Рішення № 135877725, 21.04.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1949/25

Номер провадження по справі 2/387/283/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Зибіна С.В.

представник позивача ОСОБА_1 позивач ОСОБА_2

представник Служба у справах дітей

Помічнянської міської ради

Новоукраїнського району Кіровоградської області Османова Д.Н.

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог позивача та позиції відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 16 грудня 2026 року надійшов позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, в якій представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить встановити факт самостійного виховання ОСОБА_2 дитини віком до 18 років, а саме неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 29.12.2009. Від сумісного проживання в сторін народилась дитина донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з 2015 року позивач сам виховує дитину і вона проживає з батьком за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачка проживає окремо від дитини та позивача, із донькою не бачиться у вихованні участі не бере. Вказані обставини, спонукали звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судому засіданні Починаючи з 2015 року і по теперішній час, ОСОБА_2 самостійно виховує та матеріально забезпечує свою неповнолітню дочку без участі матері дитини ОСОБА_3 .

Неповнолітня дитина ОСОБА_4 постійно проживає разом зі своїм батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Актом обстеження умов проживання дитини № 136 від 03.12.2025 встановлено, що у вищевказаному домоволодінні проживає батько із дитиною, а Позивачем створено всі необхідні для комфортного життя дитини умови.

Зокрема, згідно з зазначеним актом, батьком забезпечено окрему кімнату для дочньки, яка облаштована всім необхідним для гармонійного розвитку та виховання дитини; дитина має одяг та взуття відповідно до віку й сезону, а також забезпечена харчуванням на належному рівні.

Відповідачка проживає окремо від дитини та Позивача, із неповнолітньою дочкою не бачиться, жодної участі у її вихованні та утриманні не бере, а її актуальне фактичне місце проживання Позивачу невідоме. Натомість Позивач самостійно забезпечує гармонійний фізичний, психологічний та інтелектуальний розвиток дочки, а саме: одноособово бере участь у житті дитини, піклується про стан її здоров`я, а також без участі матері матеріально утримує дитину.

Обставини того, що ОСОБА_2 самостійно виховує та утримує дитину саме з 2015 року, підтверджуються архівними відомостями з довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 «Капітошка» Помічнянської міської ради Кіровоградської області від 24.11.2025 № 59. Згідно з вказаною довідкою, за час навчання дитини в дошкільному закладі з 01.04.2015 по 25.05.2017 мати дитини не з`являлась, однак життям дитини цікавилась.

Позивач самостійно, без участі матері, забезпечує дитину необхідним медичним доглядом шляхом її одноосібного супроводження до сімейного лікаря, що підтверджується довідкою сімейного лікаря КНП «Помічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Помічнянської міської ради ОСОБА_5 від 20.11.2025 № 1.

Позивачем здійснюється збір та підготовка документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, встановлених пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у зв`язку із самостійним вихованням та утриманням дитини віком до 18 років.

Надання Позивачу відстрочки від призову на вказаній підставі можливе лише за умови встановлення рішенням суду факту самостійного виховання та утримання дитини. Документами, що підтверджують наявність підстав для отримання відстрочки, визначених пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

З огляду на необхідність виконання прямого обов`язку з виховання, догляду та матеріального утримання своєї дочки, у Позивача виникла необхідність в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Однак Позивач не має можливості реалізувати право на отримання відстрочки від призову у зв`язку з невстановленим у судовому порядку фактом самостійного виховання та утримання ним своєї доньки ОСОБА_4 .

Встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_2 дитини віком до 18 років має для Позивача особливо важливе значення, у тому числі юридичне, оскільки у разі призову на військову службу останнього дитина буде позбавлена батьківського піклування з боку батька, який її одноособово виховує та утримує.

Задля повноцінного забезпечення інтересів неповнолітньої дитини в Позивача існує об`єктивна необхідність у встановленні факту самостійного виховання та утримання дитини батьком шляхом звернення до суду із позовною заявою про встановлення відповідного факту.

Представник позивача зазначив, що спірні правовідносини підлягають вирішенню в порядку позовного провадження.

Схожий за змістом висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2025 року у справі № 709/1954/24 (провадження № 709/1954/24).

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24 (провадження № 61-12634св24) виснував про наступне:

«Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації нею своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та інших обставин.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади».

Отже представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити.

Також представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання, що так як відповідачка відмовилася від відзиву, то долучені відповідачкою до матеріалів судової справи документи є невід`ємною частиною відзиву, а тому суд ці документи також не повинен приймати в якості доказів.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що фактично самостійно займається вихованням та утриманням доньки ОСОБА_4 , яка проживає разом із ним з 2015 року.

