіх фактичних обставин справи, що може мати суттєве значення для розслідування кримінального провадження.

Доцільності проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій не вбачається, оскільки вони не здатні вплинути на наявні результати провадження. Не існує правової необхідності проводити інші процесуальні дії чи приймати процесуальні рішення у цьому кримінальному провадженні.

Відсутність ознак винної поведінки виключає у майбутньому пред`явлення підозри чи направлення обвинувального акту до суду, тому слідчий прийняв правильне процесуальне рішення у формі постанови про закриття кримінального провадження, як єдиний законний спосіб завершення цього досудового розслідування.

Схожий висновок містить постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18).

Наведене дає підстави обґрунтовано стверджувати, що слідчий при розслідуванні обставин цього кримінального провадження виконав вимоги спрямовані на забезпечення всебічності та повноти дослідження. Оскаржувана постанова слідчого відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, а висновок про закриття кримінального провадження є обґрунтованим.

Істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, слідчим суддею не встановлено, а у скарзі не наведено достатніх даних, які безумовно свідчать про неповноту проведеної перевірки та могли бути підставами для скасування прийнятого остаточного процесуального рішення.

За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена ухвала про відмову у задоволенні скарги (п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України).

Керуючись ст.ст. 303-307 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 14 травня 2025 року про закриття кримінального провадження №12025121130000191 за ч. 1 ст. 387 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_1