Зазначив, що шлюб із відповідачкою було розірвано у 2011 році. За його словами, після розірвання шлюбу відповідачка неналежно виконувала батьківські обов`язки щодо дитини. Зокрема, одного разу вона привезла дитину до нього, повідомивши про намір виїхати до Республіки Молдова, та залишила доньку разом із її братом. Це було у 2013 році. Надалі дитина поступово почала постійно проживати з батьком.

Позивач вказав, що відповідачка не заперечувала проти проживання дитини разом із ним. З 2015 року по даний час він проживає разом із донькою та своєю дружиною, створив належні житлові умови для дитини, повністю забезпечує її матеріально та фінансово. У дитини є будинок, кімната та все що їй необхідно.

Також зазначив, що на аліменти звернувся у 2018 році, однак фактично у 2025 році отримав лише 1800 гривень. За його словами, відповідачка не підтримує зв`язку з дитиною, не цікавиться її життям, не бере участі у вихованні.

Представник відповідача та відповідачка в судове засідання не з`явилися надали до суду заяву в якій зазначили, що відзив, який поданий раніше відкликає, позовні вимоги відповідач визнає повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служби у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Османової Д.М. в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування та вважає підтвердженим факт самостійного виховання батьком ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , але враховуючи, що мати ОСОБА_3 , сплачує аліменти відповідно до довідки з Новоукраїнського районні відділу Державної виконавчої служби у Новоукраїнському Кіровоградської області, також довідки про доходи та податки наданої з місця роботи КУ «ЦФ ГОЗОК», а тому не згодна щодо факту самостійного утримання батьком неповнолітньої дитини.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомляв.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17.12.2025 було відкрито провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10.02.2026 було закрите підготовче судове засідання.

Ухвалою від 17 квітня 2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав складання та проголошення судового до 21 квітня 2026 року о 09 годині 15 хвилин у приміщенні Добровеличківського районного суду Кіровоградської області.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Представник позивача просив суд не приймати до уваги докази, подані відповідачкою разом із відзивом, посилаючись на те, що після відмови відповідачки від відзиву такі докази є його невід`ємною частиною, а відтак не можуть враховуватися судом.

Судом встановлено, що відповідачкою було подано відзив на позовну заяву, до якого долучено письмові докази на підтвердження заперечень проти позову. У подальшому відповідачка подала заяву про відмову від відзиву та одночасно визнала позов.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи на засадах змагальності сторін, при цьому кожна сторона має право подавати докази та доводити перед судом їх переконливість.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Частиною першою статті 83 ЦПК України передбачено, що сторони подають докази безпосередньо до суду, і такі докази підлягають дослідженню судом.

Суд зазначає, що подані відповідачкою разом із відзивом документи були належним чином подані та долучені до матеріалів справи і є письмовими доказами у розумінні статті 95 ЦПК України.

Водночас відмова відповідачки від відзиву та визнання позову не є підставою для автоматичного виключення поданих нею доказів із матеріалів справи, оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачено такої процесуальної дії, як «відкликання доказів».

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України суд не приймає визнання позову, якщо таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим суд зобов`язаний перевірити обставини справи та надати оцінку всім наявним у ній доказам.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази, у тому числі подані відповідачкою разом із відзивом, підлягають дослідженню та оцінці незалежно від подальшої процесуальної поведінки відповідачки, зокрема її відмови від відзиву та визнання позову, а тому підстав для задоволення зазначеного клопотання, суд не вбачає.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, з урахуванням вимог статей 7681 ЦПК України, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області, встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 ; її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 11).

Відповідно до акта обстеження умов проживання № 136 від 03.12.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Житловий будинок належить ОСОБА_6 , перебуває у належному санітарному стані, забезпечений необхідними умовами для проживання. Дитина має окрему кімнату, облаштовану всім необхідним для її фізичного та гармонійного розвитку (а.с. 12).

З розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 162-к від 12.05.2017 вбачається, що місце проживання малолітньої ОСОБА_4 було визначено разом із батьком ОСОБА_2 (а.с. 13).

З довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 «Капітошка» Помічнянської міської ради від 24.11.2025 № 59 встановлено, що дитина відвідувала зазначений заклад, при цьому мати за весь період перебування дитини у закладі її не відвідувала та участі у вихованні не брала (а.с. 14).

Згідно з довідкою ліцею № 3 «Гармонія» Помічнянської міської ради Кіровоградської області № 208/01-25/1 від 21.11.2025, ОСОБА_4 навчається у закладі з 01.09.2017, є ученицею 9 класу, регулярно відвідує заняття. Участь у шкільному житті дитини бере батько, який цікавиться її навчанням, тоді як мати не відвідує батьківські збори та не бере участі у вихованні (а.с. 15).

Відповідно до довідки КНП «Помічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 20.11.2025 № 1 встановлено, що дитина перебуває під наглядом сімейного лікаря, а її батько з 2018 року самостійно забезпечує необхідний медичний догляд. Мати участі у медичному забезпеченні дитини не бере (а.с. 16).

З довідки ФОП ОСОБА_7 від 01.12.2025 № 1/82025 вбачається, що дитина займається у танцювальному колективі «Step by step», при цьому на заняття її супроводжує виключно батько, який також бере участь у комунікації з педагогами. Мати інтересу до розвитку дитини не проявляє (а.с. 17).

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 58642619 від 19.03.2019 підтверджується факт стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини доходу (а.с. 46).

З довідки Новоукраїнського ВДВС від 22.01.2026 № 306 встановлено, що аліменти за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 сплачено в повному обсязі, що саме по собі не свідчить про участь відповідачки у фактичному вихованні дитини (а.с. 47).

Розпорядженням голови Новоукраїнської РДА від 14.06.2017 № 199-р було визначено участь матері у вихованні дитини (а.с. 48), однак рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2017 відповідні адміністративні акти було скасовано та врегульовано порядок участі у вихованні дитини (а.с. 4952).

Відповідно до акта обстеження умов проживання дитини та акта оцінки потреб сім`ї від 26.12.2025 року, наданих КЗ «Центр надання соціальних послуг» Помічнянської міської ради, встановлено, що у сім`ї ОСОБА_2 створено належні житлово-побутові умови для проживання та розвитку дитини: житло перебуває у доброму стані, у приміщенні чисто, тепло, проведено ремонт, наявні необхідні меблі та побутова техніка, продукти харчування у достатній кількості.

Дитина забезпечена окремою кімнатою, яка облаштована всім необхідним для навчання, відпочинку та гармонійного розвитку, зокрема наявні ліжко, шафа, робоче місце. Дитина забезпечена одягом та взуттям відповідно до віку та сезону. Зі змісту зазначених актів також вбачається, що позивач самостійно забезпечує базові потреби дитини, хоча офіційно не працевлаштований, однак працює за наймом та має дохід.

Як убачається з довідок, наданих закладом дошкільної освіти № 3 «Капітошка», ліцеєм № 3 «Гармонія», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , а також медичним закладом, батько дитини систематично цікавиться її життям, станом здоров`я, навчанням та розвитком, забезпечує необхідні умови для її виховання, супроводжує дитину до навчальних і позашкільних закладів, підтримує її здібності та розвиток.

Натомість із зазначених доказів убачається, що мати дитини не бере участі у її повсякденному житті, не цікавиться навчанням та станом здоров`я, не підтримує належного зв`язку з навчальними та медичними закладами, хоча виконала обов`язок щодо сплати аліментів за 2025 рік.

Разом з тим, відповідно до акта обстеження умов проживання від 13.03.2026 року № 13, складеного Службою у справах дітей Ганнівської сільської ради, та акта оцінки потреб сім`ї від 02.04.2026 року № 11, наданого КЗ «Центр надання соціальних послуг» Ганнівської сільської ради, встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 проживає разом із членами своєї сім`ї за адресою: АДРЕСА_2 .

Житлові умови за вказаною адресою є задовільними: житло складається з трьох кімнат, у приміщенні чисто, дотримуються санітарно-гігієнічні норми, наявні необхідні меблі та побутова техніка, продукти харчування у достатній кількості. Діти забезпечені окремими спальними місцями, місцем для навчання, одягом, взуттям та іншими необхідними речами.

Згідно з наданими характеристиками, відповідачка за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, працює підсобним робітником у КЗ «Ганнівський академічний ліцей центр позашкільної освіти», має стабільний дохід, з якого здійснюється утримання аліментів на користь дитини, які за 2025 рік сплачені в повному обсязі.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування від 14 квітня 2026 року №38, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №38 від 14.04.2026, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Помічнянської міської ради, підтверджує факт самостійного виховання батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 неповнолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , але враховуючи, що мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 сплачує аліменти відповідно до довідки з Новоукраїнського районного відділу Державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області, також довідки про доходи та податки наданої з місця роботи КУ «ЦФ ГОЗОК» не має можливості підтвердити факт самостійного утримання батьком неповнолітньої дитини.

Неповнолітня ОСОБА_4 у судовому засіданні висловила свою думку, зазначивши, що проживає разом із батьком з чотирирічного віку. Повідомила, що мати не цікавиться її життям, не спілкується з нею та не бере участі у її вихованні. За словами дитини, востаннє вона бачила матір у 2018 році під час судового засідання.

Дитина зазначила, що має сестру та брата, припускає, що саме з цим може бути пов`язана відсутність уваги матері до неї.

Також повідомила, що проживає разом з батьком в належних умовах, має окрему кімнату, забезпечена всім необхідним. Вказала, що дружину батька сприймає як рідну матір, конфліктів із нею не має.

Крім того неповнолітня ОСОБА_4 зазначила, що мати не телефонує, іноді може надіслати листівку, фінансової допомоги фактично не надає, її життям взагалі не цікавиться.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні надала показання, що знайома з позивачем близько 14 років, перебуває з ним та його дружиною з ОСОБА_9 у дружніх відносинах (є кумами).

Повідомила, що вихованням дитини займається виключно батько. Матір дитини бачила лише декілька разів. Проживає поруч із позивачем, через один будинок, у зв`язку з чим має можливість постійно спостерігати за умовами проживання дитини.

Зазначила, що донька позивача з дитинства товаришує з її сином. Позивач постійно супроводжував дитину на заняттях і змаганнях з танців, забезпечує її матеріально, та дитина постійно проживає разом з батьком тривалий час.

Щодо дружини позивача пояснила, що між нею та дитиною склалися добрі стосунки, дитина сприймає її як рідну матір. Конфліктів між ними не було.

Також повідомила, що раніше приблизно в кінці 2014 року разом із дружиною позивача відвідували відповідачку та їздили в село, привозили дитині гостинці, при цьому належних умов для проживання дитини у відповідачки не було. Будинок відповідачки був у занедбаному стані та неналежні умови проживання.

Зазначила, що часто буває у позивача вдома та може підтвердити, що дитина постійно проживає з батьком. Питаннями догляду за дитиною, зокрема побутовими, також займається дружина позивача. Скарг від дитини не чула.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надав показання, що з позивачем знайомий близько 10 років, разом працюють. Проживає неподалік, через два будинки.

Повідомив, що матір дитини не знає та ніколи її не бачив, від дитини також не чув про неї.

Зазначив, що дитина постійно проживає разом із батьком, який займається її вихованням та матеріальним забезпеченням (одягнута, має все що потрібно а тому числі для її розвитку) . Неодноразово бачив, як позивач відвозив дитину до дитячого садка, а згодом до школи, проводив з нею час, зокрема під час прогулянок.

Також зазначив, що матір дитини ОСОБА_11 знає зі слів ОСОБА_12 , при цьому підтвердив, що вона не бере участі у догляді за дитиною.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. При цьому розірвання шлюбу або проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо забезпечення її виховання та розвитку.

Згідно з частиною третьою статті 151 СК України батьки мають право самостійно обирати форми та методи виховання дитини, однак такі дії мають відповідати закону та моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьківських прав та виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її гідності, а реалізація цих прав не допускається всупереч інтересам дитини.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, що свідчить про пріоритет врахування волі дитини при вирішенні питань її виховання та проживання.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, а той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Невиконання цього обов`язку є юридично значущою обставиною при встановленні факту фактичного виховання дитини іншим із батьків.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Частина друга цієї статті передбачає можливість встановлення також інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини є допустимим у порядку цивільного судочинства як юридичного факту, що породжує правові наслідки для позивача, зокрема щодо реалізації права на відстрочку від призову на військову службу відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Разом з тим суд виходить із того, що метою звернення до суду є не набуття відстрочки як такої, а встановлення юридично значимого факту фактичного стану сімейних правовідносин, який у подальшому може бути підставою для застосування норм спеціального законодавства. Такий підхід забезпечує дотримання балансу між приватним інтересом позивача та публічним інтересом держави у сфері мобілізаційної підготовки.

Суд також враховує процесуальну поведінку сторін, зокрема визнання позову відповідачем. Водночас, з огляду на те, що справа стосується прав та інтересів неповнолітньої дитини, суд перевіряє таке визнання на предмет його добровільності та відповідності найкращим інтересам дитини, оскільки відповідно до принципу пріоритету інтересів дитини суд не пов`язаний виключно позицією сторін.

Як убачається з матеріалів справи, визнання позову відповідачем узгоджується з фактичними обставинами справи, думкою неповнолітньої ОСОБА_4 , яка досягла віку, що дозволяє враховувати її думку відповідно до статті 171 СК України та повідомила, що бажає проживати разом з батьком, який її утримує та самостійно виховує з 2015 року, а з матір`ю жодних відносин не має, підтвердженими письмовими доказами, показаннями свідків.

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24 зазначив, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини є юридичним фактом, який підлягає встановленню виключно судом, а його оцінка повинна здійснюватися з урахуванням реального змісту сімейних відносин, а не формального виконання окремих обов`язків, зокрема сплати аліментів.

Також Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2025 року у справі № 709/1954/24 наголосив, що визначальним для встановлення факту самостійного виховання дитини є не лише матеріальне забезпечення, а фактичне здійснення одним із батьків усього комплексу виховних, побутових, медичних та соціальних функцій щодо дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (див. постанову Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Разом з тим, на відміну від правовідносин, у яких Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення факту самостійного виховання дитини № 161/1337/25, у даній справі судом встановлено та належними і допустимими доказами підтверджено, що мати дитини фактично не бере участі у її вихованні.

Такий висновок суду ґрунтується на сукупності досліджених доказів, зокрема:

актах обстеження умов проживання дитини та актах оцінки потреб сім`ї, відповідно до яких дитина проживає разом із батьком, забезпечена належними житлово-побутовими умовами, а її щоденний догляд здійснюється саме батьком;

довідці закладу дошкільної освіти №3 «Капітошка», згідно з якою мати дитини під час перебування дитини у закладі не з`являлася та не цікавилася її життям;

довідці Ліцею №3 «Гармонія», з якої вбачається, що питаннями навчання, участю у батьківських зборах та взаємодією із закладом освіти займається виключно батько, тоді як мати у шкільному житті дитини участі не бере;

довідці закладу охорони здоров`я (КНП «Помічнянський центр ПМСД»), відповідно до якої саме батько забезпечує медичний нагляд за дитиною, супроводжує її до лікаря та приймає рішення щодо лікування, тоді як мати участі у цьому не бере;

довідці щодо позашкільної діяльності (танцювальний колектив «Step by step»), згідно з якою дитину на заняття супроводжує виключно батько, який також забезпечує її участь у заходах та розвиток здібностей;

показаннях свідків, які узгоджено підтвердили, що мати дитини не бере участі у її повсякденному житті, вихованні та розвитку;

поясненнях самої дитини, яка досягла 14-річного віку, є достатньо зрілою для висловлення власної думки, та зазначила, що фактично проживає з батьком, отримує від нього належний догляд і бажає надалі проживати разом із ним;

процесуальній позиції відповідача, яка, подавши відзив, у подальшому визнала позов, що узгоджується з установленими судом фактичними обставинами справи.

При цьому суд враховує, що наявність виконавчого провадження щодо стягнення аліментів та їх сплата відповідачем підтверджує виконання нею обов`язку щодо матеріального утримання дитини лише за 2025 рік, однак сама по собі не свідчить про участь у її вихованні, яке включає особисту участь у розвитку, навчанні, медичному догляді та формуванні дитини як особистості.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що саме позивач фактично здійснює повний комплекс батьківських прав та обов`язків щодо дитини, забезпечує її проживання, виховання, навчання, медичний догляд та розвиток, тоді як мати дитини не бере участі у її повсякденному житті, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до статей 3, 8, 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство перебувають під особливою охороною держави, а батьки зобов`язані утримувати та виховувати дітей до їх повноліття, забезпечуючи їхній фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтями 12, 13, 7681 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд оцінює докази в їх сукупності з урахуванням належності, допустимості, достовірності та достатності.

Суд встановив, що мати не позбавлена батьківських прав, але фактично їх не реалізує.

Крім того, відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини при вирішенні будь-яких питань щодо дітей першочергова увага приділяється найкращим інтересам дитини. У даному випадку встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком відповідає таким інтересам, оскільки забезпечує юридичну визначеність фактичних сімейних відносин та сприяє захисту прав дитини на належне виховання і стабільні умови життя.

Отже, встановлення зазначеного факту не порушує прав матері чи дитини, не обмежує прав відповідачки, а лише фіксує фактичні обставини, що склалися, і має значення для належного правового врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, оцінюючи сукупність досліджених доказів у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що встановлені обставини підтверджують факт самостійного виховання та фактичного утримання дитини саме позивачем, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком - задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) його неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи :

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с.Новоселиця Тячівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка с.Григорівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (вул.Перемоги,91 м.Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області, 27030);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ).

Повний текст рішення оголошений 21.04.2026 о 09 годині 15 хвилин.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.